Рішення

від 14.12.2016 по справі 912/4276/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 рокуСправа № 912/4276/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4276/16

за позовом: Приватного підприємства "МЕЛІОР", м. Кривий Ріг

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон", м. Світловодськ, Кіровоградська область

про стягнення 303 797,49 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 12/12-16 від 12.12.16;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.08.16.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство "МЕЛІОР" (надалі - ПП "МЕЛІОР") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (надалі - ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон") заборгованості в сумі 303 797,49 грн, з якої: 263 793,35 грн основного боргу, 17 367,44 грн пені, 21 060,70 грн інфляційних втрат та 1 576,00 грн 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до договору поставки № М-016 від 04.05.2016.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2016 позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4276/16.

В судовому засіданні 14.12.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2016 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав письмові пояснення від 14.12.2016, відповідно до змісту яких позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем за листопад 2016 помилково застосовано індекс інфляції 102,8%, а потрібно - 101,8%.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.05.2016 між ПП "МЕЛІОР" (Постачальник) та ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (Покупець) укладено договір поставки № М-016 (надалі - Договір), згідно умов п.1.1. якого сторонами встановлено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, а також додатками, які є його невід'ємними частинами, Постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (а.с. 11-12).

За умовами п. 1.2. Договору асортимент, одиниця виміру та кількість товару, що поставляється за даним Договором, строки та умови його поставки, ціна, порядок і строки оплати, визначаються сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або в специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції на умовах EXW - за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, 87/2 (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору поставка товару Постачальником Покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості визначеній у замовленні на поставку Покупця, які узгоджуються з Постачальником за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Строк поставки товару складає від 1 до 3 робочих днів з моменту здійснення Покупцем передплати вартості замовленої партії товару.

Розділом 3 Договору сторонами визначено ціну товару та порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно п. 3.1. Договору ціна за партію товару, який постачається Покупцю за цим Договором вказується Постачальником в рахунках-фактурах, виставлених для оплати відповідної партії товару, видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Розрахунки за відповідну партію товару, що поставлена, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривня) у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника згідно отриманим рахункам-фактурам протягом 1 (одного) банківського дня, на умовах попередньої оплати (п. 3.2. Договору).

Загальна сума цього Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних (п. 3.5. Договору).

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2016, а в частині невиконання зобов'язань - до їх виконання (п. 8.1. Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору №М-016 від 04.05.2016 сторонами підписано специфікації, якими передбачалась поставка товару на загальну суму 2 362 322,00 грн, а саме:

- специфікація № М0000000017 від 05.05.2016 на суму 405 900,00 грн;

- специфікація № М0000000023 від 16.05.2016 на суму 404 136,00 грн;

- специфікація № М0000000026 від 23.05.2016 на суму 402 604,50 грн;

- специфікація № М0000000029 від 30.05.2016 на суму 390 876,00 грн;

- специфікація № М0000000037 від 21.06.2016 на суму 353 805,50 грн;

- специфікація № М0000000049 від 01.08.2016 на суму 333 209,60 грн;

- специфікація № М0000000053 від 26.08.2016 на суму 335 583,75 грн (а.с. 13-19).

На виконання умов Договору №М-016 та специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 362 322,00 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними:

- №17 від 05.05.2016 на суму 405 900,00 грн;

- №23 від 16.05.2016 на суму 404 136,00 грн;

- №26 від 23.05.2016 на суму 402 604,50 грн;

- №29 від 30.05.2016 на суму 390 876,00 грн;

- № 37 від 21.06.2016 на суму 353 805,50 грн;

- № 49 від 01.08.2016 на суму 333 209,60 грн;

- № 53 від 26.08.2016 на суму 335 583,75 грн (а.с. 20-26) та товарно-транспортними накладними (а.с. 27-32).

Підпис особи про отримання товару на вказаних видаткових накладних скріплено печатками ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон". Особа, яка отримала товар, уповноважена на отримання згідно довіреностей (а.с. 33-35).

Згідно умов Договору відповідач зобов'язався оплатити Постачальнику товар у строки та в розмірах, вказаних в специфікаціях.

Строки розрахунку за товар вказані в пунктах 2 Специфікацій.

Так, позивач вказує, що станом на дату подання позову за відповідачем рахується заборгованість в сумі 263 793,35 грн, яка утворилась за несвоєчасне здійснення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 53 від 26.08.2016.

Згідно п. 2 Специфікації № М0000000053 від 26.08.2016 на суму 335 583,75 грн, яка передувала оформленню видаткової накладної № 53 від 26.08.2016, оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем шляхом перерахування коштів в сумі 335 583,75 грн на рахунок Постачальника. Граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 09.09.2016.

Проте, відповідачем вартість отриманого товару за вказаною специфікацією оплачено лише частково в сумі 71 790,40 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № М-016 від 04.05.2016 за специфікацією № М0000000053 від 26.08.2016 склала 263 793,35 грн (335 583,75 грн - 71 790,40 грн).

Факт поставки, часткових оплат та наявності заборгованості відповідачем визнано та підтверджується складеним сторонами станом на 05.12.2016 актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 51).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №М-016 від 04.05.2016 в частині здійснення оплати вартості отриманого товару стало підставою для позивача звернутись до Господарського суду Кіровоградської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Під час розгляду справи по суті, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 263 793,35 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі викладеного, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи отримання відповідачем товару на загальну суму 2 362 322,00 грн та відсутність доказів його повної оплати, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та умови Договору № М-016 від 04.05.2016 і додатків до нього, позовні вимоги ПП "МЕЛІОР" про стягнення з ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" 263 793,35 грн суми основного боргу, що є вартістю поставленого товару, підлягають задоволенню повністю.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у встановлені строки не виконав, позивачем заявлено до стягнення з ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" 17 367,44 грн пені, 21 060,70 грн інфляційних та 1 576,00 грн 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати від боржника сплату втрат внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та річних від простроченої суми. Сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 5.4. Договору №М- 016 від 04.05.2016 передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені до моменту фактичної оплати.

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд наводить власний розрахунок пені і 3% річних в межах періоду розрахунку позивача.

Щодо розрахунку пені:

за період прострочення з 10.09.2016 по 15.09.2016 включно на суму боргу 333 793,35 грн, пеня становить - 1 696,33 грн;

за період прострочення з 10.09.2016 по 15.09.2016 включно на суму боргу 333 793, 35 грн, пеня становить 5 472,02 грн;

за період прострочення з 07.10.2016 по 19.10.2016 включно на суму боргу 293 333 793, 35 грн, пеня становить 3 130,58 грн;

за період прострочення з 20.10.2016 по 27.10.2016 включно на суму боргу 273 793,35 грн, пеня становить 1 795,37 грн;

за період прострочення з 28.10.2016 по 07.11.2016 включно на суму боргу 273 793,35 грн, пеня становить 2 304,05 грн;

за період прострочення з 08.11.2016 по 17.11.2016 включно на суму боргу 263 793,35 грн, пеня становить 2 018,10 грн,

всього пеня в сумі 16 716,45 грн.

Щодо розрахунку 3% річних:

за період прострочення з 10.09.2016 по 05.10.2016 на суму боргу 335 583,75 грн, 3% річних становлять - 717,14 грн;

за період прострочення з 07.10.2016 по 19.10.2016 на суму боргу 333 793, 35 грн, 3% річних становлять 356,66 грн;

за період прострочення з 20.10.2016 по 07.11.2016 на суму боргу 293 793,35 грн, 3% річних становлять 458,80 грн;

за період прострочення з 08.11.2016 по 17.11.2016 на суму боргу 273 793,35 грн, 3% річних становлять 225,04 грн,

всього 3% річних в сумі 1 757,64 грн.

Однак, враховуючи те, що розмір нарахованих позивачем 3% річних не перевищує розміру 3% річних відповідно до здійсненого господарським судом розрахунку, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1 576,00 грн.

Пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, згідно розрахунку здійсненого господарським судом, становить 16 416,45 грн. У задоволенні пені в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Крім того, позивачем при розрахунку інфляційних втрат за листопад 2016 помилково застосовано індекс інфляції в 102,8%, тоді як правильним є індекс інфляції - 101,8%.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню за листопад 2016 становить 4 748,28 грн.

Розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат за вересень та жовтень 2016 є правильним.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 18 422,77 грн. Підстави для стягнення інфляційних втрат в іншій частині відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПП "МЕЛІОР" до ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" підлягають частковому задоволенню на суму 263 793,35 грн основного боргу, 16 416,45 грн пені, 1576,00 грн 3% річних та 18 422,77 грн інфляційних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (27505, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 36, ідентифікаційний код 00132003) на користь Приватного підприємства "МЕЛІОР" (50025, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, 87/2, ідентифікаційний код 35747836) 263 793,35 грн суми основного боргу, 16 416,45 грн пені, 1 576,00 грн 3% річних та 18 422,77 грн, а також 4 503,13 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.12.2016.

Суддя В.В.Тимошевська