Ухвала

від 15.12.2016 по справі 825/860/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/860/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Шокура А.Ю.,

представника відповідача Гладченко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2012 №00023602320, №0003612320 та №0003622320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2012: № 0003602320 в частині основного платежу в сумі 276000,00 грн., № 0003612320 в частині основного платежу в сумі 240001,00 грн., штрафних санкцій в сумі 1566,00 грн. та № 0003622320 повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Чернігівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" судові витрати в розмірі 2 294,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 31.03.2016 скасовано названі судові рішення в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0003602320 від 19 жовтня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 276 000,00 грн. за основним платежем, а також податкового повідомлення-рішення № 0003612320 від 19 жовтня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 240 001,00 грн. за основним платежем та 1 566,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року залишено без змін.

Отже предметом нового судового розгляду є: податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.10.2012 № 0003602320 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 276 000,00 грн. за основним платежем, а також податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0003612320 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 240 001,00 грн. за основним платежем та 1 566,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо решти позовних вимог, то судові рішення в цій частині набрали законної сили, позаяк, залишені в силі ухвалою суду касаційної інстанції, тому оцінка їм не надається.

За результатами нового розгляду постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити шляхом скасування податкового повідомлення-рішення № 0003602320 від 19.10.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 276 000,00 грн. за основним платежем, а також податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0003612320 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 240 001,00 грн. за основним платежем та 1 566,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, позивач вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

З матеріалів справи випливає, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт №1954/22/32016315 від 05.10.2012 (т.2, а.с.238-308).

Згідно з актом, контролюючий орган установив порушення підприємством: пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні мінерального порошку в Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос Трейд", бітуму в Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Ейнштейн", гранітної продукції в Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестсервіс" за нікчемними правочинами.

На підставі названого акта перевірки та з огляду на вказані порушення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 19.10.2012 № 0003602320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 276 000,00 грн. (276 000,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1 а.с.12);

від 19.10.2012 № 0003612320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 241 567,00 грн. (240 001,00 грн. - основний платіж, 1 566,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1 а.с.13).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із висновками контролюючого органу про неправомірне формування позивачем даних податкового обліку при придбанні мінерального порошку в ТОВ "Торговий дім "Геліос Трейд", бітуму в ТОВ "Бюро Ейнштейн", гранітної продукції в ТОВ "Будінвестсервіс" з огляду на непідтвердженість реального здійснення господарських операцій позивача із названими контрагентами-постачальниками.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та витрати/валові витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем було укладено усні угоди з ТОВ "Торговий дім "Геліос Трейд" на придбання мінерального порошку.

На підтвердження реального руху активів при здійсненні господарських операцій за цим договором позивачем надано копії документів: видаткових накладних (т. 1 а.с. 142, 145, 151), згідно із якими позивач придбав у ТОВ "Торговий дім "Геліос Трейд" мінеральний порошок в загальній кількості 247.380 т. на суму 172618,72 грн., в т. ч. ПДВ 28819,77 грн.; копії прибуткових накладних, згідно із якими мінеральний порошок було поставлено на облік підприємства (т. 1,а.с.141,144,150); копії товарно-транспортних накладних на підтвердження обставин транспортування товару (т. 1, а.с.143,146-149,152-154), копії платіжних доручень, авізо, протоколу взаєморозрахунку на підтвердження оплати товару (т. 2 а.с. 140-144), копії виписаних ТОВ "Торговий дім "Геліос Трейд" податкових накладних (т. 1 а.с. 136-138).

Дана операція була відображена в бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується відомістю по рахунку 201 за квітень 2011 року (т.1, а.с.139-140,160).

Також позивачем надано копії накладної на внутрішнє переміщення (т. 1, а.с.157) та картку рахунку 201, згідно із якою місце зберігання АБЗ №1: ТМЦ: Мінеральний порошок (т. 1, а.с.158-159,163).

На підтвердження подальшого використання мінерального порошку у власній господарській діяльності позивачем надано копії звітів про виконані роботи і витрати матеріалів за поточний ремонт, зимове утримання та озеленення автомобільних доріг за квітень 2011 року (т. 1, а.с.155-156,162-162а).

Також, 10.10.2008 між ТОВ "Бюро Ейнштейн" (Продавець) та Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупець) було укладено договір на закупівлю матеріально-технічних ресурсів (купівлі-продажу, поставки) №10/10 (т.1, а.с.55-58), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: нафтопродукти в асортименті, кількості та по цінам викладеним в рахунках-фактури та видаткових накладних, що видаються Продавцем (п.п. 1.1). Відповідно до п.п.3.1 даного договору продавець здійснює поставку партій товару на умовах ІНКОТЕРМС 2000 в строк на протязі 3 календарних днів після надання заявки. Відповідно до п.п.3.2 даного договору на поставку кожної партії товару Покупець надає Продавцю заявку. У заявці Покупця вказується: найменування товару; асортимент товару; адреси одержувача та контактні телефони; кількість товару. Згідно із пп. 4.1 якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам діючих стандартів та технічних умов для даного виду продукції. Відповідно до пп. 5.2 Договору приймання товару за кількістю і якістю проводиться згідно діючого законодавства України.

На підтвердження реального руху активів при здійсненні господарських операцій за цим договором позивачем надано копії документів: видаткової накладної, згідно з якою позивач придбав у ТОВ "Бюро Ейнштейн" бітум БНД 60/90 в кількості 187377т на суму 1229496,22 грн., в т.ч. ПДВ - 204916,04 грн. (т. 1, а.с.65); копії виписаних ТОВ "Бюро Ейнштейн" податкових накладних на загальну суму 1229496,22 грн., в т.ч. ПДВ - 204916,04 грн. (т. 1, а.с.59); копії накладних Укрзалізниці на підтвердження обставин поставки товару (т. 1, а.с.66-68), докази на підтвердження оплати товару (т. 2 а.с. 150-156); копії карток рахунку 201, згідно із якими, місце зберігання АБЗ №1: ТМЦ: Бітум дорожній БНД 60/90, місце зберігання АБЗ №1: ТМЦ: Бітум підігрітий (т. 1, а.с.107-108); копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів на підтвердження подальшої поставки придбаного бітуму Сосницькій ДЕД, Корюківській РАД, Срібнянській РАД, Прилуцькій ДЕД та іншим філіям (т.1, а.с.73-74,75-76,78-79,80-83); також позивачем надано копії накладних на внутрішнє переміщення (т. 1 а.с. 114)

Дана операція була відображена в бухгалтерському обліку підприємства згідно із відомістю по рахунку 201 за травень 2011 року, за червень 2011 року (т. 1, а.с.60-61,111,121-123).

На підтвердження подальшого використання бітуму в господарській діяльності позивачем надано копії звітів про виконані роботи і витрати матеріалів за поточний ремонт, зимове утримання та озеленення автомобільних доріг за травень 2011 року, за червень 2011 року (т. 1, а.с.71-72,126-129), копії актів заготівлі та переробки матеріалів, актів витрат матеріалів на виробництво (т. 1, а.с.101-102,115-116), копії видаткових накладних, згідно із якими вироблений а/бетон (Рівнопілля) був поставлений ЗАТ Менське ШРБУ-82 в кількості 17200 т на суму 14226,12 грн., в т.ч. ПДВ - 2371,02 грн. (т. 1, а.с.103), а також Комунальному підприємству УЖКП м. Славутич в кількості 50700т на суму 41933,98 грн., в т.ч. ПДВ - 6989,00 грн. (т. 1, а.с.104); копії накладних на внутрішнє переміщення та ТТН щодо поставки а/бетону.

Крім того, 01.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестсервіс" "Постачальник" та Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філія "Срібнянський райавтодор" "Покупець" було укладено договір №01-1 (т.1, а.с.167), за умовами якого, "Постачальник" зобов'язується поставити, а "Покупець" прийняти і оплатити гранітну продукцію, відповідно до специфікації на умовах, передбачених даним договором (пп. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п.1.2 Договору загальна сума договору на момент укладення складає 132780 грн. без залізничного тарифу. Відповідно до п.п.3.1 Договору поставка і оплата продукції здійснюється на підставі погодженого сторонами графіку, залізничним транспортом, у піввагонах, рівномірно по заявлених фракціях продукції.

На підтвердження реального руху активів при здійсненні господарських операцій за цим договором позивачем надано копії документів: видаткової накладної згідно із якою позивачем було придбано у ТОВ "Будінвестсервіс" відсів фр.0-5 в кількості 696000т на суму 37586,98, в т.ч. ПДВ - 6264,50 грн. (т.1, а.с.169); копію рахунку-фактури на суму 37586,98 грн., в т.ч. ПДВ - 6264,50 грн. (т.1, а.с.168); копію складеної ТОВ "Будінвестсервіс" податкової накладної на суму 37586,98 грн., в т.ч. ПДВ - 6264,50 грн. (т. 1, а.с.173), яка була відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т.1, а.с.171-172); копії звітів про дебіторські і кредиторські операції (т.2, а.с.146-149), згідно із якими позивачем було оплачено дані матеріали; копію залізничної накладної (т.1, а.с.170) та товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.177-180,187-190,195-202) на підтвердження обставин транспортування товару.

Щодо обставин подальшого використання придбаного гран.відсіву, позивачем надано копії: актів списання матеріалів для приготування органіко-мінеральної суміші (т. 1, а.с.181-182,206,235-238); копії звітів про рух основних і допоміжних матеріалів, запасних частин і малоцінного інвентаря, інструментів і спецодягу за липень 2011 року, за серпень 2011 року, за вересень 2011 (т. №1, а.с.174-176,183-184,191-194,203-205,210-211,219-221,232-234, т. 2, а.с.28-30) та звітів про витрати основних матеріалів в будівництві у співвідношенні з виробничими нормами по об'єкту (майданчику) (т. 1, а.с.185-186,212-213, 215-216,222-223).

Отримана від переробки органо-мінеральна суміш (омс) згідно із накладною №33 від 31.08.2011 була поставлена філії "Варвинська райавтодор" в кількості 12,0т (том №1, а.с.207). На підтвердження поставки до філії "Варвинська райавтодор" та перевезення суміші до інших пунктів, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.208-209, 214,217,218,224-231).

Крім того, згідно із наявними у справі актами списання (т. 1, а.с.235-238), мінеральний порошок також використовувався Срібнянським райавтодором для приготування асфальтобетона типа В.

Згідно із наявними у матеріалах накладними та товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с.239-250) асфальтобетон був поставлений: Роменській дистанційній колії відповідно до накладних №36 від 09.09.2011 в кількості 5,0т, №42 від 30.09.2011 в кількості 3,0т, філії "Прилуцька ДЕД" в кількості 174т та 27 т. Також позивачем надано копії звітів про рух основних і допоміжних матеріалів, запасних частин і малоцінного інвентаря, інструментів і спецодягу за вересень 2011 (т.2, а.с.10-11) та звітів про витрати основних матеріалів в будівництві у співвідношенні з виробничими нормами по об'єкту (майданчику) (т. 2, а.с.12-13,17-18,31-36) та актів приймання виконання будівельних робіт (т.2, а.с.57-60,62-63,65-66,68-69,70-71,73-81,83-86,88-91,93-98,100-103,105-106,108-109); довідок про вартість виконаних робіт (т. 2, а.с.61,64,67,72,82,87,92,99,104,107).

Філією "Срібнянський райавтодор" видано податкові накладні щодо експлуатаційного утримання а/доріг, передоплата на виконання будівельних робіт, продаж асфальтобетону, виконання капітального ремонту автодоріг (т.2, а.с.113-117,121,125-126), які були відображені в реєстрі отриманих та виданих накладних (том №2, а.с.110-112,118-120,122-124).

Надаючи оцінку належності наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками, судова колегія виходить з такого.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши надані на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ "Торговий дім "Геліос Трейд", ТОВ "Бюро Ейнштейн", ТОВ "Будінвестсервіс" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає що вказані документи лише формально засвідчують здійснення господарських операцій позивача із названими контрагентами, проте не підтверджують дійсного руху активів під час їх здійснення.

Так, зокрема стосовно господарських відносин позивача із ТОВ «Бюро Ейнштейн» у видатковій накладній № РН-0000134 від 25.05.2011 в графі номенклатура постачання товарів зазначено - бітум КНД 60/90, в кількості 187.377 топ., водночас, залізничні накладні (т. 1, а.с.66-68), містять наступну інформацію: найменування вантажу - бітуми рідкі: маса вантажу 62612 кг дата оформлення видачі вантажу 29.05.2011 року (с. Халявино п/з залізниця); найменування вантажу бітум нафтовий (дорожний БНД 90/130): маса вантажу 62260 кг дата оформлення видачі вантажу 29.05.2011 року (с. Халявино п/з залізниця); найменування вантажу - бітуми рідкі: маса вантаж) 62505 кг дата оформлення видачі вантажу 19.05.2011 року (с. Халявино п/з залізниця); Отже, дати виписки видаткової накладної № РН-0000134 від 25.05.2011 не відповідають даті отримання підприємством товару, що зазначається в залізничних накладних; номенклатура товару, зазначена в даній видатковій накладній, не відповідає номенклатурі фактично отриманого товару, зазначених в залізничних накладних. Дата виписки податкової накладної № 4 від 25.05.2011 не відповідає даті отримання підприємством товару, що зазначається в залізничних накладних.

Крім того, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України у даній справі щодо встановлення технічної можливості контрагентів позивача виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, судова колегія враховує обставини, установлені постановою Господарського суду Одеської області від 22 січня 2013 року у справі № 5017/3407/2012 про визнання банкрутом ТОВ „Торговий дім „ГЕЛІОС ТРЕЙД" (65044, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 11, код ЄДРПОУ 37008983) (т. 3 а.с. 153), яка набрала законної сили. У цьому рішенні зокрема установлено, що за ТОВ „Торговий дім „ГЕЛІОС ТРЕЙД" об'єкти нерухомості не зареєстровані та раніше не реєструвалися, транспортні засоби та земельні ділянки не зареєстровані.

За правилами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначені обставини, установлені судовим рішенням, безумовно свідчать на користь висновку про відсутність у згадуваного контрагента позивача необхідних активів для ведення господарської діяльності та ставлять під сумнів можливість фактичного виконання умов усних договорів із позивачем, а також достовірність наданих позивачем доказів.

Стосовно відносин позивача із ТОВ "Будінвестсервіс", то як було виявлено відповідачем під час перевірки позивача, сума податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Будінвестсервіс" за період грудень 2010 року - вересень 2011р. складає 0 грн., поряд із цим виявлено відсутність у зазначеного підприємства майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В контексті наведеного апеляційний суд зауважує, що всі надані позивачем документи, копії яких містяться у матеріалах, досліджувалися Чернігівським окружним адміністративним судом (постанова від 25.03.2015) та Київським апеляційним адміністративним судом при попередньому розгляді справи (ухвала від 27.02.2014).

Однак, суд касаційної інстанції, скасовуючи названі судові рішення та направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на недостатність наведених вище доказів для підтвердження фактичного здійснення оспорюваних господарських операцій (т. 3 а.с. 95-100).

У зв'язку із цим Вищий адміністративний суд зазначив про необхідність додаткового дослідження обставин того, у який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, а також критеріїв, якими керувався позивач при виборі названих суб'єктів господарювання як постачальників, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ "ТД "Геліос Трейд", ТОВ "Бюро Ейнштейн", ТОВ "Будінвестсервіс" контрагентами, крім того, вказано на необхідності з'ясування достовірності пояснень директора ТОВ "Будінвестсервіс" Компанійця В.М., наданих співробітникам податкової міліції щодо його непричетності до діяльності товариства.

За правилами ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Отже, з огляду на висновок суду касаційної інстанції, колегія суддів не може визнати надані позивачем докази достатніми для підтвердження фактичного здійснення оспорюваних господарських операцій.

Водночас, досліджуючи обставини на необхідність з'ясування яких вказав Вищий адміністративний суд України, окрім вже зазначених, колегія суддів звертає увагу на таке наступне.

Стосовно пояснень директора ТОВ "Будінвестсервіс" Компанійця В.М., наданих співробітникам податкової міліції, на підставі яких було виявлено, що фінансово-господарська діяльність названого підприємства велася невстановленими особами, то колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду України, наведений у постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року та від 5 березня 2012 року (справи № 21-887а15, №21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Поряд із цим, Верховний Суд України у постанові від 3 листопада 2015 року у справі №826/3477/13-а вказав на те, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Водночас, колегія суддів враховує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку (постанова ВСУ від 22 листопада 2016 року у справі №21-2430а16).

За таких обставин в отриманні права на податковий кредит та витрат /валових витрат може бути відмовлено у разі якщо податковим органом буде доведено, що платник податку діяв без належної обачності та, виходячи із умов та обставин здійснення відповідної угоди, знав або міг знати про зазначення контрагентом недостовірних відомостей чи про надання документів підписаних особою, що не є керівником контрагента чи про те, що контрагентом по договору є особа, яка не здійснювала реальної підприємницької діяльності та не декларувала свої податкові зобов'язання.

З цього приводу, судова колегія зауважує, що підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Адже хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена останнім у постанові від 15 червня 2010 року № 10/91.

Принцип належної податкової обачності безпосередньо випливає із рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії». У вказаному рішенні, з урахуванням якого, в силу положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права, зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Колегія суддів враховує і те, що за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обмежився лише формальною перевіркою своїх контрагентів на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, зокрема з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2, а.с.182-187)

Проте свідченням належної податкової обачності є не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері.

Іншими словами «обачний» платник податку може навести докази також на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Разом із тим, позивач не зміг пояснити чим обумовлений вибір саме цих контрагентів

Не обґрунтовано товариством належним чином (шляхом представлення відповідної ділової переписки, роздруківок телефонних розмов тощо) і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь.

Наведені обставини в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" свідчать про безтоварність спірних операцій та, відповідно, виключають правомірність їх відображення в податковому обліку позивача.

Отже, при вирішенні спору, судом обґрунтовано зауважено, що надані позивачем докази на обґрунтування реального здійснення його господарських операцій із контрагентами-постачальниками, не містять достовірних відомостей і не підтверджують відповідного руху активів позивача.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на наявність інших дефектів у наданих позивачем документах, а також відсутність певних документів (специфікацій (паспортів) якості товарів).

Наразі, колегія суддів враховує, що деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) послуг, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Поряд із цим, оцінюючи докази у їх сукупності, та зважаючи на встановлені обставини, судова колегія вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, тобто, позивачем не доведено, що об'єктивний зміст операцій із вказаними контрагентами відповідає задекларованому.

Як висновок, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що надані позивачем документи не містять достовірних відомостей і не підтверджують відповідного руху активів платника податків, що свідчить про обґрунтованість висновків відповідача про складання відповідних документів без реального виконання посвідчуваних ними правочинів для надання/отримання податкової вигоди, а також про правомірність прийнятих ним рішень, що є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду попередньої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача та правомірність прийнятих відповідачем спірних рішень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, не знайшли свого підтвердження, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 15.12.2016

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.