Рішення

від 14.12.2016 по справі 914/2678/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016р. Справа№ 914/2678/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П., при секретарі судового засідання Краєвському І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Антарес», м. Львів, до відповідача:Приватного підприємства «Ренесанс-Стиль», с. Солонка, Львівська обл., про: стягнення коштів. Суддя Трускавецький В.П. Представники: позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність від 11.10.2016 р.), відповідача:ОСОБА_2 - представник (довіреність від 01.09.2016 р.).

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Антарес» до Приватного підприємства «Ренесанс-Стиль» про стягнення 28.425,84 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.11.2016 р. Ухвалою суду від 09.11.2016 р. розгляд справи відкладався на 23.11.2016 р. В судовому засіданні 23.11.2016 р. оголошено перерву до 14.12.2016 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу №090515 від 02.11.2015 р. своєчасно не оплатив вартості отриманого товару, що спричинило виникнення у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 25.930,48 грн. Внаслідок несвоєчасного погашення боргу відповідачу нараховано 1.841,06 грн. - інфляційних втрат та 654,30 грн. - трьох процентів річних.

14 грудня 2016 року до суду за вх.№5968/16 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 21.930,48 грн. - боргу, 1.569,25 грн. - інфляційних втрат та 549,76 грн. - трьох процентів річних.

Відтак, суд розглядає спір з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов повністю з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача з'явився, позовні вимоги визнав, що підтверджується відзивом на позовну заяву, в якому вказав, що борг відповідача становить 21.930,48 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Антарес» та Приватним підприємством «Ренесанс-Стиль» укладено Договір купівлі-продажу №090515 від 02.11.2015 р. (надалі - Договір).

За цим Договором Постачальник (позивач у справі) зобов'язується протягом строку дії Договору, в порядку і на умовах, встановлених Договором, продати та передати у власність Покупця (відповідач у справі) матеріали, металопрокат, запірну арматуру, фітинги, газозварювальне обладнання, будівельні товари, обладнання та інше (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору Асортимент, кількість та ціна на товар, що поставляється, визначається на підставі Специфікації Постачальника, погодженої Покупцем або рахунку-фактури або видаткової накладної Постачальника, які окремо є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 25.930,48 грн., що підтверджується:

- Видатковою накладною №РН-0002386 від 04.12.2015 р. на суму 6.585,72 грн.;

- Видатковою накладною №РН-0002385 від 04.12.2015 р. на суму 3.359,80 грн.;

- Видатковою накладною №РН-0002384 від 04.12.2015 р. на суму 15.984,96 грн.

Зазначений Товар було отримано директором відповідача ОСОБА_3, про що свідчать зазначення на видаткових накладних. Які засвідчені підписом ОСОБА_3, та підтверджується довіреністю №138 від 04.12.2015 р. на отримання від ТзОВ «ВКП «Антарес».

Відповідно до пункту 2.2. Договору Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на відповідну партію Товару, а у випадку надання послуг з постачання з моменту підписання товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 4.3. Договору Покупець сплачує повну вартість Товару протягом П'яти (5) банківських днів з дати поставки партії Товару, якщо інше не зазначено у Специфікації на поставку відповідної партії.

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого Товару у строк передбачений Договором не виконав.

18 грудня 2015 року позивач надіслав відповідачу претензією №18/12/15 про сплату боргу за Договором купівлі-продажу №090515 в сумі 21.930,48 грн., про надіслання якої свідчить копію фіксального чеку про надання послуг постового зв'язку. Також, 07 вересня 2016 року позивач надіслав відповідачу повторно претензію аналогічного змісту, на підтвердження вказаного надіслання долучив до матеріалів справи копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, з відміткою про вручення.

14 грудня 2016 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 21.930,48 грн. - боргу, 1.569,25 грн. - інфляційних втрат та 549,76 грн. - трьох процентів річних. Вказаною заявою позивач повідомив також, що відповідачем було здійснено переплату вартості отриманого товару за іншим договором в розмірі 4.000,00 грн., а тому вказана сума була зарахована як оплата за цим договором купівлі-продажу №090515 від 02.11.215 р. Відтак, сума основного боргу складає 21.930,48 грн.

Вказані обставини підтверджуються Актом звірки взаєморозрахунків наданим відповідачем, з якого вбачається, що станом на 31.10.2016 р. борг відповідача перед позивачем складає 21.930,48 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору купівлі-продажу виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу поставки товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.3. Договору Покупець сплачує повну вартість Товару протягом П'яти (5) банківських днів з дати поставки партії Товару, якщо інше не зазначено у Специфікації на поставку відповідної партії.

Такт, судом встановлено, що позивачем 04.12.2015 р. передано у власність відповідача товар на загальну суму 25.930,48 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними сторонами. Однак, відповідач свого обов'язку з оплати отриманого товару не виконав, відтак, враховуючи зарахування 4.000,00 грн. переплати, вимоги позивача про стягнення 21.930,48 грн. боргу є правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 1.569,25 грн. - інфляційних втрат та 549,76 грн. - трьох процентів річних.

Суд перевіривши розрахунок трьох процентів річних (з урахуванням положень пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. №14), дійшов висновку, що такий здійснено вірно, а вимоги позивача про стягнення 549,76 грн. - трьох процентів річних підлягає до задоволення повністю.

В частині стягнення інфляційних втрат, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми відповідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» де зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд здійснивши розрахунок інфляційних втрат, беручи до уваги період часу який вказує позивач, зазначає, що вимоги позивача про стягнення 1.569,25 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в розмірі 1.405,90 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.01.2016 - 30.09.2016 21930.48 1.064 1405.90 23336.38

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, враховуючи неповну сплату позивачем судового збору в розмірі 1.375,00 грн. (підлягав до сплати судовий збір у розмірі 1.378,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №8844 від 28.09.2016 р., з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 3,00 грн. судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ренесанс Стиль» (адреса: вулиця Івасюка, будинок 30, село Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; ідентифікаційний код 34571419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Антарес» (адреса: АДРЕСА_1, 79053; ідентифікаційний код 25230267 ) 21.930,48 грн. - основного боргу, 549,76 грн. - три проценти річних, 1.405,90 грн. - інфляційних втрат та 1.368,35 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Антарес» (адреса: АДРЕСА_1, 79053; ідентифікаційний код 25230267 ) в дохід Державного бюджету України 3,00 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 грудня 2016 року.

Суддя Трускавецький В.П.