Рішення

від 05.12.2016 по справі 904/8369/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2016 Справа № 904/8369/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас-Медікал", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 25 828, 38 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 3 від 13.11.15 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірас-Медікал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 16 357, 68 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки товарів № 280815 від 28.08.15 р., 4 709, 19 грн. інфляції, 1 873, 20 грн. річних, 2 936, 32 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення, залучене до матеріалів справи (а.с. 116).

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на погашення, у повному обсязі, суми основного боргу.

Не погоджуючись із розрахунками сум інфляції, річних, пені, здійснених позивачем, відповідач надав їх контррозрахунок.

05.12.16 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірас-Медікал, (позивач у даній справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайлон" (відповідач) укладено договір поставки № 280815 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язався систематично передавати в обумовлені строки покупцеві товари в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в накладних, що є невід'ємними частинами договору, а Покупець, в свою чергу взяв на себе зобов'язання. - прийняти вказані товари та своєчасно сплатити за них певну грошову суму на умовах договору.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В п. 1.2. договору встановлено, що асортимент товару, який буде поставлятися за договором, та ціна за одиницю вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та його невід'ємною частиною.

В п. 1.4. визначено, що предметом поставки є товар, відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Виконуючи умови зазначеного вище договору, позивач у вересні-листопаді 2015 р. здійснив на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 100 357, 68 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 15-41, 44).

В п.5.3 договору сторони дійшли згоди про те, що покупець здійснює оплату товару після його реалізації, на протязі 10 днів з моменту відправлення звіту Постачальнику, але не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобовґязання щодо оплати отриманого товару, здійснивши розрахунки частинами та з порушенням строків, встановлених договором.

Проте, звертаючись з позовом до суду, позивач невірно визначив суму заборгованості, вказавши про те, що до його звернення з позовом до суду, відповідачем сплачено лише 94 000грн.

Як вбачається із наданих відповідачем доказів, позивачем не було враховано погашення заборгованості в сумі 10 000, 00 грн., перерахування яких було здійснено 30.08.16 р., тобто, до звернення позивача з позовом до суду, про що свідчить платіжне доручення № 39952129 від 30.08.16 р. (а.с. 101).

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення 10 000 грн., заявлені до примусового стягнення безпідставно.

Після звернення позивача з позовом, відповідачем погашено заборгованість в сумі 6 357, 68 грн., про що свідчать платіжні доручення, залучені до матеріалів справи (а.с. 100, 104).

При викладених обставинах, провадження у справі, на зазначену вище суму, підлягає припиненню, з покладенням витрат на відповідача.

Відповідо ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми річних, що підлягає до стягнення, позивачем завищено в результаті невірно визначених періодів прострочення, та безпідставного нарахування річних, на суму 10 000 грн., після погашення вказаної заборгованості.

З урахуванням викладеного, до стягнення підлягають річні в сумі 1 530, 00 грн.

Завищеною є і сума інфляції, що підлягає до стягнення, з огляду на невірно визначену суму заборгованості, яка мала місце в лютому 2016 р.

Після усунення вказаних невідповідностей, до примусового стягнення підлягає інфляція грошових коштів за спірний період в сумі 4 522, 98 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п. 8.2. договору, сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату товару, у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Проте, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована без врахування положень п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, прострочення в оплаті товару, отриманого за видатковими накладними № 930 та № 931 від 23.11.15 р. (заборгованість за якими була предметом даного спору) мало місце з 23.01.16 р., і зважаючи на те, що договором інше передбачено не було, нарахування штрафних санкцій повинно припинитися 23.07.16 р.

Після перерахунку, здійсненого судом, до стягнення підлягає пеня за загальний період з 18.03.16 р. (дата, з якої нарахування пені здійснив позивач) по 23.07.16 р. (дата припинення нарахування штрафних санкцій), - в сумі 2 160, 91 грн.

Відносно вимог позивача щодо покладення на відповідача додаткових витрат, пов'язаних із забезпеченням явки представника позивача в судове засідання (транспортні витрати) в сумі 1 062, 83 грн., необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, до інших витрат, в розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, які викликані до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

З огляду на викладене, у господарського суду відсутні підстави для покладення таких витрат на відповідача.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір", передбачені підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вбачається із матеріалів справи, ціна позову склала 25 876, 39 грн., а отже до сплати за подання даного позову, підлягав судовий збір в сумі 1378,00 грн., в той час як вбачається із платіжного доручення № 1032 від 11.05.2016р.. позивачем сплачено судовий збір в сумі 1716,85 грн.

Тобто, останнім судовий збір сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, зайво сплачений судовий збір в сумі 338,85 грн. підлягає поверненню, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський cуд,

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 172, прим. 1, р/р 260030500014575 в АБ "Приватбанк", МФО 3052993, код ЄДРПОУ 33564306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірас-Медікал" (03148, м. Київ, вул. Сосніних, 9, р/р 26008524338000 в ПАТ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 39342750) 1 530 (одна тисяча п'ясот тридцять гривень) 00 коп. річних, 4 522 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дві гривні) 98 коп. інфляції, 2 160 (дві тисячі сто шістдесят гривень) 91 коп. пені, 775 (сімсот сімдесят п'ять гривень) 98 коп. судового збору.

В частині стягнення основного боргу в сумі 6 357, 68 грн. провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 15.12.2016р.

Суддя ОСОБА_2