Ухвала

від 12.12.2016 по справі п/811/2549/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2016 рокусправа № П/811/2549/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року по справі

за позовом Приватного малого підприємства науково - виробничої фірми «КІТ» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне мале підприємство науково - виробнича фірма «КІТ» (далі - ПМП НВФ «КІТ») звернулося до суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати, винесенні Кіровоградською ОДПІ 10.06.2014 року податкове повідомлення-рішення №0000642204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 2 864 087 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 432 044 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000632204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 042 089 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 021 045 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року позовні вимоги задоволено частково, податкове повідомлення - рішення №0000642204 від 10.06.2014 року скасовано в повному обсязі , податкове повідомлення-рішення №0000632204 від 10.06.2014 року скасовано в частині 2 040 524,20 грн. основного платежу, 1 020 262,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що період з 27.04.2015 року по 20.05.2015 року Кіровоградською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПМП НВФ «КІТ» з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №67/11-23-22-04/13748444 від 27.05.2015 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.13 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013,2014 роки на загальну суму 2 864 087 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 042 089 грн., в тому числі за квітень, жовтень - грудень 2013 року, січень - грудень 2014 року.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на актах перевірки іншими податковими органами контрагентів позивача ТОВ «Марафон 12» (в подальшому ТОВ «ЕСТЕР ХХІ»), ПП «Рапан», ТОВ «БК Креатив Буд», ТОВ «Ельпіс», ПФ «Каскад ТСВ», ТОВ «Норіка», ТОВ «Дастік», ТОВ «Комфорт-Н», ТОВ «Юніті Гранд», ТОВ «Клінкор», ТОВ «Стикон Холдинг», ПП «Фаворит запчастини», ТОВ «ТД Дана - Дніпро» , якими встановлена відсутність контрагентів за місцем реєстрації і неможливість проведення перевірки щодо факту реального здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем 10.06.2014 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0000642204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 2 864 087 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 432 044 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000632204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 042 089 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 021 045 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача податкові повідомлення - рішення залишенні без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивачем зазначені податкові повідомлення - рішення оскарженні в судовому порядку.

Відповідно до приписів пп. 134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2,138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що ПМП НВФ «КІТ» укладено договори поставки товарів з наступними контрагентами , а саме: з ТОВ «Марафон 12» (в подальшому ТОВ «ЕСТЕР ХХІ») договір №13 від 08.02.2013 року, з ПП «Рапан» договір №П-2 від 04.11.2013 року, з ТОВ «БК Креатив Буд» договір №П-4 від 02.04.2014 року, з ТОВ «Ельпіс» договір №П-6 від 06.05.2014 року, з ПФ «Каскад ТСВ» договір №П-8 від 28.05.2014 року, з ТОВ «Норіка» договір №П-004 від 01.07.2014 року, з ТОВ «Дастік» договір №5 від 07.07.2014 року, з ТОВ «Комфорт-Н» договір №7 від 16.12.2014 року, з ТОВ «ТД Дана - Дніпро» договір №ДГ0000016 від 01.04.2013 року; з ПП «Фаворит запчастини» договір №ДГ-0025 від 25.09.2013 року; а також договори про надання послуг з перевезення з наступними контрагентами , а саме: з ТОВ «Юніті Гранд» договір №ПОС-3 від 26.11.2013 року, з ТОВ «Клінкор» договір №ПОС-8 від 24.02.2014 року, з ТОВ «Стикон Холдинг» договір №ПОС-11 від 04.04.2014 року.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, товаро - транспортними накладними, актами здачі - прийняття, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями тощо.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат за 2013, 2014 роки суми вартості товарів та послуг по операціям з контрагентами ТОВ «Марафон 12» (в подальшому ТОВ «ЕСТЕР ХХІ»), ПП «Рапан», ТОВ «БК Креатив Буд», ТОВ «Ельпіс», ПФ «Каскад ТСВ», ТОВ «Норіка», ТОВ «Дастік», ТОВ «Комфорт-Н», ТОВ «Юніті Гранд», ТОВ «Клінкор», ТОВ «Стикон Холдинг», ПП «Фаворит запчастини», ТОВ «ТД Дана - Дніпро» та мав усі необхідні розрахункові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а тому висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток є неправомірними.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання позивачем вищевказаних договорів з контрагентами ТОВ «Марафон 12» (в подальшому ТОВ «ЕСТЕР ХХІ»), ПП «Рапан», ТОВ «БК Креатив Буд», ТОВ «Ельпіс», ПФ «Каскад ТСВ», ТОВ «Норіка», ТОВ «Дастік», ТОВ «Комфорт-Н», ТОВ «Юніті Гранд», ТОВ «Клінкор», ТОВ «Стикон Холдинг», ПП «Фаворит запчастини», ТОВ «ТД Дана - Дніпро» підтверджуються вищезазначеними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту наступні податкові накладні,а саме: за листопад 2013 року податкову накладну №66 від 22.11.2013 року на суму 2790 грн., в тому числі ПДВ в сумі 465 грн. по взаємовідносинам з ПП «Вітос Принт», за червень 2014 року податкову накладну №10 від 26.06.2014 року на суму 2561,92 грн. в тому числі ПДВ - 426,99 грн., податкову накладну №15 від 26.06.2014 року на суму 10000 грн., в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, що підтверджено реєстром виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 року, та червень 2014 року, зазначені обставини спростовують висновок відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за цей період часу в названих сумах.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за квітень, жовтень - грудень 2013 року, січень - грудень 2014 року правомірно віднесено суми податку на додану вартість по іншим виписаним контрагентами податковим накладним.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність контрагентів ТОВ «Марафон 12» (в подальшому ТОВ «ЕСТЕР ХХІ»), ПП «Рапан», ТОВ «БК Креатив Буд», ТОВ «Ельпіс», ПФ «Каскад ТСВ», ТОВ «Норіка», ТОВ «Дастік», ТОВ «Комфорт-Н», ТОВ «Юніті Гранд», ТОВ «Клінкор», ТОВ «Стикон Холдинг», ПП «Фаворит запчастини», ТОВ «ТД Дана - Дніпро» протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з вищезазначеними контрагентами.

В силу закону отримання відповідачем від інших податкових органів акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки через відсутність контрагента за юридичною адресою, не звільняє податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення.

Пояснення певних осіб, допитаних в якості свідків по інших кримінальних справах, наявність постанови про відкриття кримінального провадження щодо посадових осіб ПМП НВФ «КІТ» по ст.212 ч.3 КК України при відсутності вироків суду не можуть оцінюватися як докази недійсності всіх угод з вищезазначеними контрагентами, та не позбавляють правового значення документи фінансово-господарської діяльності позивача з моменту їх видання.

Згідно чинного податкового законодавства платник податків, який придбав товари та послуги у особи, яка,на думку податкового органу, порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності у тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про подвійне включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2013 року податкової накладної №2 від 03.12.2013 року на суму 7824 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1564,80 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «РА «Самміт», що підтверджено даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних за цей період часу , а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000632204 від 10.06.2014 року в частині 1564,80 грн. основного платежу,782,40грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В силу викладеного судом першої інстанції правомірно визнані протиправними та скасовані винесені Кіровоградською ОДПІ 10.06.2014 року

податкове повідомлення-рішення №0000642204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 2 864 087 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 432 044 грн., в повному обсязі,

податкове повідомлення-рішення №0000632204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 2 042 089 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 021 045 грн. в частині 2 040 524,20 грн. основного платежу, 1 020 262,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України правильно присудив на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в частині задоволених позовних вимог в сумі 485,65 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова