Постанова

від 07.12.2016 по справі 910/5400/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Справа№ 910/5400/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Норець Н.О., дов. №152 від 29.12.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р.

у справі №910/5400/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт"

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське

міжгалузеве підприємство промислового залізничного

транспорту"

про стягнення коштів

В судовому засіданні 07.12.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Градієнт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про стягнення 83 277,44 грн. штрафу, 116 091,70 грн. пені, 146 345,98 грн. інфляційних втрат у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку з оплати поставленого товару за договором поставки № 11/2014 від 23.09.2014р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. у справі №910/5400/16 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градієнт» 77 391,04 грн. штрафу, 93 927,90 грн. пені, 146345,98 грн. інфляційних, 4 764,97 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, судом неправомірно застосовано та стягнуто штрафні санкції, не беручи до уваги той факт, що заборгованість перед позивачем відсутня.

Апелянт вважає, що у суду були наявні всі підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 05.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 07.12.2016р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.12.2016р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 07.12.2016р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Градієнт» (постачальник) та Приватним акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (покупець) укладено договір поставки № 11/2014 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити поставку енергетичного вугілля.

Оплата повної вартості товару здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту його прибуття на станцію призначення, на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем, при цьому можливе виставлення рахунку як факсимільним зв'язком, так і в оригіналі (п. 5.1 Договору).

Отже, обчислення моменту оплати за Договором пов'язано з моментом прибуття товару на станцію. Рахунок-фактура є документом, який тільки визначає суму належного за товар платежу. Водночас, дана сума визначена також у видаткових накладних, що є первинними бухгалтерськими документами, а тому відсутність рахунку-фактури не є тією обставиною, яка унеможливлює своєчасне та належне виконання відповідачем обов'язку здійснення оплати.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2014р. (п. 10.6 Договору).

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем та прийняття відповідачем товару за такими накладними:№14 від 20.10.2014р. на суму 105 792, 00 грн. строк оплати до 03.11.2014р., №15 від 21.10.2014р. на суму 107 616, 00 грн., строк оплати до 04.11.2014р., №16 від 11.11.2014р. на суму 118 742, 40 грн., строк оплати до 11.11.2014р., №17 від 13.11.2014р. на суму 109804, 80 грн., строк оплати до 13.11.2014р., №22 від 03.12.2014р. на суму 109 440, 00 грн., строк оплати до 03.12.2014р.

Оплату товару за товар відповідач здійснював не своєчасно та не в повному обсязі (акти звіряння взаємних розрахунків - в матеріалах справи). Остаточний розрахунок за поставлений товар відповідач здійснив лише 03.12.2015р.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктами 7.3 та 7.4 Договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем платежів, останній сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а у випадку порушення замовником строків виконання платіжних зобов'язань понад 60 (шістдесят) календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від суми, яка підлягає сплаті.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 83 277,44 грн. штрафу, 116 091,70 грн. пені та 146 345,98 грн. інфляційних втрат.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання, у зв'язку з чим місцевий господарський суд в цій частині дійшов вірного висновку про припинення нарахування пені з 17.06.2015р.

В п. 7.1 Договору сторони домовилися збільшити строк позовної давності до вимог про стягнення пені до трьох років.

Станом на дату подачі позову до суду (23.03.2016) трирічний строк позовної давності не сплив, тому заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені вірно відхилена судом першої інстанції.

Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку пені, проведеного судом першої інстанції виходячи із наявної суми заборгованості та періодів нарахування по кожній накладній, погоджується з висновком суду про стягнення 93 927,90 грн. пені. У стягненні 22 163,80 грн. пені судом правомірно відмовлено.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Вищого господарського суду від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При визначенні розміру інфляційної складової боргу суд правомірно виходив з того, що:

за накладною № 14 від 20.10.2014 прострочення оплати понад п'ятнадцять днів мало місце із суми 105792, 00 грн. з 04.11.2014 по 30.11.2014;

за накладною № 15 від 21.10.2014 прострочення оплати понад п'ятнадцять днів мало місце із суми 107616, 00 грн. з 06.11.2014 по 03.12.2014, 78400 грн. з 04.12.2014 по 02.02.2015, 23400 грн. з 03.02.2014 по 29.03.2015, 7400 грн. з 30.03.2015 по 03.06.2015;

за накладною № 16 від 11.11.2014 прострочення оплати понад п'ятнадцять днів мало місце із суми 118742,40грн. з 26.11.2014 по 03.06.2015, 36100 грн. з 04.06.2015 по 25.10.2015;

за накладною № 17 від 13.11.2014 прострочення оплати понад п'ятнадцять днів мало місце із суми 109804,80 грн. з 28.11.2014 по 01.11.2015;

за накладною № 22 від 03.12.2014 прострочення оплати понад п'ятнадцять днів мало місце із суми 109440,00 грн. з 18.12.2014 по 09.11.2015.

За розрахунком суду, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, до стягнення з відповідача підлягає 165 568,46 грн. інфляційних втрат. Оскільки позивач просить стягнути з відповідача лише 146 345,98 грн., підстави для стягнення суми більшої, ніж заявлено в позові, у суду відсутні.

З огляду на викладене, до стягнення підлягає лише 146 345,98 грн. інфляційних втрат.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення штрафу, місцевий господарський суд виходив з того, що простроченою понад 60 днів є сума 386 955,20 грн. станом на 01.12.2014р., від якої 20% становлять 77 391,04 грн.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок, викладений в таблиці №2 в позові, та умови п.7.4 договору, перша поставка товару відбулась 20.10.2014р. і станом на 01.12.2014р. прострочки в оплаті товару понад 60 календарних днів не було, прострочення з оплати за поставлений товар понад 60 календарних днів становило лише в період з 04.06.2015р. по 26.10.2015р., коли було частково сплачено за товар 10 000, 00 грн.

Отже, штраф необхідно вираховувати від суми боргу 255 344, 80 грн., яка виникла станом на 04.06.2015р., і була частково оплачена 26.10.2015р., відповідно 20% штрафу становить 51 068, 96 грн., а у стягненні решти вимог штрафу слід відмовити.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу підлягає зміні.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків оплати поставленого позивачем товару, позивачем правомірно нараховано пеню, штраф і інфляційні втрати за періоди прострочки в оплаті, у зв'язку з чим доводи апелянта про відсутність заборгованості перед позивачем на даний час, не звільняють його від сплати штрафних санкцій та інфляційних втрат.

При цьому колегія суддів не вбачає правових підстав для зменшення суми штрафних санкцій.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з підстав, викладених в ній, задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. підлягає зміні у відповідності до п.4 ч.1 ст.103 ГПК України з викладенням резолютивної частини в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. у справі №910/5400/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. у справі №910/5400/16 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м.Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градієнт» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27 літ. «А», офіс 3, код ЄДРПОУ 32490223) 51 068, 96 грн. штрафу, 93 927,90 грн. пені, 146 345,98 грн. інфляційних, 4 370, 01 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити».

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №910/5400/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

Ю.Б. Михальська