Постанова

від 15.05.2007 по справі 6/23-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/23-07

                                             УКРАЇНА

Харківський апеляційний господарський суд

 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           14 травня 2007 року                    Справа № 6/23-07

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого  судді     Гончар Т.В.,

              судді     Горбачової Л.П.,

              судді    Істоміної О.А.

при секретарі – Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

кредитора - Зіркатого А.В. ( дов. № 84004/3/10-009 від 29.12.06 р.)

боржника–Ірха В.І (довіреність б/н від 01.03.2006р.)

прокурора –не з'явивсярозглянувши апеляційну скаргу (вх. 1234 С/2-6 від 27.03.2007 р.) боржника –МПП „Коланд” на  постанову господарського суду Сумської області від  01.03.2007 р. по  справі № 6/23-07за заявою  Прокурора м. Суми в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Суми

        до  Малого приватного підприємства „Коланд”, м. Суми

        про визнання банкрутом

                                            встановила:          

Постановою господарського суду Сумської області від 01.03.2007 р. (суддя М.І. Гордієнко) МПП „Коланд” (далі - Підприємство) визнано банкрутом на підставі ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон). Відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута –МПП „Коланд” арбітражного керуючого Удовенко Р.П. та покладеного на нього виконання дій по ліквідації боржника відповідно до чинного законодавства.

Боржник –МПП „Коланд” з постановою господарського суду Сумської області від 01.03.2007 р. не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування прийнятої постанови та винесення нової, якою відмовити в визнанні МПП „Коланд” банкрутом, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

        Представник Державної податкової інспекції в м. Суми (далі - Інспекція) в судовому засіданні заявив, що вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

        Прокурор не використав свого диспозитивного права і в судове засідання  14 травня 2007 року не з'явився.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

       Як вбачається з матеріалів справи, прокурор м. Суми в інтересах держави в особі кредитора - Державної податкової інспекції в м. Суми ініціював провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 52 Закону.

Станом на 16.01.2007 року за Підприємством лічилась  заборгованість перед бюджетами в сумі 17494,31 грн.

Заявник обґрунтував вимоги до боржника ст. 52 Закону, в якій зазначено, що  у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні  органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, не сплачує заборгованість перед кредитором. В зв'язку з цим господарський суд Сумської області дійшов висновку про визнання відсутнього боржника  банкрутом відповідно до ст.52 та відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатором арбітражного керуючого Удовенко Р.П.  (ліцензія серія АВ № 307229 від 07.02.07 р.).

Стаття 52 Закону передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

При винесені оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться.

Однак згідно з ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру,   передбачено,   що   якщо   відомості, які   підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Проте суд першої інстанції на вказані норми чинного законодавства увагу не звернув і не дав цьому відповідної правової оцінки.

Разом з тим боржник в судове засідання апеляційної інстанції з'явився, ухвалу  про прийняття апеляційної скарги до провадження і  призначення судового засідання отримав, що спростовує факт його відсутності за юридичною адресою.

На твердження прокурора в заяві про порушення справи про банкрутство щодо  відсутністі підприємницької діяльності боржника протягом одного року, слід зазначити, що він передчасно послався в заяві на цю обставину, оскільки остання звітність була надана боржником в  квітні 2006р.,   а заява  про порушення провадження подана заявником до суду першої інстанції –в лютому 2007 р.

Таким чином, посилання на відсутність здійснення підприємницької діяльності підприємства протягом року не відповідає фактичним обставинам та не підтверджено належними доказами.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Суд першої інстанції допустив порушення вимог ст. 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Все вищенаведене свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та, як наслідок, відсутність підстав вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо відсутності підприємницької діяльності боржника.

При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено також норми і процесуального права.  Зокрема, господарський суд Сумської області у тижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. Тобто 01.03.2007 року суд розглянув справу по суті без участі боржника, тим самим позбавив його прав, передбачених ст.22 ГПК України на участь в господарському засіданні, подання доказів, надання усних і письмових пояснень, наведенні своїх доводів і міркувань, заперечень проти доводів кредитора, а також порушив принципи змагальності, передбачені ст.4-3 ГПК України, не створивши необхідних боржнику умов для встановлення  фактичних обставин справи.

Крім того, докази належного повідомлення сторони про порушення справи про банкрутство в матеріалах справи відсутні (повідомлення про вручення поштового відправлення). При цьому апелянт зазначив, що  ухвали про порушення справи про банкрутство він не отримував.

Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутсво регулюється не лише Законом, а й Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами (п. 1 ст. 5 Закону).

З огляду на наведене, висновок суду про наявність підстав для застосування статті 52 Закону є передчасним, та таким, що зроблений без комплексного аналізу всіх доказів, фактичних обставин щодо фінансової та господарської діяльності боржника та норм законодавства про банкрутство, а тому не може бути підтриманий колегією суддів апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для застосування скороченої процедури банкрутства відсутнього боржника відносно Підприємства, передбаченою ст.52 Закону.

У випадку непідтвердження обставин, які дозволять віднести боржника до відсутнього, провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у боржника немає ознак відсутнього.

Оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови наявність таких ознак не підтверджена, то провадження по справі підлягає припиненню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 80 п. 1, ст. 91, 99, 101, 102, ст. 103 п. 3,. 104 п. 3. п. 4 ч.1 ст, 105, 106 ГПК України,

постановила:

              Апеляційну скаргу МПП „Коланд”  задовольнити.

        Постанову  господарського суду Сумської області від  01.03.2007 р. по  справі № 6/23-07 скасувати.

                Провадження у справі 6/23-07 припинити.

Головуючий суддя                                                   Гончар Т.В.

          Суддя                                                   Горбачова Л.П.

                                Суддя                                          Істоміна О.А.