Рішення

від 13.12.2016 по справі 480/1258/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1258/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі

головуючого судді Шаронової Н.О.,

за участю:

секретаря Біди В.Д.;

позивача ОСОБА_1;

представника позивача ОСОБА_2;

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства ОСОБА_4 про стягнення збитків,

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства ОСОБА_4 про стягнення збитків, спричинених незаконним використанням належних позивачу земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог , позивач посилається на таке: рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.12.2015 у справі № 480/2685/13-ц, яке набрало законної сили 18.12.2015, визнано недійсним, укладений 20 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством ОСОБА_4, договір оренди земельної ділянки та акт приймання - передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,62 га, яка знаходиться на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824280200:02:000:0003, зареєстрований 10.02.2009 у Миколаївському районному реєстраційному окрузі за реєстровим № 040901800184; зобов'язано Фермерське господарство ОСОБА_4 повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,62 га, кадастровий номер 4824280200:02:000:0003, яка знаходиться на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1.

Рішення суду в частині повернення зазначеної земельної ділянки виконано 10.02.2016.

Позивач зазначає, що вказаним рішенням суду встановлено, що відповідач незаконно використовував зазначену земельну ділянку протягом 2013-2015 років.

Окрім того, у вищевказаній справі позивачем також були заявлені позовні вимоги про витребування від відповідача ще однієї належної позивачу земельної ділянки площею 2,543 га, яка також незаконно використовувалась відповідачем протягом 2013-2014 років, але у зв'язку з тим, що її добровільно повернуто позивачу відповідачем наприкінці 2014 року, ухвалою суду від 04.12.2015 за заявою позивача провадження у справі в частині цих вимог було закрито.

Отже вбачається, що відповідач протягом 2013-2014 років незаконно використовував належні позивачу земельні ділянки загальною площею 10,163 га, а у 2015 - земельну ділянку площею 7,62 га.

Позивач вважає, що вказаними вище протиправними діями відповідач спричинив позивачу збитки на загальну суму 237179 грн. 87 коп.

Посилаючись на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача 237179 грн. 87 коп. на відшкодування збитків, спричинених позивачу незаконним використанням належних позивачу земельних ділянок.

Користуючись правом наданим йому ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, позивач, заявою від 30.06.2016, збільшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача збитки, спричинені незаконним використанням належних позивачу земельних ділянок у розмірі 240260 грн. 63 коп.; заявою від 18.10.2016 позивач зменшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача збитки, спричинені незаконним використанням належних позивачу земельних ділянок у розмірі 220698 грн. 43 коп.

У подальшому позивач та його представник у судових засіданнях зменшені позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача подав письмові заперечення на позовну заяву, а також заперечував проти позовних вимог у судовому засіданні, просив відмовити у їх задоволенні. Так, представник відповідача посилається на те, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає. Розрахунок завданих збитків, наданий суду позивачем є завищеним, оскільки в ньому не враховано багато факторів, що впливають на доходність засіву земельної ділянки, в тому числі кліматичні умови. Пред'явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були би отримані в разі, якщо би відповідач не здійснював протиправні дії. При цьому, позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує реальність намірів та можливість реального отримання заявленої в позові суми як прибутку. Наведені позивачем розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг бути отриманий. Позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав показання, що він працює на землі, орендує ділянку, займається сільським господарством у с. Шурине та с. Безводне Миколаївського району Миколаївської області. Земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться по сусідству, не межує, але її можна побачити. Свідок пояснив, що зона, в якій він займається сільським господарством є важкою зоною, існує багато ризиків, це обумовлено відсутністю опадів, наявністю суховіїв, ерозії або корозії ґрунту. У кожного господаря власні схеми вирощування, багато залежить від опадів. Чекаємо продуктивні опади і після цього починаємо обробку землі. Використовуємо техніку з внесенням добрив. Коли використовується техніка з внесенням добрив, це пов'язано з наявністю опадів, оскільки без вологи добрива не розчиняються, і у такому випадку добрива можуть нашкодити. Перед посівом здійснюється обробка насіння, можливо і не обробляти, але це ризик. Вирощуємо такі культури, як пшениця, ячмінь, сояшник. ОСОБА_1 зверталася до мене, щоб з урахуванням технологій, що я використовую, підготувати розрахунок збитків.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дав такі показання: він є фермером з 1992 року, займається землеробством, працює на полі, ОСОБА_1 по сусідству метрів 500-700 на території Безводненської сільської ради с. Зелене та с. Безводне. Свідок пояснив, що до нього зверталася ОСОБА_1, і він розповідав їй, які агротехнічні прийоми він використовує. Свідок пояснив, що багато залежить від погодних умов, зокрема, опадів. Також пояснив, що вирощує ячмінь та соняшник. Свідок пояснив, що останні два роки не використовував добрива, оскільки не мав фінансових можливостей.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого:

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.12.2015 у справі № 480/2685/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області, про визнання договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки недійсними, витребування земельної ділянки, відшкодування доходів, визнано недійсним, укладений 20 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством ОСОБА_4, договір оренди земельної ділянки та акт приймання передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,62 га, яка знаходиться на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824280200:02:000:0003, зареєстрований 10.02.2009 у Миколаївському реєстраційному окрузі за реєстровим № 040901800184; зобов'язано Фермерське господарство ОСОБА_4 повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,62 га, кадастровий номер 4824280200:02:000:0003, яка знаходиться на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1.

Посилаючись на незаконне використання відповідачем протягом 2013-2014 років належних позивачу земельних ділянок загальною площею 10,163 га, а у 2015 році - земельної ділянки площею 7,62 га, що встановлено вказаним вище судовим рішенням, позивач просить стягнути з відповідача збитки, спричинені незаконним використанням земельних ділянок.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 (далі - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

У разі, коли збитки заподіяні погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням, до складу комісій включаються також представники територіальних органів Держсільгоспінспекції, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

На підтвердження розміру збитків, розрахунок яких зроблений позивачем та наведений у заяві про зменшення позовних вимог, позивачем надані такі документи: листи Головного управління статистики у Миколаївській області № 507/07-19 від 17.08.2015, № 475/07.03-19 від 30.07.2015 про надання статистичної інформації; довідка Миколаївської районної державної адміністрації № 25-1-13 від 10.02.2015; інформаційно-цінова довідка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області № 26-16 від 11.02.2015; видаткові накладні на дизельне пальне від 19.10.2012, 30.09.2013, 08.09.2014, 13.10.2014, 23.02.2015, 01.07.2015 та 20.08.2013. Також у судовому засіданні були допитані свідки.

Відповідно до положень ч. ч. 1-3ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2-4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з положеннями ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже виходячи з викладеного вище, розмір збитків повинен бути визначений комісією, створеною районною державною адміністрацією, і допустимим доказом розміру збитків у даному випадку має бути акт, яким оформляються результати роботи комісії, що затверджується органом, який створив ці комісію, зокрема, районною державною адміністрацією. Такого акту позивач суду не представив.

Відтак, надані позивачем докази на підтвердження розміру збитків суд вважає не допустимими.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, присудженню позивачу з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10 , 11 , 60 , ч. 1 ст. 88, ст. ст. 209 , 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України , суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства ОСОБА_4 про стягнення збитків, - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення Апеляційному суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_7

13.12.16