Ухвала

від 14.12.2016 по справі 815/2263/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2263/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.,

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси головного управління Державної фіскальної служби в одеській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000377777 від 04.05.2016 року, № 0000042204 від 17.03.2016 року.

Свої позовні вимоги ТОВ "Дунайводбуд-17" обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні даного позову.

В апеляційній скарзі ТОВ "Дунайводбуд-17" просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на виконання постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці у зв'язку із матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014160000000313 від 11.07.2014р., відповідно до наказу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 58 від 10.02.2016р. "Про проведення позапланової виїзної перевірки", згідно направлення № 11/15-54-22-02 від 10.02.2016 р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" (код ЄДРПОУ 01035868) з питань фінансово-господарської діяльності з TOB "Еко-буд-монтаж" (код ЄДРПОУ 38351999), ТОВ "Торговий дім "Антарес" (код ЄДРПОУ 38018999), ТОВ "БК Едельвейс" (код ЄДРПОУ 38155000) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.

За наслідками перевірки складено акт № 659/15-54-14-01/01035868 від 25.02.2016р. "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Дунайводбуд-17", код за ЄДРПОУ 01035868, з питань фінансово-господарської діяльності з TOB "Еко-буд-монтаж" (код ЄДРПОУ 38351999), ТОВ "Торговий дім "Антарес" (код ЄДРПОУ 38018999) та ТОВ "БК Едельвейс" (код ЄДРПОУ 38155000) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року" (а.с. 55-96), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п. 14.1.165 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 та з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 648 394 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік у сумі 648 394 грн.;

п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200, п. 201.1, п. 201.2, п.201.4, п.201.6 ст. 201 та з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 606 831 грн., в тому числі по періодам:

- червень 2013 року завищено у сумі 65612 грн.;

- липень 2013 року завищено у сумі 98 000 грн.;

- серпень 2013 року завищено у сумі 16330 грн.;

- вересень 2013 року завищено у сумі 26667 грн.;

- листопад 2013 року залишено у сумі 171461 грн.;

- грудень 2013 року завищено у сумі 228761 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000042204 від 17.03.2016р., яким TOB "Дунайводбуд-17" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 972591 грн., з яких 648394 грн. за основним платежем та 324197 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 51);

№ 0000032204 від 17.03.2016р., яким TOB "Дунайводбуд-17" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 910 246,50 грн., з яких 606831 грн. за основним платежем та 303 415,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 52).

25.03.2016 р. (вх. № 751/10/15-32) TOB "Дунайводбуд-17" подано до Головного управління ДФС в Одеській області скаргу на податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0000032204, № 0000042204 від 17.03.2016р.

12.04.2016р. (вих. № 780/10/15-32-10-01-07) за результатами розгляду вказаної скарги Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого, зокрема, частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі Головного управління ДФС в Одеській області № 0000032204 від 17.03.2016 р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 151 707,75 грн. (т.1, а.с. 40-49; т.5, а.с. 13-17).

04.05.2016р. на підставі акта перевірки № 659/15-54-14-01/01035868 від 25.02.2016р. та рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 780/10/15-32-10-01-07 від 12.04.2016р. державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000377777, яким TOB "Дунайводбуд-17" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 758538,75 грн. (за основним платежем 606831 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 151707,75 грн. (т. 5, а. с. 65).

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000377777 від 04.05.2016 р., № 0000042204 від 17.03.2016р., звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.п.78.1.11, 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом встановлено, що направлення на перевірку № 11/15-54-22-02 від 10.02.2016 р. та копію наказу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 58 від 10.02.2016р. вручено під розписку директору товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" Федорову Родиону Ігоровичу 10.02.2016 р.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000377777 від 04.05.2016 р. є виявлені під час проведення перевірки порушення п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200, п. 201.1, п. 201.2, п.201.4, п.201.6 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 у справі № 21-1539а15, який в силу ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим.

Водночас, згідно із п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п.201.2 ст.201 ПК України).

Поряд із цим, згідно із положеннями п.201.4 та п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. ТОВ "Дунайводбуд-17" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 10714874 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за січень 2012 року- грудень 2014 року встановлено його завищення на загальну суму 1850626 грн. (т.1, а.с. 73).

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від TOB "Еко-буд-монтаж" (код ЄДРПОУ 38351999), ТОВ "Торговий дім "Антарес" (код ЄДРПОУ 38018999), ТОВ "БК Едельвейс" (код ЄДРПОУ 38155000) до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ "Дунайводбуд-17" (ЄДРПОУ 01035868) є: Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.;Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); Код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів.

Судом досліджено копії укладених між ТОВ "Дунайводбуд-17" та TOB "Еко-буд-монтаж" договорів підряду: № 4 від 02.06.2013р., № 25 від 28.06.2013р., № 26 від 28.06.2013р., № 28 від 01.08.2013р., № 29 від 19.07.2013р., № 30 від 14.08.2013р., № 31 від 01.09.2013р., № 32 від 18.10.2013р., № 34 від 28.11.2013р., № 35 від 28.11.2013р., № 36 від 28.11.2013р., № 37 від 28.11.2013р., № 38 від 28.11.2013р., № 39 від 02.12.2013р., № 40 від 02.12.2013р. та доданих до них первинних документів (податкових накладних, договірної ціни, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3а), підсумкової відомості ресурсів та ін.) (т.1, а.с. 155-250; т.2, а.с. 1-19; 102- 144, 212-227; т.3, а.с. 25-47, т.4, а.с. 3-21, 24-159).

Крім того, позивачем надано до суду засвідчені копії договору № 295/13 від 22.03.2013р., укладеного між ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" та ТОВ "Дунайводбуд-17" разом з іншими первинними документами (т.2, а.с. 21-101); договорів №196 від 01.03.2013р., №940 від 04.12.2012р., № 2610/12 -ОР від 26.10.2013р., № 2501/13-ВП від 25.01.2013р., №2401/13-ВПі від 24.01.2013р., №2105/13-ВО від 21.05.2013р., укладених між ПАТ "Миронівський хлібопродукт" та ТОВ "Дунайводбуд-17", разом з іншими первинними документами (т.2, а.с. 146-210; т.3, а.с. 1-23; 50-72; т.4, а.с. 160-246); реєстру виданих та отриманих податкових накладних, виписок; документів щодо взаємовідносин ТОВ "Дунайводбуд-17" з ТОВ "Рекламне агентство "Новий стиль" (т.3, а.с. 79-189; т.5, а.с. 1-9).

Водночас, позивачем не спростовано належними та допустимими доказами висновків контролюючого органу, зазначених в акті перевірки, щодо ненадання до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з TOB "Еко-буд-монтаж", а саме: договорів № 30 від 14.08.2013р., № 29 від 19.08.2013р., № 28 від 01.08.2013р., № 25 від 28.06.2013р., № 27 від 28.06.2013р., в зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити факт надання послуг TOB "Еко-буд-монтаж" замовнику ТОВ "Дунайводбуд-17" згідно накладних за період січень 2013 р., червень - вересень 2013р., листопад 2013р., листопад грудень 2013р. на загальну суму 685973,9 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що по взаємовідносинах ТОВ "Дунайводбуд-17" з ТОВ "Торговий дім "Антарес", ТОВ "БК Едельвейс" не надано до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів, а саме договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, оборотно-сальдових відомостей, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень та інших первинних документів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. (т.1, а.с. 85-86).

При цьому суд звертає увагу, що згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В абзаці 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України зазначено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надано документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, не надані під час перевірки та які повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійшов висновку, що договори купівлі продажу з ТОВ "Торговий дім "Антарес", ТОВ "БК Едельвейс" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед постачальником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту ТОВ "Дунайводбуд-17" (т.1, а.с. 88).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що згідно постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці у зв'язку із матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014160000000313 від 11.07.2014р., невстановленими особами створено TOB "Еко-буд-монтаж", ТОВ "Торговий дім "Антарес", ТОВ "БК Едельвейс". При цьому вказано, що опитані за матеріалами провадження особи, які значились у штаті TOB "Еко-буд-монтаж", ТОВ "Торговий дім "Антарес", вказали, що ніколи не працювали на вказаних підприємствах і т.д.

Крім того, відповідач дійшов висновку про неможливість встановити реальність операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відтак, з урахуванням постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці, висновків перевірки взаємовідносин ТОВ "Дунайводбуд-17" з TOB "Еко-буд-монтаж", ТОВ "Торговий дім "Антарес", ТОВ "БК Едельвейс" за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. відповідачем зроблено висновок про безпідставне завищення податкового кредиту на загальну суму 1850626 грн. (т.1, а.с.91, 149).

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000042204 від 17.03.2016р. є виявлені під час проведення перевірки порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п. 14.1.165 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіркою повноти витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. встановлено їх завищення у сумі 9253130 грн., в тому числі за 2 квартал 2012р. на суму 193275 грн., за 3 квартал 2012р. на суму 4605195 грн. за 4 квартал 2012 р. на суму 104.2060 грн., за 3412600 грн. (т.1, а.с. 62).

Перевіркою правильності визначення податку на прибуток за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1874906 грн., в тому числі за 2 квартал 2012р. на суму 40588 грн., за 3 квартал 2012р. на суму 967091 грн., за 4 квартал 2012р. на суму 218833 грн., за 2013 р. у сумі 648394 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2 акта перевірки (т.1, а.с. 67). З урахуванням п. 102.1 ст.102 ПК України встановлено заниження податку на прибуток за 2013р. у сумі 64394 грн. (т.1, а.с. 67).

Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.165 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Згідно п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України).

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

При вирішенні даного спору, враховуючи доводи представників сторін, суд вважає за необхідне окремо звернути увагу на факти реального здійснення господарських операцій, які можуть бути підтверджені, крім обов'язкових документів, ще й іншою документацією.

Вирішуючи спір, суд враховує, що з урахуванням доводів відповідача, позивач мав довести реальність здійснених правочинів шляхом надання, серед іншого, доказів фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій.

Також право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. судом касаційної інстанції наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Тобто, з наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використанні їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970766), докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акт виконаних робіт), є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справах цієї категорії становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вищий адміністративний суд України неодноразово звертав увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку (ухвала від 24.04.2014 р. № К/800/29370/13 по справі 2а-15323/12/2670). При цьому суд касаційної інстанції підкреслив, що якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Як вірно дійшов висновку податковий орган, вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, підприємством документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що наявні у нього податкові накладні надають підприємству безумовне право на формування податкового кредиту, оскільки позивачем не доведено фактичного виконання умов договорів та не надано достатніх доказів використання робіт у своїй господарській діяльності чи їх подальшої реалізації.

Таким чином, суд, враховуючи наведені обставини, дослідивши наявні у справі письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не спростовано порушень, встановлених актом перевірки № 659/15-54-14-01/01035868 від 25.02.2016р. Водночас відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, зазначених в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" необґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси головного управління Державної фіскальної служби в одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000377777 від 04.05.2016 року, № 0000042204 від 17.03.2016 року - залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайводбуд-17" до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір у розмірі 28 563 (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 64 копійки.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/