Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/15874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа № 910/15874/16 За первісним позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 8 в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Універсам № 16"

про внесення змін до договору, -

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Універсам № 16"

до Київської міської ради

про розірвання договору, -

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Київська міська державна адміністрація

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокурора: не з'явились;

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 (представник за довіреністю № 225-КМР-4005 від 12.12.2016р.);

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Колісник Б.О. (представник за довіреністю № 06/16 від 25.11.2016р.);

від третіх осіб: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Київської місцевої прокуратури № 8 (надалі - прокурор) звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач за первісним позовом) до Приватного акціонерного товариства "Універсам № 16" (надалі - відповідач за первісним позовом) про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 14.07.1998р. та просить суд викласти п. 2.1. вказаного договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття рішення Київською міською радою "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" №89/9146 від 28.02.2013 існують підстави для внесення змін до договору в частині встановлення розміру орендної плати.

Відповідач за первісним позовом письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду, проте його представник в судовому засіданні 13.12.2016р. проти задоволення первісного позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2016р. на підставі ч. 9 ст. 16 ГПК України, справу №910/15874/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

24.10.2016р. матеріали справи №910/15874/16 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 24.10.2016р. справу №910/15874/16 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016р. справу №910/15874/16 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено її до розгляду на 29.11.2016р.

14.11.2016р. до суду від Приватного акціонерного товариства "Універсам № 16" надійшла зустрічна позовна заява до Київської міської ради про розірвання Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 14.07.1998р., зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів за № 75-5-00027.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що право користування земельною ділянкою за договором у позивача за зустрічним позовом припинилося у зв'язку з набуттям права власності на розташований на ній нежилий будинок третьою особою (ОСОБА_1.) та з огляду на добровільну відмову позивача за зустрічним позовом від права користування земельною ділянкою та передбачену чинним законодавством можливість дострокового розірвання договору на вимогу однієї з сторін, договір підлягає розірванню в судовому порядку, а в задоволенні позову прокурора, на думку позивача за зустрічним позовом, належить відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016р. зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Універсам № 16" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом в справі №910/15874/16. Крім того, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1, а також у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київську міську державну адміністрацію.

Прокурор та відповідач за зустрічним позовом письмові відзиви на зустрічну позовну заяву до матеріалів справи не надали, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду, проте представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні 13.12.2016р. проти задоволення зустрічного позову заперечувала та просила суд відмовити в його задоволенні.

Треті особи письмових пояснень щодо предмету та підстав зустрічного позову не подали, участь своїх представників в судове засідання не забезпечили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016р. у зв'язку з неявкою представників відповідача (позивача за зустрічним позовом) та третіх осіб, розгляду справи відкладено до 13.12.2016р.

В судове засідання 13.12.2016р. прокурор та представники третіх осіб не з'явились, про час та місце розгяду справи повідомлялись належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка прокурора та представників третіх осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 13 грудня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду в інтересах держави в особі позивача за первісним позовом, оскільки використання відповідачем за первісним позовом земельної ділянки всупереч чинному законодавству України призводить до ненадходження до місцевого та державного бюджетів встановленого розміру орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.1998р. між Київською міською державною адміністрацією та ВАТ «Універсам № 16» було укладено Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, що зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів за № 75-5-00027 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження № 150 від 29.01.1998р. надає, а ВАТ «Універсам № 16» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 6 447, кв.м. в тому числі громадської забудови: капітальної 2-поверхової - 1 886 кв.м., капітальної 1-поверхової - 301 кв.м., тимчасової - 10 кв.м., незабудованої території - 3600 кв.м., газонів - 670 кв.м. згідно з планом, що додається.

Згідно п. 1.2. Договору земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування універсального магазину і складських будівель на АДРЕСА_1

Як передбачено в п. 2.1. Договору плата за землю вноситься землекористувачем згідно закону «Про плату за землю» у вигляді орендної плати у розмірі двох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

В п. 4.1. Договору передбачено, що взаємовідносини сторін, не урегульовані цим договором, регламентуються діючим законодавством.

З набранням чинності законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012р., землі державної та комунальної власності в України вважаються розмежованими, у зв'язку з чим, позивач за первісним позовом вказує на те, що земельна ділянка, надана в тимчасове користування відповідачу за первісним позовом є сформованою земельною ділянкою, що перебуває в розпорядженні територіальної громади міста Києва - Київської міської ради, яка є належним позивачем у справі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди землі.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю визначається як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому, п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

28.02.2013р. Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, наявні підстави для перегляду розміру орендної плати у разі законодавчої зміни її граничного розміру, і розмір такої плати має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №2-1/1006-200, від 30.05.2011 у справі №17/299-10, від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09).

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням № 89/9146 від 28.02.2013р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" орган місцевого самоврядування (Київська міська рада) вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та поклав на орендарів, зокрема, і на відповідача за первісним позовом обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

У п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначається, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Доказів скасування рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" або визнання цього рішення недійсним у встановленому законодавством порядку суду не надано.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на вище викладене, зважаючи на прийняте Київською міською радою рішення про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до приписів ст.288 Податкового кодексу України, прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги та внести зміни до договору.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач за зустрічним позовом зазначив та вказане підтверджується матеріалами справи, що 23.04.2015р. між ним та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу нежилого будинку, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 759, відповідно до п. 1.1. якого продавець (позивач за зустрічним позовом) передає у власність (продає), а покупець (ОСОБА_1.) приймає у власність (купує) на умовах цього Договору нежилий будинок - УНІВЕРСАМ №16, площею 4046,500 кв.м, який розташований у будинку АДРЕСА_1

Відповідно до наданого до матеріалів справи Акту приймання-передачі нерухомого майна від 23.04.15р., позивач за зустрічним позовом передав, а ОСОБА_1 прийняв нежилий будинок - «УНІВЕРСАМ №16», площею 4046,500 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.6.2. Договору купівлі-продажу право власності у покупця на нежилий будинок виникає з моменту державної реєстрації цього права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка проводиться нотаріусом, який посвідчує цей Договір відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та посвідчуватиметься цим договором.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 36711167 від 23.04.2015р. право власності на нежилий будинок - «УНІВЕРСАМ №16» площею 4046,500 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1

Згідно з п. «а» та «е» ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Пунктом 7 ч. 1 та ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

При цьому, приписами ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок,будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, у зв'язку із переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Як встановлено судом, на підставі Договору купівлі-продажу нежилого будинку від 23.04.2015р., що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 759 позивачем за зустрічним позовом було відчужено на користь третьої особи (ОСОБА_1.) нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, яка є об'єктом спірного Договору.

Як видно з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом 24.04.2015р. та 21.09.2016р. звертався до Київської міської державної адміністрації з листами №24/04/2015 та №20/09/2016 відповідно, якими повідомив Київську міську державну адміністрацію про продаж нежилий будинок - «УНІВЕРСАМ №16» площею 4046,500 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування якого в тимчасове довгострокове користування надавалась зазначена вище земельна ділянка, та припинення у зв'язку з цим права ПрАТ «УНІВЕРСАМ №16» користування нею.

Відповідно до листа №057028-19844 від 20.10.2016р. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу «МТБК «ЛІКО» та ТОВ «ІСТРЕЙТ» для обслуговування універсального магазину і складських будівель», який 20.07.2016р. передано на розгляд Київській міській раді та п. 4 вказаного проекту рішення передбачено розірвати Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 14.07.1998р., що зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів 14.07.1998р. за № 75-5-00027 з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки вказаними вище особами.

На вказаний проект рішення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, відповідач за зустрічним позовом посилався і в адресованих суду письмових поясненнях, що подані 29.11.2016р.

За таких обставин, посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що його не було повідомлено позивачем за зустрічним позовом про припинення дії договору не заслуговують на увагу суду та спростовуються матеріалами справи.

Суд відзначає, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне майно.

Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до ст. ст.125, 126 Земельного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року №439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 12.10.2016 р. у справі №910/4155/16 та від 14.06.2016р. у справі №910/25508/15, а також постановах Верховного суду України від 20.08.2013р. у справі № 3-15гс13 та від 19.06.2012р. у справі 3-30гс12.

За таких обставин, враховуючи фактичне користування земельною ділянкою третьою особою (ОСОБА_1.) у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, який належав позивачу за зустрічним позовом, а також добровільну відмову останнього від права користування нею, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується прокурора та позивача за первісним позовом, які мали довести наявність правових підстав для внесення змін до договору, натомість позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування доведено, що укладений договір має бути розірваний у судовому порядку.

Таким чином, у задоволенні первісного позову належить відмовити, а зустрічний позов - задовольнити та розірвати Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 14.07.1998р., зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів за № 75-5-00027.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору у зв'язку з відмовою в задоволенні первісного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на останнього, а судові витати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору у зв'язку з задоволенням зустрічного позову слід покласти на відповідача за зустрічним позовом (Київську міську раду).

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

3. Розірвати Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 14.07.1998р., укладений між Київською міською державною адміністрацією та Приватним акціонерним товариством "Універсам № 16", що зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів за № 75-5-00027.

4. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) на користь Приватного акціонерного товариства "Універсам № 16" (код ЄДРПОУ 02775969, адреса: 09025, Київська область, Сквирський район, с. Безпечна, вул. Ордаша, буд. 19) 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2016р.

Суддя С.М. Морозов