Постанова

від 15.05.2007 по справі ас-13/06-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-13/06-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

У Х В А Л А

          І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

адміністративна                                                      Головуючий по 1-й інстанції  

справа №АС-13/06-07                                              суддя  Водолажська Н.С.

                                                                                   Доповідач по 2-й інстанції

                                                                                   Суддя Олійник В.Ф.

“8”    травня 2007 р.                                                                     м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді  Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.

при секретарі –Острась Н.М.

за участю представників:

позивача –Кропивка І.А.

відповідача –Плескач І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “Юридична компанія Івіта”, м. Харків  (вх.№ 1331Х/2-5)

на постанову господарського суду Харківської області від 26.02.2007 року по адміністративній справі №АС-13/06-07          

за позовом Приватного підприємства “Юридична компанія Івіта”, м. Харків

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі, м. Харків

про визнання недійсними повідомлень-рішень, -  

в с т а н о в и л а :

У  січні  2007 року Приватне підприємство “Юридична компанія Івіта”, м. Харків (далі ПП “Юридична компанія Івіта”) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі, м. Харків (далі ДПІ  у Фрунзенському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Фрунзенському районі  №0004111501/0 від 20.07.06 р., №0004111501/1 від 14.08.06 р. та №0004111501/2 від 26.10.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,0 грн., скасування податкових вимог №1/877 від 31.08.06 р. та №1/990 від 07.11.06 р. як неправомірних, посилаючись на положення законів України „Про державну податкову службу в Україні" та „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування та звітності", накази ДПА України №476 від 13.10.98 р. „Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядку його видачі", №599 від 29.10.99 р. „Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", Постанову КМУ №507 від 16.03.00 р. „Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727".

Постановою господарського суду Харківської області від 26.02.2007 року по адміністративній справі №АС-13/06-07           позовні вимоги були задоволені частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0004111501/1 від 14.08.06 р., №0004111501/2 від 26.10.2006 р., скасовано першу податкову вимогу №1/877 від 31.08.06 р., податкову вимогу №1/190 від 07.11.06 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Юридична компанія Івіта"  3,40 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній   скарзі ПП “Юридична компанія Івіта” ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняття нової ухвали про задоволення позову в цій частині з посиланням на те,  що  суд  першої  інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку  зібраним  доказам,  висновки  суду  не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права,  внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції  виходячи із наступного.

Як видно із матеріалів справи при проведенні невиїзної документальної перевірки підприємства позивача на предмет порушення терміну подання податкової звітності по податку на прибуток за 1 квартал 2006 р. відповідачем було складено акт від 20.07.06р. про порушення підприємством позивача вимог п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пов'язане з тим, що підприємство не подало до ДПІ Фрунзенського району податкову звітність по податку на прибуток за 1 квартал 2006 р., строк подання якої закінчився 10.05.06 р.

На підставі цього керівником ДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004111501/0 від 20.07.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,0 грн. в порядку п. 17.1.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Повідомлення –рішення №0004111501/1 від 14.08.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,0 грн. та №0004111501/2 від 26.10.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,0 грн. були прийняті за результатами адміністративного оскарження первинного повідомлення-рішення.

В результаті адміністративного скарження були прийняті і податкові повідомленні-рішення №0004111501/1 від 14.08.06 р. та №0004111501/2 від 26.10.06 р.

Заперечуючи проти підстав прийняття повідомлення-рішення №0004111501/0 від 20.07.06 р., позивач наполягав на тому, що підприємство не повинно було подавати до органу ДПС податкову звітність по податку на прибуток за 1 квартал 2006р., оскільки у цей час використовувало спрощену систему оподаткування і звітності, що підтверджено свідоцтвом про право сплати єдиного податку від 23.08.05 р.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи Свідоцтва, в ньому вказано, що підприємство з 3 кварталу 2005 р. має право застосовувати спрощену систему оподаткування та звітності.

Позивач наполягав на тому, що відповідно п. 7 наказу ДПА України № 476 від 13.10.98 р. Свідоцтво суб'єкту малого підприємництва - юридичній особі видається терміном на один рік, а тому видане 23.08.05 р. свідоцтво діє до серпня 2006 р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо підстав прийняття оскаржуваного повідомлення–рішення  №0004111501/0 від 20.07.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,0 грн., суд першої інстанції послався на те, що п. 4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування та звітності" спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися, поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються ДПА України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Цією ж нормою передбачено, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Постановою КМУ № 507 від 16.03.00 р. „Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727" надане роз'яснення стосовно того, що у ст. 1 Указу Президента України під словом „рік” розуміється календарний рік і тому місцевий суд  вважає що ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування та звітності" визначає загальні підстави для переходу суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб) на спрощену систему оподаткування та звітності і пов'язує ці підстави з певними обставинами, які мають місце саме на протязі календарного року, а тому і в подальшому слід використовувати таке ж поняття „рік".

Позивач в позові та в апеляційній скарзі наполягав на тому, що надане роз'яснення не стосується ч. І ст. 4 Указу Президента України, а тому не може застосовуватися для визначення терміну дії свідоцтва про право сплати єдиного податку, виданого юридичній особі.

З висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки відповідно до п.7 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва –юридичною особою, затвердженого наказом ДПА України від 12.10.99р. №555 чітко визначено, що Свідоцтво видається суб'єкту малого підприємництва терміном на один рік.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів від 16.03.2000р. №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998р. №727» вказано, що у статті 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та  звітності суб'єктів малого підприємництва" зазначено, що під словом «рік»розуміється календарний рік. Але в даному випадку термін «календарний рік»стосується щодо обсягів виручки суб'єктів підприємницької діяльності за календарний рік, а не терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва –юридичною особою.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині залишення без задоволення позовних вимог в частині скасування повідомлення-рішення №0004111501/0 від 20.07.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,0 грн. та в цій частині задовольняє позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування повідомлення-рішення №0004111501/0 від 20.07.06 р., як незаконного, тому колегія суддів приходить до висновку і про скасування постанови суду першої інстанції і в іншій частині, оскільки підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень №0004111501/1 від 14.08.06 р. та №0004111501/2 від 26.10.06 р. у відповідача не було, а суд першої інстанції скасував їх з інших підстав.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для винесення повідомленнь-рішеннь №0004111501/0 від 20.07.06 р. та №0004111501/1 від 14.08.06 р. та №0004111501/2 від 26.10.06 р.  тому позовні вимоги в  частині скасування першої податкової вимоги №1/877 від 31.08.06 р. та  податкової вимоги №1/990 від 07.11.06 р. також підлягають задоволенню, але з інших підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,

у х в а л и л а :

                   Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Юридична компанія Івіта”, м. Харків задовольнити частково.

          Постанову господарського суду Харківської області від 26.02.2007 року по адміністративній справі №АС-13/06-07          скасувати та прийняти нову ухвалу, якою позовні вимоги Приватного підприємства “Юридична компанія Івіта”, м. Харків задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0004111501/0 від 20.07.06 р.,             №0004111501/1 від 14.08.06 р.,  №0004111501/2 від 26.10.06 р.

Скасувати податкові вимоги №1/877 від 31.08.06 р. та  №1/990 від 07.11.06р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства “Юридична компанія Івіта”, м. Харків задовольнити сплачене державне мито при подачі позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5,10 гривень.

Повернути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства “Юридична компанія Івіта”, м. Харків (код 33609231,  п/р 260032569 в ХФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 350448) 1,70 гривень зайво сплачених при подачі апеляційної скарги.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Адміністративну справу №АС-13/06-07 повернути до господарського суду Харківської області.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

              Судді                                                       В.  Олійник

                                                                               Т. Кравець                                                                                                                                                                          

                                                                              О. Істоміна