Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/19185/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/19185/16

За позовом Державного підприємства «Національні інформаційні системи»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатера»

про розірвання договору від 31.12.2015, зобов'язання повернути майно,

стягнення 3 191,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Савчинська В.П. - по дов. № 1082/01-01 від 18.03.2016

Парикожка О.І. - по дов. № 1045/01-01 від 16.03.2016

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Національні інформаційні системи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатера» про

- розірвання договору оренди транспортного засобу від 31.12.2015;

- зобов'язання повернути легковий автомобіль Volkswagen модель Caravelle, рік випуску - 2008, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на умовах, передбачених договором оренди транспортного засобу № б/н від 31.12.2015;

- стягнення 3 191,65 грн. боргу по орендній платі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору оренди відповідач по акту приймання-передачі отримав у користування транспортний засіб легковий автомобіль Volkswagen модель Caravelle, рік випуску - 2008, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у технічно справному стані. Умовами договору передбачено, що відповідач зобов'язаний не перешкоджати позивачу у здійсненні контролю за станом автомобіля. Позивач звернувся до відповідача з листом № 1941/01-08 від 24.05.2016, в якому просив надати доступ до автомобіля для огляду 01.06.2016 за адресою: АДРЕСА_1. Даний лист згідно поштового повідомлення відповідач отримав 31.05.2016. Проте, відповідач у відповіді листом № 06/01 від 03.06.2016 повідомив що лист ним отримано 02.06.20167 що стало причиною неможливості надати доступ до транспортного засобу та повідомив про можливість його огляду за адресою: АДРЕСА_2. В подальшому позивач знов звернувся до відповідача з вимогою № 2838/01-08 від 29.07.2016 про надання автомобіля, однак даний лист не було вручено відповідачу та повернуто поштовим відділенням зв'язку позивачу. у зв'язку із закінченням строку зберігання. Позивач вважає, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором. Позивач при укладенні договору розраховува на безперешкодний доступ до автомобіля та він не укладав би договір на умовах неможливості здійснення контролю технічного стану автомобіля. Отже виникає ризик ймовірної втрати або пошкодження майна у зв'язку з недобросовісною поведінкою відповідача. Тому просить розірвати договір на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України та на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України просить повернути автомобіль. Відповідач припинив сплату орендної плати за автомобіль, внаслідок чого виникла заборгованість за серпень та вересень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19185/16 та призначено її до розгляду на 10.11.2016.

Відповідач у поданому 10.11.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, оскільки відповідач знаходиться за адресо: АДРЕСА_2 і саме за цією адресою відбувалась передача автомобіля в оренду. Вважає, що позивач покладає на відповідача витрати на дорогу до місця здійснення огляду замість того, щоб самостійно вчинити дії з контролю за місцем стоянки автомобіля, де жодних перешкод не вчинялось і не чиниться відповідачем. Зазначає, що при передачі автомобіля в оренду він не передавався на огляд сертифікованій технічній станції та не було надано актів дослідження технічного стану автомобіля з сертифікаційної станції. Вказує на те, що вже 29.02.2016, тобто через два місяці після підписання договору, позивач звернувся до відповідача з листом про відсутність наміру продовжувати договірні відносини з відповідачем, у зв'язку з чим просив розірвати договір та підписати відповідну додаткову угоду, яку додав. Відповідач листом 07/03 від 12.08.2016 погодився на розірвання договору починаючи з липня 2016 року, додаючи підписану додаткову угоду. Отже договір є розірваним та зобов'язання сторін є припиненими. Вважає, що оскільки договір розірвано за ініціативою позивача то він має самостійно власними силами та коштами забрати свій автомобіль. В листі про розірвання позивач просив здійснити остаточні розрахунки. Орендар остаточно розрахувався за липень 2016 року і не вбачає підстав для подальшої оплати за автомобіль, який наразі знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та відповідачем не використовується.

В судовому засіданні 10.11.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.11.2016.

Відповідачем 15.11.2016 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення, в яких відповідач вважає, що договір оренди припинив свою дію з моменту підписання та передачі примірника угоди про розірвання договору оренди та актів приймання-передачі орендодавцеві, а процедура передачі об'єкта оренди з оренди, тобто від орендаря орендодавцеві повинна відбуватись за місцем знаходження орендованого майна, яке в даному випадку співпадає з фактичним місцезнаходженням орендаря, і що останній здійснив залежні від нього дії для передачі автомобіля з оренди в зв'язку з припиненням дії договору. Зазначає, що в договорі оренди сторонами не було визначено місце виконання зобов'язання щодо передачі майна орендарем орендодавцю після припинення дії договору, отже майно підлягає передачі в тому місці, де воно було отримано орендарем. наголошує на тому що угода про розірвання договору підписана 12.07.2016, і з цього моменту відсутні підстави для розірвання договору, який припинив свою дію. а також відсутні підстави для стягнення орендної плати, нарахованої після закінчення дії договору.

Позивач у поданих в судовому засіданні 17.11.2016 поясненнях підтвердив, що звертався до відповідача з листом 29.02.2016 про розірвання договору, проте відповідач листом від 09.03.2016 не погодився із розірванням договору. Вказує що відповідач не направляв позивачу підписану угоду про розірвання договору від 12.07.2016. Не була угода і додана до листа відповідача № 07/03 від 12.07.2016. Відповідач скористався підписаною з боку позивача угоду, яка була направлена йому листом від 29.02.2016та стверджує що договір є розірваним. Зазначає, що між сторонами за липень, серпень та вересень 2016 року підписані акти наданих послуг, що свідчить про неправдивість доводів відповідача про припинення договору. Згідно з умовами п. 5.2 договору повернення автомобіля відбувається за актом приймання-передачі, що відповідачем здійснено не було, а отже дії відповідача не підтверджують його посилання на те, що договір є розірваним. Можливості здійснити кваліфікований огляд автомобіля за адресою відповідача не є можливим. Не погоджується, що передача автомобіля має відбуватись в тому ж місці що і відбувалась його передача в оренду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19185/16 від 17.11.2016, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, нез'явленням в засідання суду представника відповідача та частковим невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 21.10.2016, розгляд справи було відкладено до 06.12.2016.

Відповідач у поданих 30.11.2016 до відділу діловодства суду додаткових поясненнях зазначає, що звертався до позивача з листом по готовність передати автомобіль як це передбачено ст. 532 Цивільного кодексу України за місцезнаходженням майна, тобто відповідача, проте відповідь від позивач не отримав, а тому вини відповідача у тому що автомобіль ще не переданий немає. зазначає, що позивач отримав свій примірник угоди від 12.07.2016 про розірвання договору.

Позивачем 05.12.2016 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6 501,93 грн. боргу по орендній платі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19185/16 від 06.12.2016, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника позивача, розгляд справи було відкладено до 13.12.2016.

Відповідач в судове засідання 13.12.2016 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 06.12.2016 свідчить про те, що представник відповідача ОСОБА_3 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 13.12.2016.

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 24.01.2013 представника відповідача ОСОБА_3 про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/19185/16.

В судовому засідання 13.12.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.12.2015 між Державним підприємством «Національні інформаційні системи» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатера» (орендар) було укладено договір № б/н (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає тимчасове платне користування легковий автомобіль із наступною специфікацією:

В п. 1.2 договору зазначено характеристики автомобіля:

1.2.1 марка - Volkswagen

1.2.1 модель - Caravelle

1.2.3 рік випуску - 2008

1.2.4 колір - чорний

1.2.5 об'єм двигуна - 2461 куб. см.

1.2.6 кузов № НОМЕР_1

1.2.7 державний реєстраційний номер - НОМЕР_2.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача автомобіля здійснюється на підставв акту здачі-приймання з одночасною передачею необхідних документів на автомобіль та приладдя.

Відповідно до п. 3.1 договору орендодавець зобов'язаний надати автомобіль в технічно справному стані.

Згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 04.01.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв автомобіль у справному стані.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір діє до 31.12.2016.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема розірвання договору.

Пункт 1 статті 188 Господарського кодексу України також визначає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач листом № 811/01-08 від 29.02.2016 звертався до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди від 31.12.2015 у зв'язку з виробничою необхідністю автомобілів та просив провести остаточні розрахунки за договором. В додатку до цього листа значиться додаткова угода про розірвання договору від 31.05.2015 щодо оренди транспортного засобу Volkswagen Caravelle 2008 року випуску.

У відповідь листом № 03/03 від 09.03.2016 відповідач повідомив позивача про те, що не погоджується на розірвання договору.

Отже, спочатку згода щодо розірвання договору сторонами не була досягнута.

Проте, в подальшому 12.07.2016 відповідачем підписано додаткову угоду про розірвання договору оренди транспортного засобу від 31.12.2015, оригінал якої відповідач надав на запит суду.

Доказів повернення відповідачем підписаної угоди позивачу матеріали справи не містять.

Разом з цим, дії відповідача свідчать про його волевиявлення щодо розірвання договору, тому суд приходить до висновку що договір все ж таки за згодою сторін є розірваним 12.07.2016.

З огляду на викладене, в позові в частині розірвання договору слід відмовити повністю.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору автомобіль повинен бути повернений орендодавцю по закінченню строку оренди у справному стані та з урахуванням амортизаційного зносу, що виник в процесі експлуатації його орендарем.

Повернення автомобіля відбувається за актом прийому-передачі (п. 5.2 договору).

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

З розірванням договору відповідач втратив статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним транспортним засобом не має, то вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути автомобіль підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за користування автомобілем орендар щомісячно сплачує орендну плату у розмірі 1 513,06 грн.

Розмір орендної плати коригується на індекс інфляції (п. 4.2 догвоору).

Згідно з п. 4.3 договору орендна плата нараховується починаючи з дати фактичної передачі автомобіля та закінчує нараховуватися з дати фактичного повернення автомобіля за актом приймання-передачі. Оплата за оренду здійснюється на підставі акту, який орендодавець повинен надати орендарю до 25 числа місяця наступного за звітним.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за серпень, вересень, жовтень та листопад 2016 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 6 501,93 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3.2 договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати орендну плату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним (ч. 4 п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 501,93 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Національні інформаційні системи» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатера» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 6, код ЄДРПОУ 36302935) повернути Державному підприємству «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 39787008) легковий автомобіль Volkswagen модель Caravelle, рік випуску - 2008, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на умовах, передбачених договором оренди транспортного засобу № б/н від 31.12.2015.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатера» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 6, код ЄДРПОУ 36302935) на користь Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 39787008) 6 501 (шість тисяч п'ятсот одну) грн. 93 коп. боргу по орендні платі, 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.12.2016.

Суддя В.В.Сівакова