Постанова

від 13.12.2016 по справі 822/824/16

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/824/16

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В. М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

13 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в квітні 2016 року звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив: стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 21 931, 25 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в розмірі 157, 92 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС" Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Ринкова 5, (код ЄДРПОУ-30936933) на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ-14149591) 22 089,17 грн., адміністративно - господарських санкцій та пені.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.02.2016 відповідач подав до Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 16 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, фактично працює - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII) - 1; сума адміністративно-господарських санкцій - 0,00 грн.

На підставі звіту позивач застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі середньорічної заробітної плати штатного працівника за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда в розмірі 21931,25 грн., а за порушення строків їх сплати за період з 15.04.2016 до 27.04.2016 нарахував пеню в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (12 днів прострочення платежу) яка становить 157,92 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний сплачувати адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст. 18 Закону №875-XII вказано, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону №875-XII зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 18-1 Закону №875-XII пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджено "Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування" абз.3 п.2 якого вказано, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядок її подання затверджені наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що при наявності вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, звітність за формою №3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з наступного дня після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дати, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином проводив інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме поданням звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період.

Відповідачем було вчинено дії спрямовані на працевлаштування інвалідів, що підтверджується копіями звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за 2015 рік, копією листа для позивача про вакантне місце для працевлаштування інваліда в 2015 році.

Таким чином, відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення про такі робочі місця, а отже, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.01.2016 у справі № 2а-8752/10/0470 (К/9991/36642/12), від 20.07.2016 у справі № 816/1603/15 (К/800/41670/15), у постановах Верховного Суду України у справі №21-95а13 від 02.04.2013 та у справі №21-81а13 від 16.04.2013.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відсутні законні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції і відповідно стягнення заявленої суми, так як відповідачем здійснені передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходи щодо інформування органів працевлаштування інвалідів про наявну можливість для їх працевлаштування, чим надано можливість виконання вищевказаними органами свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів, оскільки обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх пошуку для працевлаштування.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство УБ ХАЕС" задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.