Рішення

від 13.10.2016 по справі 504/2363/15-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2363/15-ц

2/504/793/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі

головуючої судді Вінської Н.В.

секретарі Білаш А.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Лиманського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прескім Д», ліквідатора ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, грошової компенсації за невикористані відпустки та моральної шкоди, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, грошової компенсації за невикористані відпустки та моральної шкоди. В обґрунтування позову посилалась на те, що у лютому місяці 2009 року вона була прийнята на посаду економіста ТОВ «Прескім Д». За час трудової діяльності свої обов'язки виконувала відповідно до умов трудового договору, посадової інструкції, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась. Її середньомісячний заробіток складав 1 200 грн. У березні місяці 2012 року їй була надана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, а 05.06.2012 року народився син ОСОБА_4. Після народження сина, вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною. 05.06.2012 року після закінчення вказаної відпустки прибула на місце роботи, але приступити до виконання своїх обов'язків не мала можливості, оскільки підприємство за відомою адресою не знаходилось, так як припинило свою діяльність, знаходилось у стадії ліквідації, державним ліквідатором призначено ОСОБА_5. В результаті звернення до ліквідатора, вона отримала відповідь, що у документації підприємства відсутні будь-які відомості щодо неї, як працівника, а у відповідності до наявної документації усі працівники звільнені. Вважала своє звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. На період звільнення не виплачені грошові суми, які передбаченні діючим законодавством, їй не було видано трудову книжку. Такими діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 10 000 грн. Просила суд поновити її на посаді економіста ТОВ «Прескім Д», стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку у розмірі 24 815 грн. 21 коп., компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період 2015-2016 рік у розмірі 2 396, 64 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов, просив задовольнити його у повному обсязі з підстав зазначених у ньому, в подальшому подав заяву про розгляд справи без його участі та без фіксації судового процесу.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив будучи повідомленим своєчасно та належним чином.

Розглянувши поданий позов, матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, ОСОБА_2 в період з 01.01.2009 по 31.03.2012 рік отримувала доходи з ТОВ «Прескім Д» (а.с. 62).

05.06.2012 року народила сина ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії І-ЖД №306169, виданим 14.06.2012 року Виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, актовий запис №46, де в графі «Мати» зазначено - ОСОБА_2 (а.с.6).

Згідно детальної інформації про юридичну особу ТОВ «Прескім Д», ідентифікаційний номер юридичної особи 25037122, з 09.04.2014 року знаходиться у стані припинення (а.с. 78-81).

Після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років, починаючи з 05.06.2015 року ОСОБА_2 намагалася приступити до виконання свої трудових обов'язків в ТОВ «Прескім Д» шляхом надсилання листів-повідомлень на адресу ліквідатора ОСОБА_6 щодо з'ясування місцезнаходження підприємства, однак не була працевлаштована, не була ознайомлена з наказом про звільнення, трудову книжку їй не повернули (а.с.7-16).

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, якщо це не пов'язано з повною ліквідацією підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 17 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці ч.3 ст.40 КЗпП України стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Згідно вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що звільнення позивачки з посади економіста ТОВ «Прескім Д» є неправомірним, таким що відбулося без дотримання норм трудового законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення на роботі суд виходив з того, що фактичне поновлення ОСОБА_2 на роботі неможливе, оскільки ТОВ «Прескім Д» з 09.04.2014 року перебуває у стані припинення своєї діяльності та на даний час призначено особу ліквідатора.

Відповідно до ст.240-1 КЗпП у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Згідно абзацу третього п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а відповідних випадках - правонаступника) виплатити працівнику заробітну плату за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За таких обставин, ОСОБА_2 слід визнати звільненою на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Згідно вимог ст. 235 КЗпП України, відповідач повинен виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Розраховуючи заробітну плату за час вимушеного прогулу суд виходив з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) та наданої суду довідки №730/9/21-03-08001-18 від 27.04.2016 року щодо відомостей про доходи позивачки згідно центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України (а.с.62).

Відповідно до п.2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відтак, нарахування середньої заробітної плати проводиться судом за останні 12 календарних місяців роботи, що передують даті нарахування.

ОСОБА_2 вибула у відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами у березні 2012 року, згідно довідки останні нарахування проводились лише в першому кварталі 2012 року, тобто в березні 2012 року, тому беремо нарахування за останні 12 календарних місяців, що передують вказаній даті, а саме: 2,3,4 квартали 2011 рок + 1 квартал 2012 року (4500+4224,92+4500+4500= 17 724,92 грн.).

Робочі дні в місяцях, за винятком святкових днів та неробочих днів, встановлених законодавством (січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року + січень, лютий, березень 2012 року), що передували звільненню становлять 323 робочі дні; заробітна плата за місяці січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року + січень, лютий, березень 2012 року, що передували звільненню становила 17 724,92 гривень, тому середньоденний заробіток позивачки становить 54,87 гривень (17724,92:323 = 54,87).

Заборгованість відповідача по виплаті середнього заробітку за весь час затримки, починаючи з 05.06.2015 року (день закінчення відпустки по догляду за дитиною) по день фактичного розрахунку до 13.10.2016 року складає грошову суму у розмірі 18 710 грн. 67 коп. (341 (робочі дні з часу закінчення відпустки по догляду за дитиною до прийняття рішення (з 6 червня 2015 року по 13 жовтня 2016 року) х 54,87 (середньоденний заробіток позивачки) = 18 710 грн. 67 коп.

Як передбачено п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, на користь позивачки стягується її середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18 710 грн. 67 коп. з послідуючим відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Відносно вимог позивача про стягнення компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини), не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

П. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року, № 100 визначено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Судом встановлено, що відповідачем, у порушення норм чинного законодавства України, не здійснено розрахунок з позивачем щодо компенсаційних виплат при звільненні ОСОБА_2 за невикористанні дні щорічної відпустки, які складають 48 днів: 24 дні - відпустка за 2015 рік та 24 дні - відпустка за 2016 рік.

Відтак, грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки за період 2015 та 2016 років складає 2 633 грн. 76 коп. ( 48 днів (тривалість відпустки за 2015-2016 рр.) х 54,87 (середньоденний заробіток позивачки) = 2633,76).

Щодо позовних вимог у частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Постановою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок невиплати заробітної плати, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, керуючись вищевикладеним, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При цьому, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 487 гривень 20 коп.

На підставі ст.ст. 40, 47, 83, 116, 117, 235, 237-1, 240-1 КЗпП України, ст. 23 Закону України «Про оплату праці», ст. 24 Закону України «Про відпустки», керуючись ст. 10, 60, 62, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прескім Д», ліквідатора ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, грошової компенсації за невикористані відпустки, моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 звільненою з посади економіста Товариства з обмеженою відповідальністю «Прескім Д» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Прескім Д» (код ЄДРПОУ 25037122) на користь ОСОБА_2 (І.П.Н. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 710 гривень 67 копійок.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Прескім Д» (код ЄДРПОУ 25037122) на користь ОСОБА_2 (І.П.Н. НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період 2015 -2016 років в розмірі 2 633 гривні 76 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прескім Д» (код ЄДРПОУ 25037122) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 гривень 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.В. Вінська