Ухвала

від 13.12.2016 по справі 808/2229/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2016 рокусправа № 808/2229/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метресурс» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Метресурс» звернулося з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 0000101300 від 08.04.2016.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що договори оренди нежилих приміщень укладалися позивачем з фізичними особами, а не з фізичними особами-підприємцями, в зв'язку з чим позивач виступав податковим агентом та повинен був сплатити податок на доходи фізичних осіб та виплачувати орендну плату (дохід) за вирахуванням цього податку та сплатити єдиний внесок з доходів фізичних осіб.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Метресурс» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засідання апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Метресурс» уклав договори оренди з ОСОБА_1 (договір від 09.10.2012 № 1) та з ОСОБА_2 (договір від 01.06.2012 №ДП 01/06/2012) (а.с.13-18). Орендну плату позивач сплачував вказаним особам без утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. А відтак, за результатами проведеної перевірки позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказане порушення в розмірі 26857,05 грн. та оскаржуваною вимогою зобов'язано позивача сплатити вказану суму недоїмки.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок для вищезазначених платників нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відносини, які виникають між власником приміщення (наймодавцем) та юридичною особою, яка винаймає таке приміщення (наймачем) регулюються договором найму (оренди), (стаття 759 глави 58 Цивільного кодексу України), та не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи положення вищезазначених правових норм су першої інстанції вірно зазначив, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при сплаті на користь фізичної особи орендної плати згідно договору найму (оренди) приміщення, не нараховується, в зв'язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 26857,05 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того позивачем у квітні 2014 року під час виплати заробітної плати за першу половину квітня 2014 року перераховано кошти в сумі 1650,00 грн. на рахунок ОСОБА_3

В той же час зазначені кошти були перераховані помилково та в подальшому ОСОБА_3 повернуті позивачу, оскільки ОСОБА_3 звільнений з посади 28.03.2014.

28.03.2014 ОСОБА_3 подав заяву про звільнення (а.с.89), наказом від 28.03.2014 № 22 ОСОБА_3 був звільнений з посади з 28.03.2014 відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін) (а.с.88).

Відповідно до прибуткового касового ордера від 29.05.2014, ОСОБА_3 повернув ТОВ «Метресурс» зайво виплачену суму за квітень 2014 року в розмірі 1650,00 грн. (а.с.87).

Заробітна плата, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи зазначені обставини справи суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що підстав для виплати позивачем ОСОБА_3 заробітної плати за квітень 2014 року не було. Помилково перерахована заробітна плата була повернута підприємству, в зв'язку чим, вимога відповідача про сплату єдиного внеску із зазначеної суми є протиправною.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, а тому не беруться до уваги.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах доводів апеляційної скарги судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 16 грудня 2016 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник