Рішення

від 14.12.2016 по справі 902/943/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2016 р.

Справа № 902/943/16

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-груп сервіс" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, офіс 316)

до :Відділу освіти Піщанської районної державної адміністрації (24700, Вінницька область, Піщанський район смт. Піщанка, вул. Леніна, буд. 95)

про стягнення 106276,15 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Північ-груп сервіс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Відділу освіти Піщанської районної державної адміністрації про стягнення 106276,15 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/943/16 з призначенням судового засідання на 29.11.2016 року.

Ухвалою суду від 29.11.2016 року розгляд справи було відкладено на 14.12.2016 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання призначене на 14.12.2016 року з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представником позивача позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнає повністю в частині суми основного боргу. В частині стягнення 5719,00 грн. пені, 1768,03 грн. інфляційних втрат, 565,12 грн. 3 % річних відповідач заперечує, при цьому зазначає, що відділ освіти є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за наявності бюджетних кошторисних призначень казначейського обслуговування: у березні 2016 року виникла необхідність гідрохімічного очищення системи опалення приміщення НВК «ОСОБА_3 ступенів - гімназія», який підпорядкований Відділу освіти, кошти на оплату вказаних послуг не були передбачені, внаслідок чого виникла заборгованість, про що зокрема зазначено в заяві (№ 1025 від 13.12.2016 р.).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.03.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Північ-груп сервіс" (виконавець) та Відділом освіти Піщанської районної державної адміністрації було укладено договір № 36.

Відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги: Гідрохімічне очищення системи опалення приміщення НВК «ОСОБА_3 ступенів гімназії» по вул. Леніна, 46. смт. Піщанка, Вінницька обл., Піщанський район.

У відповідності з п. 1.2 договору замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені у п. 1.1 даного договору.

Згідно з п. 1.3 договору передбачено, що надані послуги за даним договором передаються виконавцем замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, який підписується обома сторонами. У даному договорі під актом сторони розуміють акти складені за типовою формою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3.

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони погодили, що загальна сума даного договору складає 98224,00 грн. без ПДВ.

Згідно п. 3.2 договору оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Водночас, сторонами було передбачено кінцевий термін оплати замовником наданих і прийнятих послуг - не пізніше 15 липня 2016 року (п. 3.3 договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю Північ-груп сервіс та Відділом освіти Піщанської районної державної адміністрації на виконання умов договору було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 р., а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат. Проте, замовник не розрахувався за надані виконавцем послуги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Північ-груп сервіс" було направлено на адресу відповідача вимогу № 44 від 05.10.2016 р. з проханням протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги здійснити погашення заборгованості у розмірі 98224,00 грн.

Відповідь на вимогу отримано не було, заборгованість не сплачено, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду, про стягнення з відповідача суми основного боргу та нарахованих штрафних санкцій.

Надаючи юридичну оцінку щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, спірним правовідносинам та порушеному праву позивача, суд виходив із такого.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, проте, у судовому засіданні представник відповідача наявну заборгованості перед позивачем у сумі 98224,00 грн. визнав в повному обсязі. З врахуванням викладеного позов в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач пред'явив до стягнення 5719,00 грн. пені, 1768,03 грн. інфляційних втрат, 565,12 грн. 3 % річних

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.6.4. договору при несвоєчасній оплаті замовником вартості наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми перерахованих коштів.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Піщанської районної державної адміністрації (24700, Вінницька область, Піщанський район смт. Піщанка, вул. Леніна, буд. 95; код ЄДРПОУ 02141420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-груп сервіс" (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, офіс 316; код ЄДРПОУ 40224413) 98224,00 грн. сума основної заборгованості; 5719,00 грн. пені; 1768,03 грн. інфляційних втрат; 565,12 грн. 3 % річних; 1594,14 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 грудня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи