Рішення

від 19.12.2016 по справі 906/1184/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" грудня 2016 р. Справа № 906/1184/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 26.10.2016 вих. № 007-6-1016;

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут" (м. Житомир)

до відділу освіти Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області (Житомирська обл., Ружинський район, смт. Ружин)

про стягнення 44224,51 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з відділу освіти Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області 44224,51 грн заборгованості, з яких 32263,67 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати поставленого природного газу за договором № 2015/ТП-БО-1800029 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 23.11.2015, 2578,62 грн 3% річних та 9382,22 грн втрат від інфляції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав для долучення до матеріалів довідку б/н від 19.12.2016, з якої вбачається, що заборгованість відповідача за спожитий природний газ не змінилась і станом на день судового розгляду справи становить 44224,51 грн (а. с. 32).

Представник відповідача, згідно з поданим до суду відзивом на позовну заяву від 16.12.2016 вих. № 965, позовні вимоги у заявленій позивачем до стягнення сумі боргу визнав у повному обсязі (а. с. 33).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач), публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомигаз", за договором - газорозподільне/ газотранспортне підприємство) та відділом освіти Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області (споживач/відповідач) було укладено договір № 2015/ТП-БО-1800029 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір, а. с. 9 - 11).

Відповідно до умов п. 1.1 договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

За змістом п. 4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 договору, споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

В пункті 10.1 договору визначено, що останній набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяцем до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Відповідно до умов підписаного сторонами додатку № 3 до договору 2015/ТП-БО-1800029 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 23.11.2015, сторони погодили договірні обсяги постачання природного газу на 2016 рік, тим самим продовжили строк дії договору від 23.11.2015 на 2016 рік (а. с. 22).

Слід зазначити, що згідно з рішенням господарського суду Житомирської області від 02.06.2016 у справі №906/374/16 було встановлено факт поставки позивачем відповідачу за період січень - квітень 2016 року природного газу на загальну суму 412141,26 грн на виконання договору № 2015/ТП-БО-1800029 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 23.11.2015 та здійснення відповідачем часткової оплати за нього в сумі 116733,42 грн. Рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача 295407,84 грн боргу за поставлений природний газ (а. с. 13 - 15).

Станом на дату вирішення даного спору, рішення господарського суду у справі №906/374/16 набрало законної сили, отже обставини щодо прострочення відповідачем сплати боргу за спожитий у січні - квітні 2016 року природний газ мають преюдиціальне значення при розгляді спору між сторонами у даній справі, та в силу ст. 35 ГПК не підлягають доведенню судом.

З матеріалів справи вбачається, що основна сума заборгованості за спожитий природний газ у сумі 295407,84 грн була погашена відповідачем у повному обсязі лише 18.07.2016.

Як на підставу позову у даній справі про стягнення з відповідача 32263,67 грн пені, 2578,62 грн 3% річних та 9382,22 грн втрат від інфляції, обрахованих за період неналежного виконання умов договору № 2015/ТП-БО-1800029 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 23.11.2015 в частині оплати поставленого природного газу за період січень - квітень 2016 року, позивач посилається на те, що наявність рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.2016 у справі №906/374/16 про стягнення основної суми заборгованості з оплати газу не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені та не позбавляє позивача права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Слід зазначити, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Приписами п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" унормовано, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як зазначено в статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с. 5, 6), позивач просить стягнути з відповідача 2578,62 грн 3% річних, обрахованих в розрізі кожного акту поставки природного газу окремо на суму боргу, що виник за зобов'язаннями січня - квітня 2016 року.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з вказаного позивачем в розрахунку початку періоду їх нарахування на визначену суму боргу, суд вважає правомірно заявленою до стягнення суму 3% річних у розмірі 2559,11 грн, оскільки позивачем при нарахуванні 3% річних на суму боргу, що виник за актом від 22.03.2016, не було враховано норму ч. 5 ст. 254 ЦК України, звідси здійснено нарахування річних не з 12.04.2016, а з 11.04.2016, що суперечить приписам законодавства. Таким чином у стягненні з відповідача 19,51 грн 3% річних, нарахованих на суму боргу, що виник у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за березень 2016 року, слід відмовити.

При перевірці обґрунтованості та законності нарахування позивачем пені у розмірі 32263,67 грн, суд враховує, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, за статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Умовами договору (пп. 6.2.2) сторони передбачили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені в розрізі кожного акту поставки газу окремо за період січень - квітень 2016 року з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем дату, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, суд дійшов висновку, що при нарахуванні пені позивачем було невірно визначено початок періоду її нарахування за актом від 22.03.2016. Так, враховуючи, що обов'язок розрахуватися за поставлений товар по вказаному акту, з огляду на приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, у відповідача існував до 11.04.2016 включно, позивач помилково почав рахувати пеню з 11.04.2016 тобто раніше, тоді як заборгованість відповідача виникла лише з 12.04.2016.

Враховуючи вказане, відповідно до здійсненого судом перерахунку, правомірно заявленою до стягнення з відповідача по договору від 23.11.2015, є сума пені у розмірі 31978,38 грн. У стягненні 285,29 грн пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції по кожному акту за лютий - квітень окремо, судом встановлено, що правомірно заявленою сумою втрат від інфляції є 9086,82 грн. У стягненні 295,40 грн пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав, заборгованість визнав. При цьому, слід зазначити, що здійснені позивачем на суму несвоєчасно сплаченого боргу за січень - квітень 2016 року нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції ґрунтуються на нормах чинного законодавства, право на нарахування яких не ставиться в залежність від вини відповідача у виникненні боргу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 43624,31 грн, з яких 31978,38 грн пені, 2559,11 грн 3% річних та 9086,82 грн втрат від інфляції. У частині стягнення з відповідача 19,51 грн 3% річних, 285,29 грн пені та 295,40 втрат від інфляції суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу освіти Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області (13601, Житомирська обл., Ружинський район, смт. Ружин, вул. Леніна, буд. 36, код ЄДРПОУ 02143169) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський район, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 39577504) 31978,38 грн пені, 2559,11 грн 3% річних, 9086,82 грн втрат від інфляції та 1359,30 грн судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.12.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам