Рішення

від 14.12.2016 по справі 908/2812/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/105/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 Справа № 908/2812/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«РосіяВ» (72344, с. Свободне Мелітопольського району Запорізької області, вул. 40-річчя Перемоги, 132)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Героїв України (Кірова), 175)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 01.10.2016 р.;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«РосіяВ» , с. Свободне Мелітопольського району Запорізької області звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» , м. Мелітополь Запорізької області заборгованості за договором поставки № 29/06/1 від 29.06.2016 р. в розмірі 71760,00 грн., штрафу (пені) в розмірі 6926,99 грн., 3 % річних в розмірі 664,66 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 29/06/1 від 29.06.2016 р., позивач, за видатковими накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 71760,00 грн. Проте, відповідач поставлений ОСОБА_2 не оплатив. За порушення строку виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 4.1 договору відповідачу нараховано суму 6926,99 грн. штрафу (пені) та на підставі ст. 625 ЦК України суму 664,66 грн. - 3% річних. Посилаючись на приписи ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 712 ЦК України, ст. 175, 193, 216-217, 230 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2812/16, розгляд якої призначено на 29.11.2016 р.

Ухвалою суду від 29.11.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2016 р.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 24.10.2016 р. та від 29.11.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 24.10.2016 р. та від 29.11.2016р. були направлені судом на адресу відповідача: 72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Героїв України (Кірова), 175, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, долучене до матеріалів справи Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить, що ухвала господарського суду Запорізької області про порушення провадження у справі № 908/2812/16 була отримана уповноваженим представником відповідача - 28.10.2016 р.

Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. ОСОБА_3 (вих. № 240 від 14.12.2016 р.) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, згідно якої станом на 14.12.2016 р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає 71760,00 грн.

В судовому засіданні 14.12.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 29.06.2016 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір поставки № 29/06/1 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити ОСОБА_2 відповідно до умов Договору.

Найменування товару, кількість, ціна та умови поставки узгоджені сторонами в розділі 2 Договору

Згідно із п. 2.6 Договору строком поставки слід вважати дату у товарній накладній.

За змістом п. 2.7 Договору сума за ОСОБА_2 перераховується на р/р Постачальника протягом 2-х банківських днів з моменту поставки ОСОБА_2.

Відповідно до п. 4.1 Договору за прострочку оплати, неповну передачу ОСОБА_2, Сторони сплачують штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла в період, за який нараховується штраф, від вартості недопоставленого ОСОБА_2 за кожний день прострочки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 Договору).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між Сторонами Договору позивачем, протягом червня 2016 р., було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 71760,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 66 від 29.06.2016 р. (на суму 37700,00 грн.), товарно-транспортною накладною № 569936 від 29.06.2016 р. та видатковою накладною № 68 від 30.06.2016 р. (на суму 34060,00 грн.), товарно-транспортною накладною № 569938 від 30.06.2016 р.

ОСОБА_2 отримано уповноваженим представником відповідача на підставі Довіреності № 1275 від 29.06.2016 р., виданої на ім'я ОСОБА_4

За отриманий ОСОБА_2, відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим, у нього утворився борг в сумі 71760,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ В«Агропромислова компаніяВ» заборгованості за договором поставки № 29/06/1 від 29.06.2016 р. в розмірі 71760,00 грн., штрафу (пені) в розмірі 6926,99 грн., 3 % річних в розмірі 664,66 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних (№ 66 від 29.06.2016 р., № 68 від 30.06.2016р.) та товарно-транспортних накладних (№ 569936 від 29.06.2016 р., № 569938 від 30.06.2016 р.), позивач на виконання своїх договірних зобов'язань протягом червня 2016 року поставив відповідачу товар на загальну суму 71760,00 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується вказаними вище накладними, які містять підпис уповноваженого представника Покупця та відбиток печатки підприємства відповідача, а також Довіреністю № 1275 від 29.06.2016 р., виданої на ім'я ОСОБА_4

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 2 Договору.

Так, в пункті 2.7 Договору Сторонами передбачено, що сума за ОСОБА_2 перераховується на р/р Постачальника протягом 2-х банківських днів з моменту поставки ОСОБА_2.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_2 було поставлено 29.06.2016 р. та 30.06.2016р.

Отже, станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк оплати за вказаними вище видатковими накладними наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого ОСОБА_2, всупереч умов Договору та вимог закону, не виконав.

Згідно з долученої до матеріалів справи ОСОБА_3 (вих. № 240 від 14.12.2016 р.) за підписом директора з виробничої діяльності та головного бухгалтера ТОВ В«РосіяВ» , станом на 14.12.2016 р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає суму 71760,00 грн.

Доказів погашення заборгованості в сумі 71760,00 грн. відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого ОСОБА_2 та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 71760,00 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Отже, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних в сумі 664,66грн. (за період з 29.06.2016 р. по 20.10.2016 р.) заявлена позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення штрафу (пені) заявлена позивачем на підставі пункту 4.1 Договору, за змістом якого, за прострочку оплати, неповну передачу ОСОБА_2, Сторони сплачують штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, яка діяла в період, за який нараховується штраф, від вартості недопоставленого ОСОБА_2 за кожний день прострочки.

При цьому, враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що визначена п. 4.1 Договору санкція фактично за своєю правовою природою є пенею, оскільки штраф не нараховується за кожний день прострочення, а обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 6926,99 грн. пені за зобов'язаннями, що виникли за спірними видатковими накладними за період з 29.06.2016 р. по 20.10.2016 р.

Розрахунок пені перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» .

Суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню. Так, за період часу (з 29.06.2016 р. по 20.10.2016 р.) належний до стягнення розмір пені становить суму 6913,27грн.

Відповідно до перерахунку, здійсненого судом, суд визнає позовну вимогу про стягнення пені доведеною і обґрунтованою на суму 6913,27 грн., тому в решті вимоги про стягнення пені суд відмовляє, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо належного виконання умов Договору та, відповідно, від відповідальності у вигляді 3% річних та пені.

Отже, позов задовольняється частково.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Агропромислова компаніяВ» (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Героїв України (Кірова), 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«РосіяВ» (72344, с. Свободне Мелітопольського району Запорізької області, вул. 40-річчя Перемоги, 132, код ЄДРПОУ 31774248) суму 71760 (сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, суму 6913 (шість тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 27 коп. пені, суму 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 66 коп. - 3% річних та суму 1377 (одна триста сімдесят сім) грн. 72 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.12.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко