Рішення

від 24.11.2016 по справі 205/6586/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

24.11.2016 Єдиний унікальний номер 205/6586/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., при секретарі Шевцовій М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 громади в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про встановлення факту належності земельної ділянки, визнання права власності на 1/3 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом першої черги-

В С Т А Н О В И В :

02.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 громади в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про встановлення факту належності земельної ділянки, визнання права власності на 1/3 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом першої черги.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22 квітня 2015 року помер її син ОСОБА_4.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді частки земельної ділянки, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул.. Десняка, 20, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 11 листопада 1998 року за реєстром №3-4060.

Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:498:0001, земельна ділянка надавалась для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом на майно померлого сина ОСОБА_4.

Спадщину ОСОБА_1 прийняла фактично згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки зареєстрована та мешкала разом зі спадкодавцем за однією адресою.

04 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки після смерті сина ОСОБА_4, померлого 22.04.2015 року

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 серпня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому що за життя ОСОБА_4 не зареєстрував своє право на частку земельної ділянки в управлінні Держгеокадастру у м. Дніпропетровську.

Згідно відповіді Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську від 03.03.2016 року за №К-87/0-93/6-16, право приватної власності на землю по вул.. Десняка, 20 у м. Дніпропетровську зареєстровано за померлим 04.03.1998 року ОСОБА_5 на підставі державного акту на землю площею 0,0588 га, серія ДП Д * N012534 81440002, виданого Дніпропетровською міською Радою народних депутатів 17.06.1998 року, номер державної реєстрації 012534.

На підставі вищезазначеного просить встановити факт належності померлому 22 квітня 2015 року ОСОБА_4 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0575 га, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Десняка, 20, кадастровий номер 1210100000:08:498:0001, наданий для обслуговування житлового будинку та споруд на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 11 листопада 1998 року за реєстровим №3-4060 та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом першої черги на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0575 га, кадастровий номер 1210100000:08:498:0001, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Десняка, 20 наданою спадкодавцю для обслуговування житлового будинку та споруд та належала померлому 22 квітня 2015 року сину ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, видане Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 11 листопада 1998 року за реєстром№3-4060.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 громади в особі Дніпропетровської міської ради не з'явився. Про місце, дату та час судового засідання сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Надали суду письмові заперечення на позов.

В судове засідання третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 листопада 1998 року Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 належить 1/3 частина земельної ділянки площею 0,0575 га, кадастровий номер 1210100000:08:498:0001, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Десняка, 20 , цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та споруд./а.с.7/

22 квітня 2015 року ОСОБА_4 помер. /а.с.6/

Згідно свідоцтва про народження серія ІІІ-ЯР №261279 виданого 21 серпня 1958 року, ОСОБА_1 є матір*ю ОСОБА_4./а.с.5/

Спадщину ОСОБА_1 прийняла фактично згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки зареєстрована та мешкала разом зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджується адресною карткою./а.с.10/

Позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку житлового будинку №20, розташованого на земельній ділянці розміром 575 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Десняка та постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 серпня 2016 р. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку було відмовлено, оскільки у спадкоємця відсутній документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку ./а.с.59 на звороті -60/

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 03 травня 2008 року відповідно до статті 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

За ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Оскільки земельні ділянки на підставі ч. 1 ст. 181 ЦК Україниє нерухомим майном, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на них підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до частини 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отримавши земельну ділянку в спадщину, ОСОБА_4 не зареєстрував це у відповідному органі, не провів процедуру державної реєстрації і, таким чином, до дня його смерті в нього не виникло право власності на неї.

Але фактично він отримав земельну ділянку у власність, не оформивши виникнення права власності шляхом державної реєстрації, що на теперішній час неможливо в зв'язку з його смертю. Тому суд вважає можливим встановити факт належності померлому 22 квітня 2015 року ОСОБА_4 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0575 га, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Десняка, 20, кадастровий номер 1210100000:08:498:0001, наданий для обслуговування житлового будинку та споруд на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 11 листопада 1998 року за реєстровим №3-4060.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно спадкової справи №148/2015 після смерті ОСОБА_4, померлого 22 квітня 2015 року з заявою про прийняття спадщини звернулася мати - ОСОБА_1. /а.с.33/

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину

Відповідно до ст.. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

За ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з п.п. 212, 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за N 20/5, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Таким чином, суд оцінивши в сукупності наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, є обґрунтованими та доведеними в повному обсязі, а отже підлягають задоволенню

Керуючись ст.ст. , ст. 1217, 1218, 1220, 1222, 1261, 1266, 1268, 1296 ЦК України , ст.ст.10,60,88,212,256 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 громади в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про встановлення факту належності земельної ділянки, визнання права власності на 1/3 частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом першої черги - задовольнити.

Встановити факт належності померлому 22 квітня 2015 року ОСОБА_4 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0575 га, розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Десняка, 20, кадастровий номер 1210100000:08:498:0001, наданий для обслуговування житлового будинку та споруд на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 11 листопада 1998 року за реєстровим №3-4060.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0575 га, кадастровий номер 1210100000:08:498:0001, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Десняка, 20, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та споруд в порядку спадкування за законом після смерті сина - ОСОБА_4, померлого 22 квітня 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Г.Остапенко