Постанова

від 08.12.2016 по справі 910/12093/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. справа№ 910/12093/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар: Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Мажара О.Є.;

відповідача-1 - не з'явились;

відповідача-2 - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика»

на рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2016 р.

у справі № 910/12093/16 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшнл Україна»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кома-Рент»

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Землогістика» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшнл Україна» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кома-Рент» (далі - відповідач-2) про визнання поруки припиненою ТОВ «Землогістика», яка виникла на підставі договору поруки № UA06L-12-10S, що був укладений 27.11.2012 р. між ТОВ «Катерпіллар Файненшнл Україна» та ТОВ «Землогістика».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.09.2016 р. у справі № 910/12093/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Землогістика» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що додаткові угоди № 2 від 23.12.2013 р., № 3 від 30.04.2014 р. та № 4 від 15.08.2014 р. до договору фінансового лізингу були укладені між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Кома-Рент» без згоди на те поручителя - ТОВ «Землогістика», а тому порука, на думку позивача, підлягає визнанню припиненою у зв'язку із збільшенням розміру лізингових платежів за договором лізингу без його згоди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 15.11.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. розгляд справи було відкладено до 08.12.2016 р.

У судове засідання 08.12.2016 р. представники відповідачів не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.11.2012 р. між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» (далі - лізингодавець) та ТОВ «Кома-Рент» (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № UA06L-12-10 (далі - договір фінансового лізингу).

Відповідно до п. 2.1 договору фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку № 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк та на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.

Згідно з п. 3.2 договору фінансового лізингу в період з дня укладання цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмету лізингу становить гривневий еквівалент 80 159,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу дол США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього договору складає 654 474,19 грн, в тому числі ПДВ - 109 079,03 грн.

Як передбачено п. 4.2 договору фінансового лізингу, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 24 047,70 дол США, в тому числі ПДВ 4 007,95 дол США, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 196 342,26 грн, в тому числі ПДВ 32 723,71 грн. Авансовий лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем протягом 10 днів з моменту підписання цього договору.

Строк лізингу для цілей цього договору становить 36 місяців (п. 6.1 договору фінансового лізингу).

Відповідно до додатку № 3 до договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів складає 65 085,12 дол США.

27.11.2012 р. для забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» (далі - кредитор) та ТОВ «Землогістика» (далі - поручитель) було укладено договір поруки № UA06L-12-10S (далі - договір поруки).

Цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 65 085,12 дол США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору, становить 531 400,48 грн, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу. Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього (п. 2.1 договору поруки).

Згідно з п. 2.2 договору поруки, не обмежуючи положень ст. 2.1, поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків.

Цей договір поруки набирає чинності у дату його укладення і діє до дати надання кредитором поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань боржника за договором (п. 16.1 договору поруки).

Крім того, 23.12.2013 р. між ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна» та ТОВ «Кома-Рент» було укладено додаткову угоду № 2 до договору фінансового лізингу, згідно з умовами якої сторони змінили розмір лізингових платежів, та їх розмір було встановлено в сумі 65 925,56 дол США.

Також між сторонами договору фінансового лізингу було укладено додаткову угоду № 3 від 30.04.2014 р. та додаткову угоду № 4 від 15.08.2014 р., умовами яких було передбачено зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі 66 561,14 дол США та 67 933,34 дол США відповідно.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що порука, на думку позивача, підлягає визнанню припиненою у зв'язку із збільшенням розміру лізингових платежів за договором лізингу без його згоди.

Відмовляючи у задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що позивач при підписанні договору поруки поручився перед відповідачем-1 за виконання відповідачем-2 зобов'язань, що виникли на підставі договору лізингу або можуть виникнути на підставі вказаного договору у майбутньому з урахуванням змін та доповнень, у зв'язку із чим, погодив збільшення розміру процентів, а відтак і розміру лізингових платежів та внесення змін до загального графіку платежів у майбутньому на підставі додаткових угод.

При цьому, місцевий суд вказав, що оскільки сума лізингових платежів підлягає збільшенню у порядку, визначеному договором лізингу, а тому укладення додаткових угод № 3 від 30.04.2014 р. та № 4 від 15.08.2014 р., встановлення сторонами уточненого загального графіку платежів по своїй суті не являється внесенням таких змін до договору, за яких збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Однак суд апеляційної інстанції з таким висновком місцевого суду не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненим забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового решту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, порука припиняється за двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 р. у справі № 6-701цс15.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов'язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 6-2662цс15.

Як вбачається з умов укладеного договору поруки, ТОВ «Землогістика» забепечувало виконання зобов'язань боржником за договором фінансового лізингу на загальну суму 65 085,12 дол США.

Встановлено, що, укладаючи додаткові угоди № 2 від 23.12.2013 р., № 3 від 30.04.2014 р. та № 4 від 15.08.2014 р., сторонами договору фінансового лізингу було збільшено лізинговий платіж, зокрема, з 65 085,12 дол США лізинговий платіж було збільшено до 67 933,34 дол США, внаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності поручителя.

Обов'язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

В матеріалах справи відсутні докази погодження з позивачем зміни розміру лізингових платежів за договором фінансового лізингу, передбачених додатковими угодами № 2 від 23.12.2013 р., № 3 від 30.04.2014 р. та № 4 від 15.08.2014 р.

Таким чином, порука ТОВ «Землогістика» припинилася, оскільки в додаткових угодах № 2 від 23.12.2013 р., № 3 від 30.04.2014 р. та № 4 від 15.08.2014 р. до договору фінансового лізингу, укладених без згоди позивача, є умови, що збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Стосовно посилання місцевого суду як на підставу для відмови у позові на п. 2.1 договору поруки, відповідно до якого позивач поручився перед відповідачем-1 за виконання зобов'язань ТОВ «Кома-Рент», що виникли на підставі договору лізингу або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, а тому зміна та/або уточнення загального графіку платежів шляхом укладення додаткових угод до договору лізингу не потребує згоди позивача та не є збільшенням обсягу його відповідальності, судова колегія зазначає наступне.

Як було встановлено вище, додатковими угодами до договору фінансового лізингу, укладеними без згоди поручителя, було збільшено загальний розмір лізингових платежів, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та про що останній не давав згоди на таку зміну забезпеченого порукою зобов'язання.

Разом з тим, п. 2.1 договору поруки сторони не узгодили збільшення розміру лізингових платежів без згоди поручителя.

Посилання суду першої інстанції на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. № 1, відповідно до якої, якщо поручитель під час укладання договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки, колегія вважає необгрунтованими, оскільки положення вказаного Пленуму стосуються лише кредитних правовідносин.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що вимога позивача про визнання поруки припиненою ТОВ «Землогістика», яка виникла на підставі договору поруки № UA06L-12-10S, який був укладений 27.11.2012 р. між ТОВ «Катерпіллар Файненшнл Україна» та ТОВ «Землогістика», є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 29.09.2016 р. у справі № 910/12093/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повне задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2016 р. у справі № 910/12093/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» задовольнити повністю.

4. Визнати припиненою поруку Товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» за договором поруки №UA06L-12-10S від 27.11.2012 р., який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Землогістика».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код 35431993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, код 37360486) 689 (шістсот вісімдесят дев'ять), 00 грн судового збору за подання позовної заяви та 757 (сімсот п'ятдесят сім),90 грн за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кома-Рент» (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд. 16, код 36964526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Землогістика» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, код 37360486) 689,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 757 (сімсот п'ятдесят сім),90 грн за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

7. Матеріали справи № 910/12093/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко