Рішення

від 13.12.2016 по справі 917/1707/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016 р. Справа № 917/1707/16

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, м.Полтава, Полтавська область, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларисса", вул.Пушкіна, 16, м.Полтава, 36020

про стягнення 5 879,62 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 29-14/17 від 04.01.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 01.09.2016р.

Розглядається позовна заява про стягнення 5 879,62 грн. заборгованості за договором на відпуск теплової енергії в гарячій воді № 3553"С" від 12.02.2013р., у тому числі 2 916,05 грн. основної заборгованості, 2 916,05 грн. пені, 24,74 грн. 3% річних, 22,78 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно не сплачує вартість отриманої теплової енергії відповідно до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3553"С" від 12.02.2013р.

06.12.2016р. позивачем через канцелярію суду надані додаткові пояснення (вх. № 15080).

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач у відзиві визнає суму основного боргу та просить суд зменшити розмір пені до 500,00 грн. (вх. № 15270 від 09.12.2016р.).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

12.02.2013 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кларисса" (відповідач, споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3553 "С" (далі - договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень "споживача" до мережі будівлі по вул. Пушкіна,16 - магазин (п.1. договору)

До договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3553 "С" між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 31.10.2013 року, додаткову угоду №2 від 06.11.2013 року, додаткову угоду №3 від 24.10.2014 року. Даними додатковими угодами сторони внесли зміни в пункт 20 розділу договору "Облік теплової енергії".

Пунктом 29 договору визначено, що оплата за опалення стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. На момент укладення договору вартість 1 Гкал - 802, 18 грн. (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ), для потреб інших споживачів (3 група). Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (п. 31. договору).

Відповідно до п. 32. договору споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, "Теплопостачальна організація" зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати відпущеної теплової енергії згідно договору не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року на суму 2916,05 грн.

Згідно п. 33 договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно статті 625 ЦК України.

Позивач, посилаючись на наявність боргу, звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 2 916,05 грн. основної заборгованості, 2 916,05 грн. пені за період з 01.12.2015р.. по 31.03.2016р., 24,74 грн. 3% річних за аналогічний період, 22,78 грн. інфляційних за період з грудня 2015р. по лютий 2016р.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи надані позивачем послуги відповідачем у визначені договором строки не оплачені, заборгованість у відповідача перед позивачем за невиконання умов вищезазначених договору за період з 01.11.2015р. по 31.12.2015р. склала 2 916,05 грн.

Факт наявності заборгованості у вказаному розмірі відповідач у відзиві визнав.

За даних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 2 916,05 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, передбачили, що у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно статті 625 ЦК України (п.33 договору)

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції за допомогою калькулятора ІПС "Ліга". За результатами розрахунку встановлено, що заявлені суми не перевищують розрахункових, є правомірними, а саме 2 916,05 грн. пені, 24,74 грн. 3% річних, 22,78 грн. інфляційних.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити належний до стягнення розмір штрафних санкцій до 500 грн.

Суд задовольняє клопотання відповідача частково, виходячи з наступного.

Судом враховано, що за приписами статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При ньому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржникам; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання, про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Суд на підставі системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, приймаючи до уваги інтереси сторін у даній справі, той факт, що відповідач є єдиним спеціалізованим магазином на території міста Полтави, який здійснює відпуск продукції для осіб, які страждають на діабети, скрутне матеріальне становище відповідача, дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої штрафної санкції на 50% до 1 458,03 грн. пені.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 916,05 грн. основної заборгованості, 1 458,03 грн. пені, 24,74 грн. 3% річних, 22,78 грн. інфляційних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені витрати на сплату судового збору із даної позовної заяви. При цьому, судом враховано, що витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено ( п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларисса" (вул. Пушкіна, 16, м. Полтава, Полтавська область,36020, код ЄДРПОУ 13932128) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008; код ЄДРПО 03338030) 2 916,05 грн. основної заборгованості, 1 458,03 грн. пені, 24,74 грн. 3% річних, 22,78 грн. інфляційних та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 15.12.2016р.

Суддя Киричук О.А.