Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/19534/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа № 910/19534/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріланс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Східгазбуд"

про стягнення 317 991,03 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Костюк А.А. (представник за довіреністю від 14.11.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріланс" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Східгазбуд" (надалі також - відповідач) суми заборгованості за Договором купівлі-продажу № 8/ТЛД-06/14 від 25.06.2014р. в розмірі 317 991,03 грн., з яких 136 809,96 грн. сума основного боргу, 33 838,93 грн. пені, 135 149,46 грн. інфляційних втрат та 12 192,68 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено 136 809,96 грн. суми основного боргу, 33 344,16 грн. пені, 135 149,46 грн. інфляційних втрат та 12 083,60 грн. 3 % річних.

Судом, з урахуванням положень ст. 22 ГПК України та дотримання позивачем вимог ст. ст. 54-57 ГПК України, прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 29.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016р. розгляд справи відкладено до 13.12.2016р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 13 грудня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2014 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 8/ТЛД-06/14 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму (ціну).

Згідно п. п. 1.2. - 1.4. Договору найменування, одиниці вимірювання, кількість, ціна одиниці та загальна сума вартості товару, його асортимент визначаються в Специфікаціях, рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами Договору. Рахунок-фактуру формує постачальник на підставі замовлення покупця, яке надається ним для формування постачальником. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після підписання товаротранспортної або видаткової накладної та повної оплати товару.

Як передбачено в п. п. 3.1., 3.2. Договору постачальник направляє покупцю рахунок-фактуру по факсу або електронній пошті із зазначенням найменування Товару, його кількості та особливостей (артикул). Після проведення попередньої оплати постачальник повинен поставити покупцю замовлений товар у відповідній кількості на протязі 8 (восьми) тижнів.

У відповідності до п. п. 3.5., 3.6. Договору товар за цим договором постачальник зобов'язується покупцю в термін визначений в специфікаціях, які є невід'ємними його частинами, на умовах: склад покупцяDDP (Інкотермс 2010), розташований за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 44, філія «Завод Енергія» ПАТ «Київенерго». Передача проданого товару оформляється підписанням накладних.

В Специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) сторони погодили суму поставки в розмірі 806 809,96 грн., в тому числі ПДВ 134 468,33 грн. (умови оплати: передоплата 20 % від суми договору та остаточний розрахунок в розмірі 80 % протягом 60 календарних днів з лати поставки товару).

Позивачем на підставі п. п. 1.3., 3.1. Договору було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 0021 від 25.06.2014р. на суму 806 809,96 грн., а відповідачем на підставі п. 3.2. Договору та Специфікації № 1 перераховано позивачу суму попередньої оплати вартості товару в розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 30 від 10.07.2014р.

В п. 5.1. Договору сторони домовились, що моментом поставки вважається дата відвантаження Постачальником товару згідно умов даного Договору, що підтверджується підписом Покупця на видаткових накладних.

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 806 809,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № РН-0000007 від 05.08.2014р. на суму 13 780,07 грн., № РН-0000013 від 09.09.2014р. на суму 482 826,53 грн. та № РН-0000014 від 23.09.2014р. на суму 310 203,36 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженого довіреностями № 29 від 04.08.2014р., № 50 від 08.09.2014р. та № 67 від 22.09.2014р. на отримання цінностей представника відповідача (Шепелева О.В.) у зазначених вище видаткових накладних.

Згідно п. п. 6.1., 6.3. Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, зафіксованими в Специфікаціях та/або рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами даного Договору. Загальна сума кожної окремої поставки зазначається в Специфікаціях, рахунках - фактурах та накладних документах.

За умовами пунктів 6.6. та 6.7. Договору покупцем протягом 5 банківських днів з моменту отримання від постачальника відповідного рахунку-фактури проводиться перерахування передоплати у розмірі 20% від загальної суми вказаної в Специфікації, рахунку-фактурі. Остаточну оплату за поставлений товар у розмірі 80% від загальної суми покупець здійснює впродовж 60 календарних днів з моменту здійснення передачі товару постачальником покупцеві.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином та здійснив остаточну оплату вартості товару на загальну суму 520 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 1 від 12.01.2015р. на суму 340 000,00 грн., № 61 від 19.03.2015р. на суму 100 000,00 грн. та № 167 від 20.07.2015р. на суму 80 000,00 грн.

В п. 11.1. Договору сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, а також п. 6.7. Договору відповідач повинен був сплатити вартість товару впродовж 60 календарних днів з моменту здійснення передачі товару позивачем, тобто остаточний розрахунок за отриманий товар за видатковою накладною № РН-0000013 від 09.09.2014р. мав бути здійснений у строк до 08.11.2014р. включно, а за видатковою накладною № РН-0000014 від 23.09.2014р. у строк до 22.11.2014р. включно.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості товару у розмірі 136 809,96 грн. 806 809,96 грн. (вартість товару) - 670 000,00 грн. (оплата вартості товару відповідачем) на момент подання позовної заяви настав.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 136 809,96 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 33 344,16 грн. пені, 135 149,46 грн. інфляційних втрат та 12 083,60 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з плати вартості поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.3.1. Договору за порушення строків оплати, вказаних у п.6.6. цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючу в період прострочки, за кожний день прострочки, від несплаченої у строк суми, що не звільняє покупця від виконання умов Договору.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору та є арифметично вірним, відтак за прострочення виконання грошового зобов'язання до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 33 344,16 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок суми інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційного збільшення суми боргу, в межах заявленого позивачем періоду здійснено на всю суму боргу а не за кожною видатковою накладною окремо, що є порушенням вище названих норм чинного законодавства України, а тому суд проводить власний розрахунок таких нарахувань.

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат становить:

За видатковою накладною № РН-0000013 від 09.09.2014р.

17 181,29 грн. = 346 606,60 грн. (залишок боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем) * 101,9% (листопад 2014р.) * 103,0% (грудень 2014р.) - 346 606,60 грн.;

1 340,43 грн. = 6 606,60 грн. (залишок боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем) * 103,1% (січень 2015р.) * 105,3% (лютий 2015р.) * 110,8% (березень 2015р.) - 6 606,60 грн.;

За видатковою накладною № РН-0000014 від 23.09.2014р.

74 132,16 грн. = 310 203,36 грн. * 103,0% (грудень 2014р.) * 103,1% (січень 2015р.) * 105,3% (лютий 2015р.) * 110,8% (березень 2015р.) - 310 203,36 грн.;

34 265,28 грн. = 216 809,96 грн. (залишок боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем) * 114,0% (квітень 2015р.) * 102,2% (травень 2015р.) * 100,4% (червень 2015р.) * 99,0% (липень 2015р.) - 216 809,96 грн.;

12 964,27 грн. = 136 809,96 грн. (залишок боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем) * 99,2% (серпень 2015р.) * 102,3% (вересень 2015р.) * 98,7% (жовтень 2015р.) * 102,0% (листопад 2015р.) * 100,7% (грудень 2015р.) * 100,9% (січень 2016р.) * 99,6% (лютий 2016р.) *101,0% (березень 2016р.) * 103,5% (квітень 2016р.) * 100,1% (травень 2016р.) * 99,8% (червень 2016р.) * 99,9% (липень 2016р.) * 99,7% (серпень 2016р.) * 101,8% (вересень 2016р.) - 136 809,96 грн.;

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за розрахунком суду складає 139 883,43 грн., проте з огляду на заявлені позивачем вимоги в прохальній частині заяви про зменшення позовних вимог та за відсутності письмового клопотання про можливість суду виходити за межі позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України) з відповідача має бути стягнуто суму інфляційних втрат в розмірі 135 149,46 грн.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок суми 3% річних та встановлено, що розмір процентів річних, в межах заявленого позивачем періоду здійснено на всю суму боргу а не за кожною видатковою накладною окремо, а також без врахування здійсненої оплати вартості товару відповідачем за певні дні прострочення, що є порушенням вище названих норм чинного законодавства України, а тому суд проводить власний розрахунок таких нарахувань.

За розрахунком суду, сума 3 % річних становить:

За видатковою накладною № РН-0000013 від 09.09.2014р.

1 851,73 грн. = 346 606,60 грн. (залишок боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем) * 3% * 65 (період прострочення з 09.11.2014р. по 12.01.2015р.) : 365;

35,84 грн. = 6 606,60 грн. (залишок боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем) * 3% * 66 (період прострочення з 13.01.2015р. по 19.03.2015р.) : 365;

За видатковою накладною № РН-0000014 від 23.09.2014р.

2 983,05 грн. = 310 203,36 грн. * 3% * 117 (період прострочення з 23.11.2014р. по 19.03.2015р.) : 365;

2 191,86 грн. = 216 809,96 грн. (залишок боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем) * 3% * 123 (період прострочення з 20.03.2015р. по 20.07.2015р.) : 365;

5 003,87 грн. = 136 809,96 грн. (залишок боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем) * 3% * 445 (період прострочення з 21.07.2015р. по 07.10.2016р.) : 365.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню на суму 12 066,35 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/19534/16 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 136 809,96 грн. суми основного боргу, 33 344,16 грн. пені, 135 149,46 грн. інфляційних втрат та 12 066,35 грн. 3 % річних.

Судовий збір позивача у розмірі 4 769,60 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія "Східгазбуд" (ЄДРПОУ 32727885, адреса: 01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 23-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріланс" (код ЄДРПОУ 38803332, адреса: 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, буд. 58) 136 809,96 грн. (сто тридцять шість тисяч вісімсот дев'ять гривень 96 коп.) суми основного боргу, 33 344,16 грн. (тридцять три тисячі триста сорок чотири гривні 16 коп.) пені, 135 149,46 грн. (сто тридцять п'ять тисяч сто сорок дев'ять гривень 46 коп.) інфляційних втрат, 12 066,35 грн. (дванадцять тисяч шістдесят шість гривень 35 коп.) 3 % річних та 4 769,60 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят дев'ять гривень 60 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2016р.

Суддя С.М. Морозов