Постанова

від 08.05.2007 по справі 15/779-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

08 травня 2007 р.                                                                                  

№ 15/779-б 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Удовиченка О.С.

суддів:

Катеринчук Л.Й.

Черкащенко М.М.

розглянувши  матеріали  касаційної скарги

ТОВ “ВВД”

на постанову

господарського суду м. Києва від

19.01.2007р.

у справі

№ 15/779-б господарського

суду м. Києва

за заявою

ВАТ “Державний

експортно-імпортний банк України”

до

ТОВ “ВВД”

про

банкрутство

арбітражний керуючий

ОСОБА_1

в судовому

засіданні взяли участь  представники :

арбітражний керуючий:

ОСОБА_1

ТОВ “ВВД”:

Воробйова І.В., Чуйко І.Б.

ВСТАНОВИВ:

          Постановою господарського суду м.

Києва від 19.01.2007р. (суддя Хоменко М.Г.) ТОВ “ВВД” визнано банкрутом, ВАТ

“Державний експортно-імпортний банк України” визнано кредитором банкрута з

майновими вимогами на суму 909 000,00 грн., відкрито ліквідаційну процедуру,

призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1.

          ТОВ “ВВД” звернулось до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову

господарського суду м. Києва від 19.01.2007р. скасувати, провадження у справі

№15/779-б припинити.

В обґрунтування касаційної скарги

скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні

оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, розглянувши наявні

матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну

оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,

24.11.2006р. за заявою ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”

порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ “ВВД”.

Ухвалою господарського суду м.

Києва від 12.12.2006р. визнано розмір вимог кредитора - ВАТ “Державний

експортно-імпортний банк України” у сумі 909000,00грн., призначено

розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого зобов'язано

у строк до 12.02.2007р. подати господарському суду на затвердження реєстр вимог

кредиторів боржника, призначено попереднє засідання суду на 20.02.2007р. та

перші загальні збори кредиторів, які повинні відбутись не  пізніше 04.03.2007р.

17.01.2007р. ініціюючим кредитором

було надано клопотання №010-01/271 про визнання боржника банкрутом та відкриття

ліквідаційної процедури за спрощеною процедурою банкрутства на підставі ст. 52

Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

у зв'язку з відсутністю боржника за місцем знаходження.

Відповідно до п. 1 ст. 52 Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" /надалі -Закон/, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник

або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням,

або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової

служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів

бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про

відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про

банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від

розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за правилами цієї статті

справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності

хоча б однієї з перелічених підстав.

Постановою господарського суду м.

Києва від 19.01.2007р. ТОВ “ВВД” визнано банкрутом, ВАТ “Державний

експортно-імпортний банк України” визнано кредитором банкрута з майновими

вимогами на суму 909 000,00 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено

ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи,

приймаючи  оскаржувану постанову,

господарський суд м. Києва виходив з того, що, за даними кредитора, керівні

органи боржника -юридичної особи, відсутні за її  місцезнаходженням -юридичною адресою - 01010,

м. Київ, вул. Московська, 7, що підтверджується актом державного виконавця від

02.11.2006р., в якому, зокрема, зазначено, що за юридичною адресою боржника не

виявлено. Зазначені обставини підтверджуються також довідкою ЗАТ “СК “Добриня”

№ 4 від 19.01.2007р. та актами розпорядника майна від 19.01.2007р.

В силу ст. 34 ГПК України обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону

України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”

місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до

установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Таким чином, нормами чинного

законодавства передбачається обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної

особи в його установчих документах, а у випадку, якщо була зміна

місцезнаходження, відповідні зміни повинні вноситись в установчі документи та

проводитись державна реєстрація цих змін.

З копії свідоцтва про державну

реєстрацію, довідки Київського місткого управління статистики №2163 від

20.02.2003р. вбачається, що ТОВ “ВВД” зареєстроване за юридичною адресою:

01010, м. Київ, вул. Московська, 7.

Господарський суд м. Києва,

встановивши на підставі акту державного виконавця від 02.11.2006р, довідки ЗАТ

“СК “Добриня” № 4 від 19.01.2007р. та актів розпорядника майна від

19.01.2007р., що керівні органи ТОВ “ВВД” відсутні за його місцезнаходженням,

призначив судове засідання у скорочені строки -через два дні на 19.01.2007р.,

чим порушив приписи ст.ст 4-2, 4-3, 64, 87 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту другого і

четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних

засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і

судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів

і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи

закріплені в статтях 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність)

ГПК України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на

засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони

та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і

заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм

необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного

застосування законодавства.

Забезпечення участі сторін та інших

процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який

відповідно до частини першої статті 64 ГПК України після прийняття позовної

заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у

справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до

розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення,

необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України у

випадку,  якщо господарський спір не

вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення

провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд

виносить ухвалу.

Згідно зі ст. 87 ГПК рішення та

ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі,

третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під

розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що в

матеріалах справи відсутні докази про те, що боржника було належним чином

повідомлено про час і місце проведення засідання місцевого суду у даній справі,

яке відбулось 19.01.2007р., оскільки згідно з положенням пункту 3.5.1.

Інструкції, ухвала суду надсилається службою діловодства в день її прийняття

всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про

вручення адресатові залучається до матеріалів справи, а факт неодержання ухвали

адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом

з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства

судді для ознайомлення та залучення до справи.

Крім того, як свідчать матеріали справи,

ухвала господарського суду м. Києва від 17.01.2007р. про проведення засідання

19.01.2007р. була отримана на руки для передачі боржнику -ТОВ “ВВД”

розпорядником майна.

За таких обставин, колегія суддів

дійшла висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм

процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа

-направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О

В И В :

Касаційну скаргу ТОВ “ВВД”

задовольнити.

Постанову господарського суду м.

Києва від 19.01.2007р. у справі № 15/779-б скасувати.

Справу передати до господарського

суду м. Києва на розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                     

               О.С. Удовиченко  

Судді                                                                                                       Л.Й.

Катеринчук

                                                                                                М.М.

Черкащенко