Рішення

від 15.12.2016 по справі 904/9316/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2016 Справа № 904/9316/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КиївБудРезерв", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 51 504грн. 66 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 14 від 29.01.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КиївБудРезерв" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.. ОСОБА_2" заборгованість в розмірі 51 504 грн. 66 коп., з яких: 38 219 грн. 99 коп. - сума основного боргу, 9 026 грн. 20 коп. - пеня, 1 252 грн. 86 коп. - 3% річних, 3 005 грн. 61 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 04.12.2014р. № 14-2020-02.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому підтвердив про наявність заборгованості за поставлений відповідно до умов специфікації № 2 товар в розмірі 38 219 грн. 99 коп. за договором від 04.12.2014р. № 14-2020-02. Однак зазначив, що строк оплати вартості поставленого позивачем товару за спірною поставкою, з урахуванням умов специфікації № 2, є таким, що настав 13.08.2015р., у зв'язку із чим позивачем невірно визначений період нарахування процентів. Крім того, нарахування позивачем пені у заявленому розмірі є безпідставним, оскільки відповідальність покупця у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату поставленого товару не передбачена умовами спірного договору. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 005 грн. 61 коп., зазначив, що позивачем у позові не зазначено конкретного періоду стягнення, у зв'язку із чим у відповідача відсутня можливість надати контррозрахунок зазначеного нарахування.

07.12.2016 р. на адресу господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач погодився з контррозрахунком відповідача щодо нарахування 3% річних за 396 днів, щодо нарахування інфляційних просив зменшити період до 396 днів. Також позивач відмовився від позовних вимог в частині нарахування пені у розмірі 9026,20грн.

Крім того, 07.12.2016 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КиївБудРезерв" (постачальник) укладено договір № 14-2020-02 (надалі-Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікації, яка додається до цього ОСОБА_3, іменовану надалі товар для інвестиційного проекту «Реконструкція сортопрокатного цеху, перший пусковий об'єкт (перша черга)» (п.1.1 ОСОБА_3).

Відповідно до умов п.9.4 даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і скріплення печаткою та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх закінчення.

Кількість, номенклатура, ціна, терміни постачання та умови оплати товару визначені в специфікаціях, що додаються до цього ОСОБА_3 і складають його невід'ємну частину (п. 1.2 ОСОБА_3).

За умовами до п. 2.3 ОСОБА_3 сума договору на момент підписання, згідно специфікації №1, становить 44 800 грн. 02 коп. з ПДВ, і буде змінена на суму кожної наступної специфікації, що підписується обома сторонами.

Поставки товару здійснюються на умовах, передбачених у специфікаціях, що додаються до договору і складають його невід'ємну частину, відповідно до „Інкотермс-2010В» (п.3.1 ОСОБА_3).

Згідно до п. 3.2 ОСОБА_3 датою поставки вважається дата одержання товару, зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній, далі іменовані товарно-супровідними накладними.

Відповідно до п. 4.1 ОСОБА_3 розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах, зазначених в специфікаціях. У випадку, якщо умовами оплати передбачена попередня оплата, то постачальник зобов'язаний надати оригінал рахунку на попередню оплату. Податкова накладна надається продавцем у строки, згідно чинного законодавства з моменту перерахування платежу у вигляді попередньої оплати на поточний рахунок постачальника (п.4.2 ОСОБА_3 в редакції додаткової угоди № 1 від 19.12.2014р.).

Згідно додаткової угоди № 2 від 25.03.2015р. сторони узгодили умови Специфікації № 2, за якою постачальник зобов'язався поставити покупцю не стандартизоване обладнання «блок-пост охраны. эскиз № 14-070» у кількості 3 шт. на суму 191 099 грн. 99 коп., за умови оплати - 80% попередня оплата на підставі виставленого рахунку, 20% - протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця на підставі рахунку на оплату.

Згідно виставленого позивачем рахунку на оплату від 02.06.2015р. № СФ-2703 відповідач 12.06.2015р. здійснив часткову передплату вартості товару на суму 152 880 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 37).

На виконання умов ОСОБА_3 та Специфікації № 2 позивач поставив відповідачу товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 191 099 грн. 99 коп., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № 0408 від 05.08.2015р., яка наявна в матеріалах справи (а.с. 25).

Відповідач в порушення умов ОСОБА_3 свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати залишкової вартості поставленої продукції не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 38 219 грн. 99 коп.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із листами-претензіями від 11.01.2016р. № 2, від 12.07.2016р. № 1 (а.с. 28-30, 32-34).

У відповідь на вимогу позивача від 11.01.2016р. відповідач листом від 24.02.2016р. № 01ЮК/383 повідомив про недостатність обігових коштів для виконання договірних зобов'язань та заплановану оплату заборгованості у березні 2016р. (а.с. 31).

Із посиланням на п. 8.1 ОСОБА_3 та приписи ч. 2 ст. 343 ГК України позивач нарахував для сплати відповідачу пеню в сумі 9 026 грн. 20 коп. за період з 10.08.2015р. по 09.02.2016р. Однак, під час розгляду справи, позивач відмовився від позовних вимог в даній частині.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 252 грн. 86 коп. за період з 10.08.2015р. по 11.09.2016р. та інфляційні втрати в сумі 3 005 грн. 61 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_3 з додатками, специфікацією, видатковою накладною, рахунками на оплату, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі ОСОБА_3 поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Як встановлено судом, з урахуванням умов Специфікації № 2 до ОСОБА_3 та дати отримання товару покупцем згідно штампу КПП № 3 та інформаційно-аналітичного відділу служби безпеки відповідача (06.08.2015р.), строк оплати вартості поставленого товару є таким, що настав 13.08.2015р.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, судом встановлено, що вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, однак, за розрахунком суду, з урахуванням строку виникнення грошового зобов'язання у відповідача та меж нарахування, визначених позивачем, а також погоджуючись із контррозрахунком відповідача, розмір 3% річних становить 1 240 грн. 58 коп. за період з 14.08.2015р. по 12.09.2016р. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи, однак, при перевірці нарахувань, у суду сума інфляційних нарахувань більша, ніж заявлено до стягнення позивачем, тому, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає 3 005 грн. 61 коп. інфляційних за період вересень 2015 р. - серпень 2016 р.

Щодо стягнення з відповідача пені господарський суд зазначає наступне.

07.12.2016 р. до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшли пояснення по справі, в яких позивач, зокрема, відмовився від позовних вимог в частині нарахування пені у розмірі 9026,20грн.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

Дослідивши матеріали справи, господарський суд приймає відмову ТОВ "Будівельна компанія "КиївБудРезерв" від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 9 026 грн. 20 коп.

При цьому суд зазначає, що дії позивача не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором поставки товару, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого на його замовлення товару, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_3 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 38 219 грн. 99 коп., 1 240 грн. 58 коп. 3% річних та 3 005 грн. 61 коп. інфляційних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені у розмірі 9 026 грн. 20 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, п. 4. ст. 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.. ОСОБА_2" (51925, Дніпропетровська область, м. Камя'нське, вул. Кірова (Соборна), б. 18Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КиївБудРезерв" (04136, м. Київ, вул. М. Гречка, б. 3, оф. 2; 03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, б. 8-А, оф. 408, код ЄДРПОУ 37176868) 38 219 грн. 99 коп. (тридцять вісім тисяч двісті дев'ятнадцять грн. 99 коп.) основного боргу, 1 240 грн. 58 коп. (одну тисячу двісті сорок грн. 58 коп.) 3% річних, 3 005 грн. 61 коп. (три тисячі п'ять грн. 61 коп.) інфляційних, 1 136 грн. 18 коп. (одну тисячу сто тридцять шість грн. 18 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення з відповідача пені в сумі 9 026 грн. 20 коп. провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_4

Повне рішення складено - 19.12.16р.