Рішення

від 13.12.2016 по справі 922/3299/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 922/3299/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецпереробка", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма", смт. Чкаловське про стягнення коштів в розмірі 59 569,24 грн. за участю :

Представник позивача - не з"явився;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспецпереробка" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма" (з урахуванням заміни первісного відповідача) про стягнення основної заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., пені у розмірі 7 431,70 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 490,00 грн. та 3% річних у розмірі 647,54 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №1 від 12 січня 2016 року.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/3299/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 15.11.2016 року було здійснено заміну первісного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма", а також, з урахуванням того, що розгляд справи № 922/3299/16 почався заново, відкладено розгляд справи на 13 грудня 2016 року.

Позивач правом на участь представника в судовому засіданні 14 грудня 2016 року не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Разом з тим, 02 грудня 2016 року до канцелярії суду надійшло клопотання ТОВ "Агроспецпереробка" (вх. № 41317) про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма" копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Вказані докази були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника ТОВ "Гракивські комбікорма" в призначеному судовому засіданні не скористався, витребуваних ухвалою суду документів не надав. До суду повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 15.11.2016 року, яка була направлена на адресу відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10.10.2016 року, із довідкою пошти "за закінченням строку зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

12 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецпереробка" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма" (Покупець) було укладено Договір поставки № 1, в порядку та на умовах якого, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію м"ясо-кісткове борошно (Товар), ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого затверджується сторонами в Специфікації, що є додатком до Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору строк поставки Товару визначається в Додатку (Специфікації) до цього Договору.

Договір діє до 25.12.2016 р. (п. 1.3. Договору).

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Покупець проводить оплату Товару на наступних умовах: 50% - передплата, 50% - протягом З (трьох) банківських днів з дати поставки Товару на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору (том 1, арк.с. 36) відповідачу було надано рахунок-фактуру № СФ-0000852 від 08.04.2016 року на сумму 114 400,00 грн., а 11 квітня 2016 року ТОВ "Гракивські комбікорма" було здійснено часткову попередню оплату Товару в розмірі 64 400,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "Агроспецпереробка".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та на підставі Специфікації № 1, того ж дня позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма" Товар, а саме: 11.04.2016 року передано борошно м'ясокіскове у кількості 22 000 кг на загальну суму 114 400,00 грн. (ціна за 1 кг - 4,33 грн. без урахування ПДВ), що підтверджується Видатковою накладною № РН-0000048 від 11 квітня 2016 року (том 1, арк.с. 38), підписаною представниками та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та ТТН № РН- 0000048 від 11 квітня 2016 року. Повноваження представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма" на отримання зазначеного Товару підтверджуються Довіреністю № 8041605 від 08 квітня 2016 року.

Остаточний розрахунок за отриманий Товар відповідач повинен був здійснити не пізніше 14 квітня 2016 року - через 3 банківських дні з дати поставки Товару (видаткова накладна № РН-0000048 від 11.04.2016 р.). Однак, як стверджується позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма" так і не розрахувалось з Постачальником, чим порушило умови Договору поставки №1 від 12 січня 2016 року.

У зв'язку з тим, що сплата за отриманий Товар з боку відповідача не здійснювалася, позивачем було направлено на адресу відповідача ОСОБА_1 № 1 від 05.08.2016 року. Проте відповідачем така ОСОБА_1 була залишена без уваги.

Таким чином, в результаті не виконання зобов'язань по оплаті Товару, на момент звернення ТОВ "Агроспецпереробка" із позовом до суду, заборгованість відповідача складає 50 000,00 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором поставки, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів остаточної оплати отриманого за Договором поставки №1 від 12 січня 2016 року товару суду не надав, суд дійшов висновку, що сума основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором поставки, просить стягнути з нього пеню в розмірі 7 431,70 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 490,00 грн. та 3% річних в розмірі 647,54 грн.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 цього Кодексу).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. А згідно зі статтею 549 цього Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Умовами укладеного між сторонами Договору у пункті 5.2. встановлена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за порушення зобов'язання в частині оплати вартості товару, а саме: у випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховувалась, від загальної вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання покупцем свого зобов"язання за цим Договором.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до умов Договору поставки, в якому сторони встановили термін для нарахування пені, що перевищує 6 місяців, позивачем на суму простроченого зобов'язання була нарахована пеня за період з 15.04.2016 року по 19.09.2016 року в розмірі 7 431,70 грн..

Здійснивши власний розрахунок позовних вимог в цій частині, господарський суд задовольняє вимогу позивача в частині стягнення з відповідача заявленої у позовній заяві суми пені в розмірі 7 431,70 грн., оскільки її нарахування відповідає умовам укладеного між сторонами Договору поставки та вимогам чинного законодавства України.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведене, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 1490,00 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 647,54 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 216, 217, 218, 230, 256 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гракивські комбікорма" (63544, Харківська область, Чугуївський район, смт. Чкаловське, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ: 40137169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецпереробка" (49000, м. Дніпро, вул. Тверська, буд. 1, код ЄДРПОУ: 33473523) - суму основної заборгованості в розмірі 50 000,00 гривень, пеню в розмірі 7 431,70 гривень, 3% річних в розмірі 647,54 гривень, інфляційні втрати в розмірі 1 490,00 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/3299/16