Рішення

від 15.12.2016 по справі 917/1711/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2016 Справа №917/1711/16

м. Полтава

за позовом Публічного акціонерного товариства "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094

до Комунального підприємства "Березоворудське", с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область, 37040

про зобов'язання визнати кредиторські вимоги та включити їх до ліквідаційного балансу

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.08.2013 року № 2383-О;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про зобов'язання визнати кредиторські вимоги на суму 128082,40 грн. та включити їх до ліквідаційного балансу відповідача.

Позивач позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, надіслав суду лист від 14.12.2016 року, в якому повідомив про визнання кредиторських вимог позивача в повному обсязі та зобов'язується їх включити до ліквідаційного балансу. Розгляд справи відповідач просить здійснювати без його участі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За змістом ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року по справі № 917/2134/15 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", до Комунального підприємства "Березоворудське", про стягнення 83383,57грн., яке набрало законної сили 15.12.2015 року, встановлено наступне.

21.01.2013р. Комунальне підприємство "Березоворудське" (відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (Заява).

Згідно Заяви Відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (Умови), ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 21.01.2013р. (Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26004054607416 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

На виконання умов Договору Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн.

КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування від 21.01.2013р., вимог законодавства, яке регулює існуючі між сторонами правовідносини (ст.193 ГК, ст.ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України) не здійснило повернення банку в повному обсязі використаних кредитних коштів, сплату відсотків, комісії, у зв'язку з чим за товариством існує заборгованість.

За розрахунком позивача, станом на 25.05.2016р. за послугою "кредитний ліміт на поточний рахунок" КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ" має заборгованість перед позивачем в сумі 128082.40 грн., з яких: заборгованості за кредитом 50000 грн.; заборгованості по відсотками за користування кредитом 36287.56 грн.; комісія 6726.11 грн.; пеня 35068.73 грн.

Частина цієї заборгованості в сумі 83383,57 грн., є безспірною, оскільки присуджена до стягнення рішенням господарського суду Полтавської області від 01.12.2015р. по справі №917/2134/15. Згідно пояснень позивача рішення на момент розгляду справи в суді боржником не виконано.

При розгляді справи по суті суд приймає до уваги наступні обставини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, Умови та правила надання банківських послуг, ОСОБА_2 банку, що розміщені в мережі Інтернет, копії витягів з яких містяться в матеріалах справи, свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування.

Укладений між сторонами у справі договір не суперечить чинному законодавству, укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.

В матеріалах справи міститься довідка про розміри встановлених кредитних лімітів від 21.10.2016 року (а.с. 13) з якої вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 50 000 грн. - 11.11.2014 року.

Про видачу відповідачу коштів в розмірі 50 000,00 грн. свідчить банківська виписка (а.с. 24-55).

Згідно п. 3.2.1.1.17. Умов при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку, або на будь-які пластикові картки (за винятком зарахувань заробітної плати на зарплатні картки банку), а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплати банку, зі свого поточного рахунку.

Позивач посилається, що відповідач не виконав належним чином умови договору щодо повернення отриманих коштів, тому виникла заборгованість. Згідно розрахунку прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом станом на 25.05.2016 року складає 50 000,00 грн.

Виходячи з п. 3.2.1.4. Умов та правил надання банківських послуг відповідач є таким, що прострочив зобов'язання з повернення отриманих коштів по закінченню 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню). Прострочка виконання зобов'язання є підставою для вимоги позивача про погашення відповідачем заборгованості.

Доказів повернення позивачу отриманих коштів відповідачем не надано, обставини, на які посилається позивач не спростовані будь-якими доказами, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення основного боргу.

Стосовно вимог про стягнення процентів за користування коштами судом приймаються до уваги наступні обставини.

В розділі 3.2.1.4. Умов, затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо з одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду з якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Нарахування позивачем 20300,00 грн. процентів за період з 08.09.2015 року по 25.05.2016 року, суд визнає правомірним.

Згідно п. 3.2.1.4.4. Договору клієнт виплачує банку винагороду (комісія) за використання ліміту у відповідності з п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг. ОСОБА_2 може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень..

Так, позивачем заявлено визнати кредиторські вимоги на суму 3600,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 08.09.2015 року по 25.05.2016 року, які визнаються обґрунтованими.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

У відповідності до 3.2.1.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2. 3.18.4.1, 3.18.4.2. 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8. 3.18.2.2.3. 3.18.2.3.4. винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4. 3.18.4.5. 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивачем нараховано 20798,83 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 08.09.2015 року по 25.05.2016 року.

Щодо правильності нарахування відповідачу пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором суд враховує наступне.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Стягнення пені узгоджено сторонами в п. 3.2.1.5.1. Договору.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами встановлено інший строк нарахування пені, що не суперечить зазначеній вище нормі ГК України. Так, згідно п. 3.2.1.5.4. Договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3. здійснюється на протязі 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконаним.

Суд прийшов до висновку, що нарахування пені є обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З боку позивача зобов'язання за Кредитним договором про надання кредитного ліміту виконані в повному обсязі, що встановлено зібраними по справі доказами, судом також встановлено, що відповідач не виконує свої зобов'язання в частині сплати у визначені строки обумовлених договором коштів за користування кредитом.

Оскільки зобов'язання за Договором від 21.01.2013 року на даний час залишаються не виконаними відповідачем, позивач здійснив нарахування заборгованості відповідно до законодавства та Договору.

Як вказує позивач, після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ" (29.04.2016 р.), звернувся до відповідача з заявою (від 27.05.2016 р.) про визнання його кредиторських вимог у загальній сумі 128082 грн. 40 коп., яка була залишена останнім без відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом відповідно до ст. 112 ЦК України.

Предметом даного позову є визнання кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» за вимогами по Договору банківського обслуговування від 21.01.2013 р. в загальному розмірі 128082,40 грн. та зобов'язання ліквідаційну комісію КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ" включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги ПАТ КБ «Приватбанк».

Звернувшись з позовом в порядку ч. 3 ст. 112 ЦК України ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що ліквідаційна комісія КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ" ухиляється від розгляду його заяви з грошовими кредиторськими вимогами, чим порушує його законні права та інтереси.

Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вправі звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі відмови у задоволенні його вимог або ухилення від їх розгляду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову.

Розглядаючи позов з вимогами до ліквідаційної комісії, дослідженню судом підлягає наступне коло питань: в чому полягає порушення прав чи інтересів позивача, чи буде поновлене таке порушене право чи інтерес позивача в разі задоволення таких вимог, правомірність заявлення до відповідача спірних грошових вимог, дотримання строку для звернення з позовом, передбаченого ч. 3 ст. 112 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як встановлено судом на підставі наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців КП «Березоворудське» з 29.04.2016 р. перебуває в стані припинення.

Статтею 111 ЦК України встановлений порядок ліквідації юридичної особи, частиною восьмою якої передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, складання проміжного ліквідаційного балансу здійснюється для з'ясування питання про достатність чи недостатність у юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, та визначення, за якою процедурою має здійснюватися ліквідація юридичної особи у загальному порядку або при недостатності у неї майна в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто, складання проміжного ліквідаційного балансу, як і виявлення всіх кредиторів і дебіторів юридичної особи, що ліквідується, розгляд заявлених кредиторами вимог і надіслання кредиторам прийнятого за результатами розгляду їх вимог рішення у чітко встановлений законом строк (не пізніше 30 днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора), є обов'язковими умовами в процедурі самоліквідації юридичної особи, в т.ч. і в досудовій процедурі ліквідації.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.05.2016р. ПАТ КБ "Приватбанк» на адресу КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ" в особі голови ліквідаційної комісії направив заяву про розгляд, визнання кредиторських вимог в сумі 128082.40 грн., та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу боржника.

Як вказує позивач тривалий час інформація щодо вручення адресату листа банку на офіційному сайті ВПЗ УКРПОШТА не була наявна. Дана обставина підтверджується витягом з офіційного сайту ВПЗ УКРПОШТА станом на 23.09.2016р. 9 з якого вбачається, що станом на 23.09.2016р. останні відомості щодо місцезнаходження листа відображаються за 31.05.2016- "відправлено до ВПЗ «Центр поштового зв'язку №3».

27.09.2016р. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернуся до ВПЗ УКРПОШТА з письмовим запитом за для отримання інформації щодо місцезнаходження листа банка направлено на адресу КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ" 27.05.2016р.

20.10.2016р. банком отримано письмову відповідь ВПЗ УКРПОШТА на запит, в якій зазначено, що лист з оголошеною цінністю №4902713105641 було вручено за дорученням.

Позивач стверджує, що рішення ліквідаційної комісії, прийнятого за результатом розгляду вимог ОСОБА_2 він не одержав та вважає, що ліквідаційна комісія КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ" ухилилася від розгляду його заяви.

За змістом ч. 3 ст. 112 ЦК України законодавець встановлює місячний строк для звернення до суду позивача за захистом порушеного права за наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу. В разі ухилення від їх розгляду місячний термін не встановлено, тому заяву позивача про пропуск строку, встановленого статтею 112 ЦК України, суд вважає передчасною, оскільки строків звернення до суду порушено не було.

Як встановлено судом, ліквідаційна комісія відповідача не виконала передбачених законом обов'язкових дій, а саме не розглянула заявлену позивачем, як кредитором, вимогу, не надіслала позивачу у встановлений законом строк рішення, прийняте за результатами розгляду заявленої вимоги, не склала і не затвердила проміжний ліквідаційний баланс, що свідчить про неповноту проведених ліквідаційною комісією відповідача дій, передбачених ст. ст. 105 - 111 ЦК України, тобто про порушення порядку добровільної ліквідації та зволікання у вчинення передбачених законом обов'язкових дій.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором на момент розгляду спору, доказів включення до проміжного ліквідаційного балансу вимог позивача або мотивованої відмови суду не надав, наведених позивачем обставин не спростував.

Вимоги позивача ґрунтуються на рішенні господарського суду Полтавської області від 01.12.2015 року по справі № 917/2134/15 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", до Комунального підприємства "Березоворудське", про стягнення 83383,57 грн., яке набрало законної сили 15.12.2015 року, та відповідачем не було виконано. Даним рішенням встановлено наявність заборгованості позичальника за договором банківського обслуговування від 21.01.2013 року перед банком, зокрема, заборгованість за кредитом в розмірі 83383,57 грн., яка включена банком в суму кредиторських вимог.

У зв'язку з несплатою присудженої до стягнення рішенням суду суми, станом на 25.05.2016р. за послугою "кредитний ліміт на поточний рахунок" у КП "БЕРЕЗОВОРУДСЬКЕ" перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК" заборгованість збільшилася, та становить 128082.40 грн ., з яких: заборгованості за кредитом 50000 грн.; заборгованість по відсотками за користування кредитом 36287.56 грн. за період з 02.07.2014 року по 25.05.2016 року; комісія 6726.11 грн. за період з 01.03.2015 року по 25.05.2016 року; пеня 35068.73 грн. за період з 01.07.2013 року по 25.05.2016 року.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач є кредитором відповідача.

Таким чином, враховуючи дотримання позивачем строку для звернення з позовом у даній справі, передбаченого п. 3 ст. 112 ГПК України, позовні вимоги про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 83383,57 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги в частині зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 44698,83 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу є також обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Загальна сума заборгованості ТОВ ПРО КОНСАЛТИНГ складає 128082,40 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням зібраних по справі доказів позов задовольняється судом повністю.

Відповідно до ст. 44, ч. 2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1 .Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Зобов'язати Комунальне підприємство "Березоворудське", с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область, 37040 , код ЄДРПОУ 38276200 в особі ліквідаційної комісії, визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570 в загальному розмірі 128 082 грн. 40 коп. (з яких: заборгованості за кредитом 50000 грн.; заборгованість по відсотками за користування кредитом 36287.56 грн. за період з 02.07.2014 року по 25.05.2016 року; комісія 6726.11 грн. за період з 01.03.2015 року по 25.05.2016 року; пеня 35068.73 грн. за період з 01.07.2013 року по 25.05.2016 року) та включити ці вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Комунального підприємства "Березоворудське" .

3.Стягнути з Комунального підприємства "Березоворудське", с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область, 37040 , код ЄДРПОУ 38276200 на користь Публічного акціонерного товариства "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570 - 1378 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.