Рішення

від 12.12.2016 по справі 920/1159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2016 Справа № 920/1159/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» (м. Суми)

до - Управління соціального захисту населення Липоводолинської районної державної адміністрації (смт. Липова Долина, Сумська область)

про стягнення 6562 грн. 40 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - Ніколаєнко О.В., довіреність № 2010 від 28.12.2015,

від відповідача - не з'явився.

У засіданні брав участь секретар судового засідання - Бублик Т.Д.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 5960 грн. 29 коп. боргу, 119 грн. 69 коп. 3 % річних, 482 грн. 24 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне відшкодування відповідачем позивачу витрат, наданих позивачем споживачам, які мають пільги з телекомунікаційних послуг.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Відповідач подав 07.12.2016 відзив на позовну заяву в якому зазначає, що вимоги є безпідставними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не є головним розпорядником бюджетних коштів, не здійснює заходи, спрямовані на обмеження будь-яких пільг і гарантій, передбачених законодавством України.

Крім того, відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами , провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Нормами ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

У грудні 2015 року позивачем надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 7742 грн. 33 коп. на пільгових умовах громадянам смт. Липова Долина та Липоводолинського району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 16 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 4 ч. З ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг смт. Липова Долина та Липоводолинського району є відповідач , а отже відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

Поіменні списки абонентів за формою « 2-пільга» щомісячно надсилались позивачем на адресу відповідача.

Вищезазначені факти відповідачем не заперечуються і не спростовуються.

Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Позивачем до матеріалів справи надані розрахунки видатків на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг у грудні 2015 року (а.с. 25-30).

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Постанова) встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно до п. 5 Постанови головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

01.01.2016 між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, в якому сторони, підписавши акт, встановили суму наданих позивачем послуг та заборгованості відповідача.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ціни позову (а.с. 11), витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в грудні 2015 року, відшкодовані відповідачем частково, в наслідок чого станом на 01.01.2016 утворилась заборгованість в розмірі 5960 грн. 29 коп.

Листом від 29.01.2016р. № 591200/293-41 позивач звернувся до відповідача щодо погашення існуючої заборгованості за 2015 рік.

В листі № 2153 від 09.08.2016, № 2424 від 14.09.2016, № 362 від 15.02.2016 відповідач зазначає, що заборгованість за 2015 рік підтверджена актами звірки, становить 5960 грн. 29 коп.

Згідно ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05 року) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04 року), яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і повинно бути враховано судом, вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Отже, судом встановлено, що відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у смт.Липова Долина та Липоводолинського району, відповідно до вищезазначених норм законів України та інших нормативно правових актів, був зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг, за рахунок державних субвенцій, а відсутність бюджетних фінансувань не звільняє відповідача від обов'язку виконати грошове зобов'язання.

Суд вважає, що заборгованість відповідача в розмірі 5960 грн. 29 коп. підтверджується матеріалами справи, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача були досліджені і оцінені судом та не приймаються до уваги, оскільки законодавством не передбачено залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 119 грн. 69 коп. 3% річних та 482 грн. 42 коп. інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одже, для застосування ст. 625 ЦК України, необхідно встановити наявність прострочення грошового зобов'язання та період прострочення відповідачем строків, в тому числі необхідно встановити початок періоду такого порушення.

Як вже зазначалось, такий період встановлюється виключно договором або законом.

Однак господарський договір між сторонами не укладався, не передбачений такий строк і вищезазначеними законами України, що регулюють дані відносини, а тому сторонами або законом не встановлена конкретна дата сплати - виконання господарського зобов'язання, зі спливом якої починається порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не доведений конкретний період, з заначенням точної дати обов'язку виконання грошового зобов'язання відповідачем, договор між сторонами не укладений, а вищезазначеними законами такий строк не встановлено, доказів звернення з письмовою вимогою до відповідача позивач не надав, що унеможливлює встановлення конкретної дати початку порушення зобов'язання та вірного розрахункі інфляційних витрат та 3% річних.

Тому, заялені суми 119 грн. 69 коп. 3% річних та 482 грн. 42 коп. інфляційних втрат (з січня по жовтень 2016 року) є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Липоводолинської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15, смт. Липова Долина, Сумська область, 42500, код 03197977) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» (вул. Іллінська, 2, м. Суми, 40030, код 23825401) 5960 грн. 29 коп. боргу, 1378 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.12.2016.

Суддя О.Ю. Резніченко