Рішення

від 14.12.2016 по справі 908/3006/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/22/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016 справа № 908/3006/16

за позовом публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, вулиця Кловський узвіз, 9/1) в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 48)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазресурс» (69009, місто Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20-Е)

про стягнення 1140356,70 грн.

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.11.2016 року звернувся позивач - публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазресурс» про стягнення за договором про закупівлю послуг №1307000831 від 18.07.2013р. заборгованості у розмірі 1140356,70, з яких: 122619,00 грн. - 7 % штрафу від вартості невиконаного зобов'язання та 1017737,70 грн. - пеня. Позовні вимоги вмотивовані невчасним виконанням відповідачем зобов'язань з надання послуг щодо комплексного обстеження засобів протикорозійного захисту та корозійного стану газопроводів УМГ «Прикарпаттрансгаз» за договором про закупівлю послуг № НОМЕР_1 від 18.07.2013 р. За неналежне виконання зобов'язань (надання послуг) по другому етапу в строки встановлені Календарним планом до договору за вказаний позивачем період, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, відповідачу нараховані пеня та штраф. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 526, 610, 615 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/3006/16 призначено до розгляду судді Федоровій О.В.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року порушено провадження у справі №908/3006/16, присвоєно справі номер провадження 28/22/16, судове засідання призначене на 29.11.2016 року. Розгляд справи за клопотання представника позивача відкладався на 14.12.2016 р.; явка сторін судом не визнана обов'язковою. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 14.12.2016 р., судом прийнято рішення.

На адресу суду 12.12.2016 р. від позивача, на виконання вимог суду, надійшли витребувані документи в обґрунтування заявлених позовних вимог, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 14.12.2016 р. не з'явився.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.11.2016р. № НОМЕР_2 місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазресурс» є: 69009, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20-е. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» (замовник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗРЕСУРС» (виконавець, відповідач у справі) 18.07.2013 р. уклали договір № НОМЕР_1 про закупівлю послуг (надалі - договір).

Відповідно до п 1.1. договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступні послуги: Комплексне обстеження засобів протикорозійного захисту та корозійного стану газопроводів УМГ «Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

Пунктом 3.1 договору встановлено що ціна договору складає 6420211,20 грн., в тому числі ПДВ - 1070035,20 грн.

Розділом 4 договору сторонами узгоджений порядок здійснення оплати, зокрема, в п.4.3 договору сторонами визначено, що остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 120 днів після повного завершення надання послуг, визначених у п. 1.1 цього договору включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за послуги, надані неналежно, не в повному обсязі, або надані з недоліками виявленими при прийманні послуг, до їх усунення.

До вказаного Договору сторонами під час його дій укладалися додаткові угоди №№ 1-2, якими затверджувався календарний план надання послуг. Так, додатковою угодою № 2 від 31.12.2014р. до договору, сторони домовились продовжити термін дії договору, виклавши пункти 5.1 та 10.1 в наступній редакції: «п. 5.1 Строк надання послуг: до 480 календарних днів з дати допуску виконавця на об'єкти замовника, але не пізніше 31.03.2015р.». « 10.1 Цей договір набирає чинності з дати укладання і діє в частині надання послуг до 31.03.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Відповідно до п. 2 Календарного плану (додаток № 4 до договору) виконавець (відповідач у справі) повинен надати наступні послуги: камеральна обробка результатів польових робіт. Складання технічного звіту. Побудова корозійних карт, заповнення формулярів паспортизації, видача технічних рекомендацій стосовно ремонту ізоляції та системи електрохімзахисту. Захист та здача замовнику технічного звіту.

Відповідач зобов'язання щодо надання послуг визначених у пункті 2 Календарного плану в повному обсязі не виконав. Про факт часткового надання послуг передбачених умовами договору № НОМЕР_1 від 18.07.2013 р. в установлені додаткової угодою № 2 від 31.12.2014 р. до договору свідчать підписані обома сторонами Акти здачі-приймання наданих послуг № 01-ПТГ-МГ/01 від 28.11.2013 р. на суму 1134974,00 грн., № 01-ПТГ-МГ/02 від 28.11.2013 р. на суму 638635,20 грн., № 01-ПТГ-МГ/03 від 28.11.2013 р. на суму 1316268,00 грн., № 01-ПТГ-МГ/04 від 25.12.2013 р. на суму 1295508,00 грн., № 01-ПТГ-МГ/05 від 25.12.2013 р. на суму 56131,20 грн.

Сума невиконаних зобов'язань, з врахуванням часткового виконання камеральних робіт по другому етапу залишилась 1751700,00 грн.

Внаслідок порушення строків надання послуг, позивач, керуючись умовами п. 7.3 договору та приписами діючого законодавства, нарахував до стягнення неустойку (пеню та штраф).

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок по другому етапу, а саме камеральна обробка результатів польових робіт; складання технічного звіту; побудова корозійних карт, заповнення формулярів паспортизації, видача технічних рекомендацій стосовно ремонту ізоляції та системи електрохімзахисту; захист та здача замовнику технічного звіту в строки встановлені Календарним планом до договору не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем.

За порушення відповідачем строків надання послуг за другим етапом календарного плану, позивач, враховуючи положення п. 7.3 договору, просить стягнути 1017737,70 грн. пені за період прострочення з 01.04.2015 р. по 01.11.2016 р. та 122619,00 грн. штрафу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за порушення строків надання послуг визначений в Календарному плані, наведеному в додатку № 4 до цього договору, та/або загального строку надання послуг, зазначеного в пункті 5.1 розділу V цього договору, виконавець сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується з виконавця штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сплата пені, штрафу не звільняє виконавця від надання послуг. Пеня не нараховується замовником виконавцю в період, у якому мала місце заборгованість оплати замовником за фактично надані послуги за цим договором, крім випадків передбачених в пункті 4.3 розділу ІV цього договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 2 ст. 231 ГК України зазначається, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки суми пені у розмірі 1017737,70 грн. та штрафу у розмірі 122619,00 грн. є вірними та виконаними з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 1017737,70 грн. за період з 01.04.2015 р. по 01.11.2016 року, штрафу у розмірі 122619,00 грн. судом задовольняються.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів належного виконання зобов'язань за договором про закупівлю послуг №1307000831 від 18.07.2013 р. в частині надання послуг по другому етапу в строки встановлені Календарним планом до договору за вказаний позивачем період, безпідставного або невірного нарахування штрафних санкцій або їх оплати відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 231, 232 ГК України, ст.ст. 6, 11, 509, 526, 530, 549, 611 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазресурс» (69009, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20-Е, ідентифікаційний код 30965152) на користь публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 48, ідентифікаційний код 00153133) 1017737,70 грн. (один мільйон сімнадцять тисяч сімсот тридцять сім грн. 70 коп.) пені, 122619,00 грн. (сто двадцять дві тисячі шістсот дев'ятнадцять грн. 00 коп.) штрафу, 17105,35 грн. (сімнадцять тисяч сто п'ять грн. 35 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 грудня 2016 р.

Суддя О.В. Федорова