Рішення

від 16.12.2016 по справі 924/977/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2016 р.Справа № 924/977/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз УкраїниВ» ,

м. Київ

до Міського комунального підприємства „Житлово-комунальна контора „БудівельникВ» м. Хмельницький

про стягнення 206,40 грн. пені, 558,66 грн. інфляційних витрат та 32,39 грн. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із Міського комунального підприємства Житлово-комунальна контора "Будівельник" м. Хмельницький 967,74 грн., з яких 170,28 грн. основного боргу, 206,40 грн. пені, 558,66 грн. інфляційних витрат та 32,39 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 22.11.2016р. провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 170,28 грн. припинено у зв'язку із частковою сплатою боргу в порядку п.п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Повноважний представник позивача в засідання суду 16.12.2016р. участі не приймав, натомість у судовому засіданні 22.11.2016р. підтримав позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 206,40 грн. пені, 558,66 грн. інфляційних витрат та 32,39 грн. 3% річних та просив про їх задоволення.

Представник відповідача в засідання суду 16.12.2016р. не прибув, проте в попередньому судовому засіданні проти стягнення решти заборгованості заперечив, вважає, що проведені позивачем нарахування безпідставні, оскільки основний борг відповідач сплатив у повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

23.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз УкраїниВ» (далі - продавець) та Міським комунальним підприємством житлово-комунальна контора „БудівельникВ» (далі - покупець) був укладений договір №2081/14-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Згідно п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ) на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).

Продавець передає покупцеві із 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 45,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): за перший квартал - 24,0 тис.куб.м., за другий - 3,5 тис.куб.м., за четвертий - 17,5 куб.м. (п.2.1 договору).

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього ПДВ - 1 309,20 грн. (п.5.1, 5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Додатковою угодою від 06.03.2014р. №1 сторони вносили зміни у розд.12 договору щодо банківських реквізитів продавця. Решта умов цього договору залишені без змін.

На виконання умов договору №208/14-ТЕ-34 від 23.01.2014р. позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року природний газ на загальну суму 30 673,28 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. б/н за січень на суму 9 947,31 грн., від 28.02.2014р. за лютий на суму 9 201,06 грн., від 31.03.2014р. за березень 2014р. на суму 4 745,86 грн., від 30.04.2014 р. за квітень 2014р. на суму 608,78 грн., від 30.11.2014р. на суму 2 435,11 грн., від 31.12.2014р. на суму 3 735,16 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно наданого позивачем переліку операцій по КП "Південно-Західні тепломережі" за період із 01.01.2014 року по 30.11.2015 року відповідач в повному обсязі провів оплату поставленого позивачем природного газу згідно договору купівлі-продажу природного газу №1611/14-БО-34 від 19.11.2013р., що не заперечується сторонами.

При цьому, покупець оплатив вартість отриманого природного газу на суму 30 503,00 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника за період із 01.01.2014р. по 29.02.2016р.

Решта боргу в сумі 170,28 грн. відповідач сплатив в ході вирішення справи, у зв'язку із цим провадження в частині стягнення із відповідача 170,28 грн. основного боргу було припинено в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутність предмета спору в цій частині (ухвала від 22.11.2016р. по справі №924/977/16).

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за отриманий газ, позивач заявив позов до суду про стягнення із відповідача 206,40 грн. пені згідно п.7.2 договору, 32,39 грн. 3% річних та 558,66 грн. інфляційних втрат у відповідності до ст.625 ЦК України.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, позивач поставив відповідачу газ загальною вартістю 30 673,28 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу, а відповідач зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за природний газ отриманий в січні 2014р. - по 14 лютого 2014р., за газ, отриманий в лютому 2014р. - по 14 березня 2014р.; за газ, отриманий в березні 2014р. - по 14 квітня 2014р.; за газ, отриманий в квітні 2014р. - по 14 травня 2014р.; за газ, отриманий в листопаді 2014р. - по 14 грудня 2014р.; за газ, отриманий в грудні 2014р. - по 14 січня 2015р.

Судом приймається до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ відсутня, що підтверджується карткою особового рахунку платника за період із 01.01.2014р. по 29.02.2016р. на суму 30 503,00 грн. Решта боргу в сумі 170,28 грн. плачено 12.10.2016р. згідно платіжного доручення №1362, провадження по якій припинено згідно п.п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п.7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов п.4.1 договору, останній зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою отриманого газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 206,40 грн. згідно поданого розрахунку. При проведенні розрахунку позивачем враховані положення ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , ч.6 ст.232 ГК України, вимоги постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» .

При перерахунку сум пені судом встановлено, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню в сумі 201,30 грн., в решті 5,10 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення також 558,66 грн. інфляційних втрат та 32,39 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

Судом приймається до уваги, що нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості із урахуванням розміру боргу за заявлений позивачем період прострочення боргу.

Проаналізувавши поданий розрахунок суд приходить до висновку, що правомірними є позовні вимоги про стягнення із відповідача 31,05 грн. 3% річних, в решті 1,34 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

При перерахунку судом інфляційних втрат приймається до уваги, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

Позивачем не враховані вищевказані положення при розрахунку розміру інфляційних втрат, тому суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 218,45 грн. інфляційних витрат. У стягненні 340,21 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 450,80 грн., яких 201,30 грн. пені, 31,05 грн. 3% річних та 218,45 грн. інфляційних витрат.

У решті позовних вимог про стягнення із відповідача 5,10 грн. пені, 340,21 грн. інфляційних витрат та 1,34 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз УкраїниВ» , м. Київ до Міського комунального підприємства „Житлово-комунальна контора „БудівельникВ» м. Хмельницький про стягнення 797,45 грн., з яких 206,40 грн. пені, 558,66 грн. інфляційних витрат та 32,39 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути із Міського комунального підприємства „Житлово-комунальна контора „БудівельникВ» (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська,6, код ЄДРПОУ 21337100) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз УкраїниВ» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720) 201,30 грн. (двісті одна гривня 30 коп.) пені, 218,45 грн. (двісті вісімнадцять гривень 45 коп.) інфляційних витрат, 31,05 грн. (тридцять одна гривня 05 коп.) 3% річних, 884,39 грн. (вісімсот вісімдесят чотири гривні 39 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 5,10 грн. пені, 340,21 грн. інфляційних витрат, 1,34 грн. 3% річних відмовити.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - (вул. Б.Хмельницького,6 м. Київ, 01001) - рекоменд. із повідомлен.;

3 - відповідачу - (вул. Інститутська,6, м. Хмельницький, 29016) - рекоменд. із повідомлен.