Рішення

від 12.12.2016 по справі 904/8548/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2016 Справа № 904/8548/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЮНДАЙ МОТОРС УКРАЇНА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 45 417,18 грн. за дилерським договором

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. б/н від 17.10.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЮНДАЙ МОТОРС УКРАЇНА" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- суму основної заборгованості за договором № 15DD19 від 01.04.2015р. в розмірі 19 632,51 грн.;

- суму пені за договором № 15DD19 від 01.04.2015р. в розмірі 1 095,76 грн.;

- втрати в наслідок інфляції за договором № 15DD19 від 01.04.2015р. в розмірі 4 351,47 грн.;

- 3% річних договором № 15DD19 від 01.04.2015р. відповідно до ст. 625 ЦКУ 473,44 грн.;

- суму основної заборгованості за договором оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 від 01.01.2015р. в розмірі 3 294,00 грн.;

- суму основного боргу за договором надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р. в розмірі 6 570,00 грн.;

- суму штрафних санкцій за порушення умов Дилерського договору № 15DD19 від 01.04.2015р..

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Дилерським договором № 15DD19 від 01.04.2015р., Договором оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 від 01.01.2015р. та Договором надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар та надані послуги.

Позивач у судове засідання не з'явися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 6 570,00 грн. за послуги за договором надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р.; за оренду ключа в сумі 3 294,00 грн. за договором оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 від 01.01.2015р. та часткову заборгованість за поставлений товар в сумі 2 699,91 грн. за дилерським договором № 15DD19 від 01.04.2015р., в іншій частині позовні вимоги не визнає позовні вимоги на підставі наступного.

Оплата заборгованості за поставлений товар в сумі 16 432,51 грн. за дилерським договором № 15DD19 від 01.04.2015р. Відповідачем не визнається на підставі того, що згідно цього ж дилерського договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЮНДАЙ МОТОР Україна» має перед Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ» заборгованість по оплаті виконаних гарантійних ремонтів згідно рахунку СФ-0000020 від 30.12.2015р. (Акт 14/15) на суму 12 714,28 грн. та СФ-0000021 від 30.12.2015р. (Акт 13/15) на суму 4 218,32 грн., а загалом на суму 16 932,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 601 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ» 12.10.2016р. направило на адресу позивача заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у сумі 16 932,60 грн.

У зазначеній заяві, відповідач повідомив позивача про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за дилерським договором № 15DD19 від 01.04.2015р. на суму 16 432,52 грн. та просило внести коригування до відповідних бухгалтерських документів. Щодо різниці у сумі 500,08 грн. повідомили про її зарахування в часткове погашення заборгованості по рахунку № ХМ-0020259 від 04.12.2015р., також виставленого на підставі дилерського договору № 15DD19 від 01.04.2015р.

З огляду на існування заборгованості позивача перед відповідачем по оплаті виконаних ремонтів не визнаються вимоги по оплаті витрат внаслідок інфляції, 3% річних та пені.

Також відповідач зазначає, що сума штрафу в розмірі 10 000,00 грн. за порушення умов дилерського договору № 15DD19 від 01.04.2015р. ним не визнається з підстав того, що наведені в пунктах 1-3 акта перевірки порушення фактично не мали місця, а отже відсутні підстави для нарахування штрафу.

Крім того, відповідач зазначає, що перевірка носила формальний характер, представник позивача ОСОБА_3 у належний спосіб про проведення перевірки керівництво ТОВ «ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ» не повідомив. У журналі проведення перевірок не записався, будь-яких документів про підтвердження повноважень на проведення перевірки не надав. Представник позивача завітав до автосалону проїздом, сама перевірка відбувалася протягом 10 хвилин. Перевірка проводилась через 2 місяці після укладення дилерського договору.

В пункті 1 Акту перевірки позивач зазначає, що процедура перевірки стану акумуляторних батарей при прийомі автомобілів на склад зберігання не виконується в зв'язку з відсутністю тестера АКБ.

Проте, позивач не врахував, що за період з 01.04.2015р. по дату проведення перевірки відповідачу не було поставлено жодного нового автомобіля, а отже і не було автомобілів на яких мало бути здійснено перевірку стану акумуляторних батарей.

Щодо виконання вимог п. 3.2.6. договору в частині дотримання відповідачем технічного сервісного бюлетеня «Інструкції по діагностиці та обслуговуванню АКБ» то їх було дотримано, що підтверджується наявністю у відповідача ОСОБА_4 обліку зарядки АКБ.

Відповідач зазначає, що задокументовані представником позивача картки не мають жодного відношення до дилерського договору № 15DD19 від 01.04.2015р., оскільки заповнювалися у 2013-2014роках. Одна з карток (автомобіль і30) відноситься до автомобіля який був відібраний у відповідача ще 03.04.2015р. і використовувався як зразок для заповнення форми картки.

Відповідач дотримуючись виконання вимог пунктів 3.2.6. та 3.2.7. здійснював ведення ОСОБА_4 обліку стану нових автомобілів на тривалому зберіганні та здійснював заповнення та введення карти перевірки нового автомобіля при його прийомці на склад і тривале зберігання. Оригінали зазначених карток у відповідача відсутні внаслідок того, що зазначена картка є невід'ємною частиною пакету документів, які передаються разом з автомобілем.

Також відповідач зазначає, що в п. 3 Акту перевірки позивач зазначає, що архів документації по передпродажній підготовці автомобілів не зберігається.

З таким твердженням відповідача не погоджується на підставі наступного.

Відповідно до п. 3.2.1. дилерського договору, дилерського договору, дилер зобов'язаний за власний рахунок здійснити належну передпродажну підготовку автомобілів і підтверджувати це відповідною відміткою в сервісній книжці. Всі документи по роботам, зробленим в процесі проведення передпродажної підготовки по кожному автомобілю мають зберігатися на дилерському підприємстві протягом 7 років.

При дослідженні матеріалів справи судом виявлено описку в заяві про уточнення позовних вимог, а саме позивач просить стягнути з відповідач пеню у сум 1 095,76 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 351,47 грн., коли згідно розрахунку доданого до позовної заяви сума пені становить 4 351,47 грн., а сума інфляційних втрат становить 1 095,76 грн.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 4 351,47 грн. та інфляційні втрати - 1 095,76 грн.

У судовому засіданні 18.10.2016р. оголошувалась перерва до 14.11.2016р.

Ухвалою суду від 14.11.2016р. продовжено строк розгляду справи до 13.12.2016р. та у судовому засіданні 14.11.2016р. оголошено перерву до 05.12.2016р.

Ухвалою суду від 05.12.2016р. відкладено розгляд справи на 12.12.2016р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 12.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЮНДАЙ МОТОР УКРАЇНА" (далі - дистриб'ютор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ" (далі - дилер, відповідач) укладено Дилерський договір № 15DD19 (далі - Дилерський договір), відповідно до умов якого дистриб'ютор назначає дилера на правах неексклюзивності для реалізації продукції виробника на території області місцезнаходження згідно спільних попередньо погоджених планів закупівлі автомобілів (додаток №1) та планів закупівлі запчастин та аксесуарів (додаток №2 до договору).

Дилер зобов'язаний проводити на своїй/орендованій території та своїми силами або силами субпідрядних організацій:

- передпродажну підготовку автомобілів у відповідності з ГСТУ 2323-93, а також рекомендаціями виробника та дистриб'ютора, вказаних в пункті 3.2. в повному об'ємі;

- сервісне обслуговування та гарантійний ремонт автомобілів торгової марки HYUNDAI (підпункт 2.2.5. Дилерського договору).

Відповідно до розділу 3.2. Дилерського розділу дилер зобов'язаний за свій рахунок здійснювати належну передпродажну підготовку автомобіля та підтверджувати це відповідною відміткою в сервісній книжці. Всі документи по роботам, виконаним в процесі проведення передпродажної підготовки по кожному автомобілю, повинні зберігатися на дилерському підприємстві на протязі 7 років. Передпродажна підготовка автомобілів повинна проводитися у відповідності з ДСТУ 2323-93, а також рекомендаціями виробника та дистриб'ютора, відповідно керівництву проведення передпродажної підготовки (додаток № 23). Відшкодування по усуненню дефектів, виконаних при передпродажній підготовці, не вказаних в акті приймання-передачі, або не узгоджених дистриб'ютором, не проводиться. Дилер має право на компенсацію відновлювальних ремонтів, виконаних по усуненню недоліків автомобіля, у випадку зазначення їх в актах приймання-передачі. Усі відновлювальні ремонти повинні бути, попередньо узгоджені з дистриб'ютором у відповідності з процедурою отримання попереднього схвалення відновлювального ремонту (додаток 13). Прийом та зберігання нових автомобілів повинен здійснюватися дилерським підприємством відповідно вимог дистриб'ютора та виконавця, описаних у відповідних документах: керівництво по роботі сервісних підприємств; технічний сервісний бюлетень «Тривале зберігання»; технічний сервісний бюлетень «Інструкція по діагностиці та обслуговуванню АКБ». У відповідності з вимогами технічних сервісних бюлетенів, вказаний в п. 3.2.6., Дилер зобов'язаний вести облік автомобілів на зберігання, шляхом ведення ОСОБА_4 обліку стану нових автомобілів на складі (додаток № 22) та заповнені ОСОБА_2 перевірки нового автомобіля при прийманні на склад та тривале зберігання (додаток № 21) (п.п. 3.2.1.- 3.2.7. Дилерського договору).

Відповідно до п. 5.7. Дилерського договору, оплата оригінальних запчастин та аксесуарів, що поставляються дилеру, здійснюється шляхом безготівкової оплати всієї суми, визначеної у рахунку - фактурі дистриб'ютора, на протязі 3 (трьох) банківських днів.

У відповідності до п. 6.5. Дилерського договору факт передачі автомобілів дилеру підтверджується накладною або Актом приймання-передачі які підписуються представниками дилера та дистриб'ютора .

Право власності на відвантажені дилеру запасні частини та аксесуари переходить дилеру в момент виписки видаткової накладної (п.п. 6.9.2 Дилерського договору).

У пункті 7.1. Дилерського договору зазначено, що складовими частинами Дилерського договору є: договір відповідального зберігання, договір страхування складу автомобілів дилера, договір надання інформаційних послуг, договір оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту.

Пунктом 13.5. Дилерського договору встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, викладених в п.п. 2.2.4., 2.2.13., 2.2.14., 2.2.15., 2.2.16,2.2.17., 3.1.7., 3.2., 3.3.2., 3.3.4., 3.3.5., 3.3.6., 3.3.8.. 3.3.9., 3.3.10., 3.3.11., 3.4.1., 3.4.2., 3.4.3., 3.5.3., 3.5.4., 3.5.5., 3.5.6., 3.6.2., 3.7.3., 4.1.10., дилер несе відповідальність перед дистриб'ютором у вигляді штрафу в розмірі 10 000 грн. за коже випадок такого порушення.

ОСОБА_5 діє до з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. включно (п. 10.1. Дилерського договору).

На виконання умов Дилерського договору № 15DD19 від 01.04.2015р., позивачем поставлено товар:

04.12.2015р. - поставка на загальну суму 5 899,32 грн., в т.ч. ПДВ 983,22 грн., факт здійснення поставки підтверджується видатковою накладною № ХМ-0019892 від 04.12.2015р. (а.с. 42), податковою накладною № 372 від 04.12.2015р. з квитанцією про отримання (а.с. 44, 45), товарно - транспортною накладною № 000034442 від 04.12.2015р. (а.с. 61). Підставою для виникнення обов'язку із оплати слугував рахунок-фактура № ХМ-0020259 від 04.12.2015р., що був переданий відповідачеві електронною поштою (а.с. 43).

04.12.2015р. - поставка на загальну суму 16 432,51 грн., в т.ч. ПДВ 2 738,75 грн., факт здійснення поставки підтверджується видатковою накладною № ХМ-0019891 від 04.12.2015р. (а.с. 46), податковою накладною № 371 від 04.12.2015р. з квитанцією про отримання (а.с. 48,49), товарно-транспортною накладною № 000034442 від 04.12.2015р. Підставою для виникнення обов'язку із оплати слугував рахунок-фактура № ХМ-0020258 від 04.12.2015р. (а.с. 47).

На виконання умов договору відповідач сплатив частину боргу 11.12.2015р. у суму 899,32грн., 16.12.2015р. у сумі 500,00 грн., 22.12.2015р. у сумі 400,00 грн., 29.12.2015р. у сумі 400,00 грн.

У зв'язку з цим заборгованість відповідача перед позивачем склала 19 632,51 грн., що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 29.02.2016р. (а.с. 66), що стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідач 12.10.2016р. направив на адресу позивача заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог у сумі 16 932,60 грн. (а.с. 116).

У зазначеній заяві відповідач повідомив позивача про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли за Дилерським договором №15DD19 від 01.04.2015р., на суму 16 432,52 грн. (по рахунку-фактурі № ХМ-0020258 від 04.12.2015р.) та просив внести корегування до відповідних бухгалтерських документів. Щодо різниці у сумі 500,08 грн. повідомив про їх зарахування в часткове погашення заборгованості по рахунку № ХМ-0020259 від 04.12.2015р., виставленого на підставі Дилерського договору №15DD19 від 01.04.2015р.

Відповідно до с. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, з врахуванням взаємозаліку сума основної заборгованості за Дилерським договором №15DD19 від 01.04.2015р., що підлягає до стягнення становить 2 699,91 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

На підставі викладеного, в частині стягнення суми основного боргу за Дилерським договором №15DD19 від 01.04.2015р. у розмірі 16 932,60 грн. провадження у справі слід припинити.

Крім того відповідач просить сягнути з відповідача 10 000,00 грн. штрафу за Дилерським договором №15DD19 від 01.04.2015р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до умов Дилерського договору у відповідача 28.05.2015р. було проведено перевірку на предмет відповідності вимогам гарантійної та сервісної політики позивача та HyundaiMotorComPany. За результатами перевірки було виявлено порушення п. 3.2. договору та складено Акт перевірки дилерського підприємства вих. № 76 від 02.07.2015р. (а.с. 38-41).

Відповідно до п. 13.5. відповідач за порушення умов договору несе відповідальність перед позивачем та зобов'язаний сплатити штраф на користь позивача в розмірі 10 000, 00 грн. відповідач заперечень проти Акта перевірки не надав та навпаки підтвердив свої зобов'язання зі сплати штрафу на користь позивача в розмірі 10 000,00 грн., підписавши акт взаєморозрахунків на суму 10 000,00 грн. (а.с. 67).

Відповідач свої обов'язки не виконав, штраф не сплатив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмові у стягненні штрафу у сумі 10 000,00 грн. на підставі наступного.

В пункті 1 Акту перевірки позивач зазначив, що процедура перевірки стану акумуляторних батарей при прийомі автомобілів на склад зберігання не виконується в заявку з відсутністю тестера АКБ.

Про те, позивач не врахував, що за період з 01.04.2015р. по 28.05.2016р. (дату складення Акту перевірки) відповідачу не було поставлено жодного нового автомобіля, а отже і не було автомобілів на яких мало бути здійснено перевірку стану акумуляторних батарей.

Щодо виконання вимог п. 3.2.6. договору в частині дотримання відповідачем технічного сервісного бюлетеня «Інструкція по діагностиці та обслуговуванню АКБ» то їх було дотримано, що підтверджується наявністю у відповідача ОСОБА_4 обліку зарядки АКБ ( а.с. 118-126).

В пункті 2 Акту перевірки позивач зазначає, що перевірка стану нових автомобілів робиться несвоєчасно. Інтервал перевірок не дотримувався. У якості доказів було сфотографовано кілька карток перевірки автомобіля при його прийомці на склад і тривале зберігання.

З приводу цього, суд зазначає, що задокументовані представником позивача картки не мають жодного відношення до дилерського договору №15DD19 від 01.04.2015р., оскільки заповнювалися у 2013р.-2014р. Одна за карток (автомобіль і30) відноситься до автомобіля який був відібраний у відповідача ще 03.04.2015р. і використовувався, як зразок для заповнення форми картки.

Відповідно до п.п. 3.2.6., 3.2.7. дилерського договору, прийом і зберігання нових автомобілів мають виконуватися дилерським підприємством відповідно до вимог дистриб'ютора та виробника, описаних у відповідній документації.

У відповідності з вимогами технічних сервісних бюлетенів, дилер зобов'язаний облік автомобілів, які знаходяться на зберіганні, шляхом ведення ОСОБА_4 обліку стану нових автомобілів на складі і заповнення карти перевірки нового автомобіля при його прийомці на склад і тривале зберігання.

З огляду на це, відповідач, дотримуючись виконання вимог пунктів 3.2.6. та 3.2.7., здійснював ведення ОСОБА_4 обліку стану нових автомобілів на тривалому зберіганні (а.с. 127-137).

В пункті 3 Акту перевірки позивач зазначає, що архів документації по передпродажній підготовці автомобілів не зберігається.

Відвіповідно до п. 3.2.1. Дилерського договору, дилер зобов'язаний за власний рахунок здійснювати належну передпродажну підготовку автомобілів і підтверджувати це відповідною відміткою в сервісній книжці. Всі документи по роботам, зробленим в процесі проведення передпродажної підготовки по кожному автомобілю мають зберігатися на дилерському підприємстві протягом 7 років.

Передпродажна підготовка автомобіля повинна проводитися відповідно до ДСТУ 2323-93, а також рекомендацій виробника і дистриб'ютора, згідно керівництву проведення передпродажної підготовки.

Відповідно до п. 2.5. ДСТУ 2323-93 «Передпродажна підготовка», про проведення передпродажної підготовки автомобіля або мотоцикла робиться обов'язкова відмітка в сервісній книжці або в довідці про проведення передпродажної підготовки. Без такої відмітки автомобіль або мотоцикл роздрібному продажу не підлягає.

На підставі викладеного позивач не надав належних доказів в підтвердження позовних вимог в частині стягнення 10 000,00 грн. штрафу.

Водночас, відповідач надав докази, які спростовують виявлені позивачем недоліки, що відображені в Акті перевірки від 28.05.2016р.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

На підставі викладеного в частині стягнення 10 000,00 грн. штрафу слід відмовити.

Крім того, позивач просить сягнути з відповідача пеню у сумі 4 351,47 грн. за період з 07.12.2015р. по 26.06.2016р., 3% річних - 473,44 грн. та інфляційні втрати - 1 095,76 грн. за період з 07.12.2015р. по 15.09.2016р.

Відповідно до п. 13.1. Дилерського договору сторона, яка порушила умови цього договору, зобов'язана відшкодувати причинені цим збитки, чиї права або законні інтереси порушені.

Згідно п. 13.2. Дилерського договору за порушення зобов'язань по цьому договору, як несвоєчасний розрахунок за автомобілі, запасні частини та аксесуари до них, несвоєчасне надання звітів, винна сторона платить постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена на період порушення зобов'язань винуватою стороною, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день порушення виконання.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 07.12.2015р. по 26.06.2016р.

Однак, суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова п.13.2. договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого , ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку , за який нараховуються штрафні санкції.

З врахуванням викладеного розмір пені слід розраховувати з 07.12.2015р. по 07.06.2016р., що становить 4 249,64 грн. та підлягає до стягнення з Відповідача.

В частині стягнення 102,83 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% за період з 07.12.2015р. по 15.09.2016р. становлять 470,65 грн. та підлягають до стягнення.

В частині стягнення 3% річних у сумі 2,79 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що за період 07.12.2015р. по 15.09.2016р. становлять 1 413,04 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 1 095,76 грн.

На виконання умов п. 7.1. Дилерського договору відповідач уклав з позивачем ОСОБА_5 надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р. та ОСОБА_5 оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 від 01.01.2015р.

01.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЮНДАЙ МОТОР УКРАЇНА" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ" (далі - замовник) укладено ОСОБА_5 надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р. (далі - Договір-2).

Пунктом 1.1. Договору -2 встановлено, що виконавець, на умовах оплати надає замовнику на протязі строку дії договору послуги та інформацію.

Виконавець має право отримувати за надані послуги та інформацію оплату в розмірі та строки, передбачені договором (п.п. 2.2., 2.2.1. Договору -2).

Замовник зобов'язується прийняти від виконавця послуги або інформацію, якщо вона відповідає умовам договору, та сплатити її в розмірах та в строки, передбачені договором (п.п. 2.3., 2.3.1).

Відповідно до п. 3.1. Договору -2, за виконання передбачених договором послуг проводиться оплата в розмірі 2 190 грн., в т.ч. ПДВ 20% 365 за один календарний місяць.

Згідно п. 3.2. Договору -2 замовник проводить оплату послуг, вказаних в п. 1.1., на протязі 5 банківських днів після отримання рахунка-фактури.

Розрахунки проводяться в безготівковій формі поквартально або за період, вказаний виконавцем в рахунку - фактурі (п. 3.3. Договору -2).

Пунктом 5.1. Договору - 2 встановлено, що договорі в силі з 01.01.2015р. та діє до 31.12.2015р.

09.12.2015р. позивачем відповідачеві було виставлено рахунок-фактуру № ХМ-0020587 від 09.12.2015р. на суму 6 570,00 грн. (а.с. 52). Разом з рахунком відповідачу було надіслано податкову накладну № 1297 від 17.12.2015р. та Акт № ХМ-0020666 здачі-приймання робіт від 17.12.2015р. (а.с. 53,54,55).

Відповідач рахунок не оплатив, підписаний Акт № ХМ-0020666 здачі-приймання робіт від 17.12.2015р. не повернув, свої заперечення з приводу якості наданих послуг не надав.

В наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р. у сумі 6 570,00 грн.

Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 ЦК України Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 6 570,00грн. за Договором надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

01.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЮНДАЙ МОТОР УКРАЇНА" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ" (далі - орендар) укладено укладено ОСОБА_5 оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 (далі - Договір-3).

Відповідно до п. 1.1. Договору -3 орендодавець надає в оренду орендарю ключ (кількість оговорено в акті прийому-передачі до цього договору) для авторизованого захищеного доступу до програмного продукту (електронний каталог запчастин «Microcat для Hyundai), який є власністю ТОВ "ХЮНДАЙ МОТОР УКРАЇНА", у кількості та на термін необхідний орендарю протягом 2015 року, підтвердженням чого являються акти приймання-передачі.

Вартість одного ключа складає 2 280,00 грн. (п. 1.2. Договору-3).

Орендар бере на себе зобов'язання оплатити замовлений продукт (п.п. 2.3., 2.3.1. Договору -3).

Пунктом 3.1. Договору -3 встановлено, що підставою для оплати є рахунок-фактура орендодавця.

Відповідно до п. 3.2. Договору -3 розрахунки проводяться в безготівковій формі поквартально або за період вказаний орендодавцем в рахунку-фактурі.

Згідно п. 3.3. Договору -3 вартість оренди одного ключа протягом місяця складає 1 098,00 грн., в т.ч. ПДВ 183,00 грн.

09.12.2015р. позивачем відповідачеві було виставлено рахунок-фактурі № ХМ-0020711 від 09.12.2015р. на суму 3 294 грн. (а.с. 57), разом з рахунком було надіслано податкову накладну № 1298 від 17.12.2015р. (а.с. 59,60) та Акт № ХМ-0020667 здачі-приймання робіт від 17.12.2015р. (а.с. 58).

Відповідач рахунок не оплатив, підписаний Акт № ХМ-0020667 здачі-приймання робіт від 17.12.2015р. не повернув, своїх заперечень з приводу якості наданих послуг не надав.

В наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 від 01.01.2015р. у сумі 3 294,00 грн.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 3 294,00 грн. за Договором оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 від 01.01.2015р. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з яких:

1) за Дилерським договором №15DD19 від 01.04.2015р.:

- сума основного боргу - 2 699,91 грн.;

- пеня - 4 249,64 грн.;

- 3% річних - 470,65 грн.;

- інфляційні втрати - 1 095,76 грн.

2) за Договором надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р.:

- сума основного боргу - 6 570,00грн.

3) за Договором оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 від 01.01.2015р.:

- сума основного боргу - 3 294,00 грн.

В частині стягнення суми основного боргу за Дилерським договором №15DD19 від 01.04.2015р. у розмірі 16 932,60 грн. провадження у справі слід припинити.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КРИВИЙ РІГ" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд. 66, код ЄДРПОУ 36699511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЮНДАЙ МОТОР УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 1 а, код ЄДРПОУ 33261252) суму основного боргу за Дилерським договором №15DD19 від 01.04.2015р. - 2 699,91 грн . (дві тисячі шістсот дев'яносто девять грн. 91 грн.), пеню - 4 249,64 грн . (чотири тисячі двісті сорок девять грн. 64 коп.), 3% річних - 470,65 грн . (чотириста сімдесят грн. 65 коп.), інфляційних втрат - 1 095,76 грн . (одна тисяча дев'яносто п'ять грн. 76 коп.); суму основного боргу за Договором надання інформаційних послуг № 15IS19 від 01.01.2015р. - 6 570,00грн . (шість тисяч п'ятсот сімдесят грн. 00 коп.); суму основного боргу за Договором оренди ключа для доступу до спеціалізованого програмного продукту № 15RK19 від 01.01.2015р. - 3 294,00 грн . (три тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.); витрати по сплаті судового збору - 1 071,42 грн . (одна тисяча сімдесят одна грн. 42 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення суми основного боргу за Дилерським договором №15DD19 від 01.04.2015р. у розмірі 16 932,60 грн. провадження у справі - припинити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 19.12.2016р.

Суддя ОСОБА_6