Рішення

від 06.12.2016 по справі 599/1364/16-ц

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/1364/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Чорної В. Г.

при секретарі Біловус С.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Лучка О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зборові в залі судових засідань Зборівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої, просить визнати накази Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 26.09.2016р. №367-к «Про звільнення ОСОБА_1» та від 11.10.2016р. №397-к про внесення змін до Наказу відділу освіти від 26 серпня 2016р. №367-к «Про звільнення ОСОБА_1» протиправними та поновити її на посаді директора ЗОШ І-ІІ ст с.Манаєва Зборівського району Тернопільської області, стягнути з відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.10.2016р. по 15.10.2016р. в сумі 981 гривню 15 копійок та до моменту поновлення на посаді виходячи з середньоденного заробітку, 10000 грн. завданої моральної шкоди, невиплачену заробітну плату за 10.10.2016р. в сумі 196 гривень 23 копійки (середньоденний заробіток) та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.10.2015 року вона працювала на посаді директора ЗОШ І-ІІ ст. с.Манаєва Зборівського району Тернопільської області та 26.09.2016р. її ознайомили з наказом відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації від 26.09.2016р. №367-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ЗОШ І-ІІ ст. с.Манаєва 28.09.2016р. за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП), вважає, що даний наказ порушує її законні права, своє звільнення з роботи вважає безпідставним, яке призвело до її моральних страждань та погіршення стану здоров'я, а саме загострення виразкової хвороби 12- типалої кишки у зв'язку з чим з 28.09.2016р. по 08.10.2016р. вона перебувала на амбулаторному лікуванні за місцем проживання. Після видужання 10.10.2016р. вона приїхала у відділ освіти Зборівської районної державної адміністрації щоб вияснити ситуацію із звільненням та не отримавши відповіді подала письмову заяву щоб їй повернули трудову книжку, якщо вона звільнена, а якщо вона працює, то щоб повернули ключ від школи та печатку. Після цього їй запропонували оформити звільнення наступним днем - 11.10.2016р. та віддати трудову книжку в ЗОШ І-ІІ ст. с.Манаєва.

Таким чином, 11.10.2016р. в с.Манаїв її ознайомили з наказом від 11.10.2016 року №397-к про внесення змін до Наказу відділу освіти від 26 серпня 2016 року №367-к «Про звільнення ОСОБА_1», а саме: абзац перший викласти в наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади директора ЗОШ І-ІІ ст. с.Манаєва 11 жовтня 2016 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України) та повернули трудову книгу із відповідним записом про звільнення.

Позивач та представник позивача в удовому засіданні позовні вимоги підтримали, накази про звільнення ОСОБА_1 вважають безпідставним та протиправним, адже свої посадові обов'язки позивач виконувала старанно, добросовісно і сумлінно, без будь - яких порушень. Із посиланням на норми чинного законодавства та на узагальнення судової практики, просять позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає що звільнення ОСОБА_1 відбулося відповідно до чинного законодавства України. Наказ № 367-к виданий 26.09.201

6 р., коли ОСОБА_1 перебувала безпосередньо у відділі освіти та ознайомилась з наказом, що підтверджується її підписом. Проте, 28 вересня 2016 року, коли працівники відділу освіти телефонували ОСОБА_1 про вимогу з'явитися для одержання трудової книжки, в кінці робочого дня позивач повідомила, що вона перебуває в лікарні. На наступний день позивач повідомила, що від минулого дня перебуває на лікарняному, чим порушила посадові обов'язки, оскільки директор школи повинен повідомити відділ освіти про таку обставину негайно. 10 жовтня 2016 року на робочому столі в приміщенні учительської виявили листок непрацездатності ОСОБА_1, згідно якого вона повинна була приступити до роботи 08 жовтня 2016 року, про що т.в.о. директора ЗОШ І-ІІ ст. Сеньків Інна Романівна повідомила відділ освіти. ОСОБА_1 не повідомляла адміністрацію відділу освіти про тимчасову непрацездатність та не пред'явила листок непрацездатності, повторно порушивши посадові обов'язки. Так, наказ № 367-к не вступив в дію, а відділом освіти процедура звільнення директора ЗОШ І-ІІ ст. ОСОБА_1 була призупинена. При виході повивача з лікарняного, був виданий наказ №397-к, яким ОСОБА_1 було звільнено 11 жовтня 2016 року, про що був внесений відповідний запис в трудову книжку.

Представник відповідача обґрунтувала правопорушення, яке вчинила ОСОБА_1 і яке вона вважає одноразовим та грубим - це останній запис в журналі, що здійснений 26 травня 2016 року, зокрема, коли ОСОБА_1 проводила урок української літератури, який був тарифікований ОСОБА_5, про що позивач просила повернути її кошти, тому дане правопорушення розглядає як грубе, оскільки на її погляд вбачає в ньому порушення корупційного законодавства. Крім цього, вважає, що відповідно статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці; дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Так, відділу освіти не було відомо про вчинення такого правопорушення. Також, позивач з 15.06.2016 року по 22.08.2016 року перебувала у відпустці, а з 31.08.2016 року по 23.09.2016 року та з 28.09.2016 року по 07.10.2016 року - тимчасово непрацездатною.

Щодо завдання неправомірними діями відділом освіти моральної шкоди ОСОБА_1 повідомила, що будучи директором ОСОБА_1 неодноразово повідомляла співробітників школи про свою хворобу, на рекомендації про лікування якої вона ігнорувала. Позивач відкривала листок непрацездатності на початку вересня, тобто ще до звільнення.

У відповідності до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом ч.6 ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Так, судом встановлено, що з 01.10.2015 року ОСОБА_1 призначена на посаду директора ЗОШ І-ІІ ступенів с.Манаєва, на підставі наказу відділу освіту Зборівської райдержадміністрації №440-к від 01.10.2015р., що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.10).

Відповідно до наказів відділу освіти Зборівської райдержадміністрації №367-к від 26.09.2016 року та №397-к від 11.10.2016 року звільнена з посади директора ЗОШ І-ІІ ступенів с.Манаєва за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України), що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.10) та наказами відділу освіти Зборівської райдержадміністрації №367-к від 26.09.2016 року та №397-к від 11.10.2016 року(а.с.11).

Підставою звільнення ОСОБА_1 в оскаржуваних наказах вказано п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Важливим елементом застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише посилання на одноразове грубе порушення.

Крім цього, відповідно до роз'яснень, які містяться в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

При звільненні на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків визначення ступеня тяжкості проступку в кожному конкретному випадку належить до компетенції посадових осіб,які мають право на призначення і звільнення з посади керівних працівників. Вирішуючи питання,чи є порушення трудових обов'язків грубим,відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 (далі - Постанова № 9), суд враховує характер проступку, обставини,за яких його вчинено, яку ним завдано (або могло бути завдано) шкоду.

Суд враховуючи характер проступку, обставини, за яких його вчинено не вважає одноразовим грубим порушенням останній запис в журналі, що здійснений 26 травня 2016 року, зокрема, коли ОСОБА_1 проводила урок української літератури, який був тарифікований ОСОБА_5, про що позивач просила повернути її кошти.

Із наявних в матеріалах справи доказів, жодним чином не доводиться, що ОСОБА_1 вчинила грубе порушення трудових обов'язків.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення з роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів або годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, що мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З наданої довідки про доходи ОСОБА_1 її заробітна плата за останні 2 місяці становить 1373,63 грн. Середньоденна заробітна плата становить 196,23 грн. Отже, з відповідача - відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 слід стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10988, 88 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок)

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

У відповідності до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода, яка спричинена ОСОБА_1, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку зі незаконним звільненням. З часу звільнення позивачка відчуває пригнічення настрою, тривогу, загальну слабкість, погіршення сну, оскільки негативні переживання заважають зосередитись на звичному способі життя. Душевні страждання призвели до погіршення фізичного здоров'я, в зв'язку з чим позивач перебувала з 28.09.2016р. по 08.10.2016р. на амбулаторному лікуванні за місцем проживання, про що свідчать листок непрацездатності серії АГС №498506 виданий Підкамінською міською поліклінікою Бродівського району Львівської області (а.с.12) та обмеження кола осіб, з якими вона спілкується, що знову-таки поглиблює негативні переживання. Всі ці обставини змінили її звичний спосіб життя та потребують від неї додаткових зусиль для відновлення звичайного способу життя.

Спричинену їй моральну шкоду, у вартісному вигляді суд оцінює в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень)

Узагальнюючи вищенаведене, судом робиться висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити частково.

Питання судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Таким чином із відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212-215,226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Накази відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області від 26.09.2016р. №367-к «Про звільнення ОСОБА_1» та від 11.10.2016р. №397-к про внесення змін до Наказу відділу освіти від 26 серпня 2016р. №367-к «Про звільнення ОСОБА_1» визнати протиправними.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора загальноосвітньої школи І-ІІ ст с.Манаєва Зборівського району Тернопільської області з 11 жовтня 2016 року.

Стягнути з Відділу освіти Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області (код ЄДРПОУ 02145978) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 10988, 88 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок), 3000 грн. (три тисячі) завданої моральної шкоди та судові витрати 2581,20 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят одну гривню двадцять копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Зборівський районний суд Тернопільської області.

Суддя підпис З оригіналом згідно:

Cуддя Зборівського

районного суду В. Г. Чорна