Рішення

від 12.10.2016 по справі 755/4407/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4407/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гаврилової О.В.,

при секретарі Томіленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту в сумі 2722,86 доларів США, з яких: 2528,02 доларів США - заборгованість за кредитом; 134,84 доларів США - заборгованість по відсоткам, 60,00 доларів США - пеня.

Заявлені вимоги вмотивовані тим, що 06.03.2008р. між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490058171, згідно умов якого банк зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 11 409,90 доларів США, який в свою чергу зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші платежі. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит в сумі 11 409,90 доларів США. В порушення умов договору відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав, в результаті чого станом на 06.02.2016 року має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 2528,02 доларів США, за відсотками - 134,84 доларів США та, у зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, нарахована неустойка, розмір якої - пеня - 60,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань позивальника, що випливають з основного договору, 06.03.2006 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-банк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки №490058171-П, згідно умов якого відповідачі відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за договором, як солідарні боржники, поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник.

Представник позивача ПАТ «Альфа-Банк» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити, також просить провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів та матеріалів (а.с.35).

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, представник відповідачів - ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності (а.с.139), та письмові заперечення на позовну заяву (а.с.140), в яких просила відмовити в задоволені позову з підстав недоведеності позовних вимог та зазначила, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на виписку з особового рахунку відповідача, яка начебто свідчить про виконання ним своїх зобов'язань за договором кредиту, а саме надання відповідачеві коштів на суму 11409 доларів США 90 центів. Однак, позивачем не було доведено у судовому засіданні факту виконання ним договірних зобов'язань перед позичальником, адже до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би підтверджував це. Крім того, вказує на неявку представника позивача в судове засідання та ігнорування ухвали суду про витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірах і в порядку, що встановлені договором. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 06.03.2008 року між ЗАТ «Альфа-банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490058171, відповідно до умов якого банк надає позичальник кредит в сумі 11 409,90 доларів США, під 14,5% річних, з датою останнього повернення кредиту 06.03.2014 року на придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу укладеним між позикодавцем та ТОВ «СІ ЕЙ Автомотів» №254 від 01.03.2008 року - Chery Amulet A15. 2008 року випуску, колір - бежевий, державний номер - НОМЕР_1, № кузову - НОМЕР_2, тип легковий хетчбек та оплати страхової суми ЦФ ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» за перший рік страхування Транспортного засобу - 0,00 грн. (а.с.111-119)

В пункті 2.6. кредитного договору зазначений рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення клієнтом заборгованості за цим договором - мультивалютний рахунок №29093490058171 у ЗАТ «Альфа-банк».

При цьому, пунктом 2.7. кредитного договору встановлено наступний порядок надання кредиту: не пізніше наступного банківського дня після отримання банком документів, зазначених у Розділі №2, Кредит надається однією сумою в готівковій формі, шляхом видачі кредитних коштів Позичальнику з операційної каси Банку. У разі надання кредиту в валюті кредиту - долар США: в день видачі кредитних коштів позичальник, на суму отриманого кредиту, здійснює продаж іноземної валюти через операційну касу банку по встановленому курсу Банку на день здійснення операції. У день видачі кредитних коштів та не пізніше наступного банківського дня (для кредитів в іноземній валюті) перераховує кредитні кошти або виручені від продажу валюти кошти (у разі надання кредиту в іноземній валюті) за наступними реквізитами:

-у сумі 57620,00 грн. - на рахунок продавця ТОВ «СІ ЕЙ Автомотів» №260020400900, у АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, код ЄДРПОУ 34569623, з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу №254 від 01.03.2008 р;

-у сумі 0,00 грн. - на рахунок страховика ЦФ ВАТ «УСК «Дженаралі Гарант» №26505010021452, у ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 25965081, з метою оплати страхової суми за перший рік страхування транспортного засобу за договором страхування між позичальником та страховиком.

23.04.2009р., 15.04.2015р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договори про внесення змін і доповнень до кредитного договору (а.с.146-148, 149).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

06.03.2008 року між ЗАТ «Альфа-банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки №490058171- П, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання боржником ОСОБА_1 обов'язків, що виникли на підставі основного договору, яким є кредитний договір №490058171 від 06.03.2008 року, боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники, поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник (а.с.120-121).

23.04.2009р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін і доповнень до договору поруки №490058171- П від 06.03.2008р. (а.с.150).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вже зазначалось вище, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦПК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як убачається зі змісту заперечень представника відповідачів, стороною відповідачів фактично оспорюється факт отримання кредитних коштів.

Одним із документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом в судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки.

У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи необхідних доказів в розумінні ст.57-59 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог, на виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, не зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності, судом на адресу позивача було направлено лист про те, що суд визнає за необхідне викликати представника позивача в судове засідання для надання пояснень по суті позовних вимог. Також даним листом позивачу було роз'яснено, що в разі неявки представника позивача в судове засідання та не подання доказів на підтвердження позовних вимог, справа буде розглянута за наявними в матеріалах справи доказами (а.с.86).

В подальшому, за клопотанням представника відповідачів, з метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 22.08.2016р., в порядку забезпечення доказів було зобов'язано ПАТ «Альфа-Банк» направити на адресу суду належним чином завірену копію кредитної справи за кредитним договором №490058171 від 06.03.2008 року та надати оригінал цієї кредитної справи для огляду в судовому засіданні (а.с.100).

Лише частково виконавши вимоги ухвали суду від 22.08.2016р., позивачем було направлено до суду завірену копію кредитної справи за кредитним договором №490058171 від 06.03.2008 року.

Представник позивача жодного разу в судове засідання не з'явився, вимога суду щодо надання для огляду оригіналу кредитної справи стороною позивача виконана не була.

Як убачається з одержаної судом копії кредитної справи, вона містить анкету ОСОБА_1 на отримання кредиту для придбання автомобілю (а.с.131-134) та його заяву про надання кредиту (а.с.123), а також лист позивача на адресу ТОВ «СІ ЕЙ Автомотів» про прийняття банком позитивного рішення щодо надання кредиту (а.с.122).

Таким чином, оригінал заяви ОСОБА_1 на видачу готівки суду для огляду наданий не був, копія такої заяви відсутня в матеріалах одержаної судом копії кредитної справи.

Отже, матеріали даної цивільної справи не містять належних та допустимих доказів (заява на видачу готівки, меморіальний ордер, квитанція про здійснення валютних операцій, переказ коштів на рахунок ТОВ «СІ ЕЙ Автомотів» тощо) виконання позивачем умов кредитного договору щодо надання позичальнику кредитних коштів, як і доказів отримання відповідачем кредиту саме у вказаному в кредитному договорі розмірі та валюті.

Крім того, як убачається з позовної зави позивач просить стягнути з відповідача кошти в іноземній валюті - доларах США.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 24.09.2014р. у справі №6-145цс14, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Позивачем свого представника до суду направлено не було, не зважаючи на визначену судом необхідність явки в судове засідання представника позивача, про що було направлено лист, про який зазначалося вище, і в якому додатково було роз'яснено про необхідність надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Банківської ліцензії, дозволу та додатку до нього стороною позивача суду надано так і не було.

Виходячи із засад змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд не в праві вимагати від позивача докази на підтвердження вимог позову.

При цьому, судом повною мірою були виконані вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню внаслідок недоведеності позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при звернені до суду розмірі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 192, 509, 526, 530, 533, 553, 554, 610, 629, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 208-210, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя