Рішення

від 13.12.2016 по справі 397/935/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2516/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Письменний О. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Письменного О.А.,

суддів: Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі: Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н», третя особа - відділ Держгеокадастру у Олександрівському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди землі недійсним, -

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що в грудні 2007 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н» (далі - ТОВ «Агроконтракт - Н») було укладено договір оренди землі строком на 10 років, дія якого закінчується 03 грудня 2017 року. За умовами договору він передав відповідачу в оренду земельну ділянку № 379, загальною площею 5,92 га, що розташована на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, і яка належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Наприкінці весни 2016 року він довідався від ТОВ «Агроконтракт - Н», що відповідно до умов договору, дія договору закінчується 2020 році. Оскільки копії договору після державної реєстрації товариством надано не було, на його запит до відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі йому було надано дану копію договору, в якому істотні умови не відповідали тим, з приводу яких між ними було досягнуто згоди. А саме пункт 9 договору викладено в іншій редакції замість «договір укладено на 10 (десять) років. Дія договору закінчується 3 грудня 2017 року» зазначено «Договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору, Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не був пропущений строк позовної давності, а також вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність вільного волевиявлення позивача при укладанні договору.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи недійсним укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що після підписання оспорюваного договору відповідач замінив його перший аркуш без повідомлення та згоди позивача, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення договору на вказаних у ньому умовах та невідповідність його внутрішній волі.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює тільки пункт 9 договору в частині де зазначено - що договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації. В інших частинах зазначений договір відповідає волевиявленню позивача і не порушує його права.

За змістом ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Зазначене свідчить про те, що строк дії договору починає текти з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його підписання, а не з моменту його державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Вищезазначене об'єктивно узгоджується з правовою позицією ВСУ, висловленою у постанові від 19.02.2014 року (справа №6-162ц13).

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки № 379, загальною площею 5,92 га, що розташована на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, що підтверджується копією державного акту про право приватної власності на землю серії РЗ № 437157 (кадастровий номер земельної ділянки 3520586000:02:000:0379) /а.с.8/. 03.12.2007 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037900158 від 15.12.2010 року /а.с.6-7/. Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки підписаного сторонами 03.12.2007 року, орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку № 379 згідно схеми поділу, загальною площею 5,92 га, яка знаходиться на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області терміном на 10 (десять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди № 277 від 03 грудня 2007 року/а.с.7/.

Встановлені обставини свідчать, що сторони дійшли згоди проте, що договір укладається на 10 років.

Доводи відповідача, що в спірному договорі сторони дійшли згоди і визначили, що строк дії договору у 10 років починає текти з моменту його державної реєстрації є необґрунтованими, оскільки виходячи із умов договору на який посилається відповідач, строк дії договору, який визначено у 10 років відповідно буде змінюватись у бік збільшення. Відповідач, здійснивши державну реєстрацію спірного договору - 15.12.2010 року, фактично збільшив термін дії договору до 13 років, що не відповідає домовленості сторін, про те, що договір укладено на 10 років.

Як убачається з матеріалів справи, перший аркуш спірного договору містить текст з інформацією виконавця бланку договору, а саме: Друк «Імекс-ЛТД», м. Кіровоград, вул. Декабристів, 29, тел. (0522) 32-17-05, 22-79-30 ЗН 6331-09 /а.с.6/.

Згідно повідомлення ТОВ «Імекс-ЛДТ» від 05.09.2016 року, заказ - наряд № 6331-09 був сформований 09 грудня 2009 року (через дефіс в номері ЗН вказуються останні цифри року) за замовленням ТОВ «Агроконтракт-Н» про роздрукування бланків форматом А4 та накладом 1500 екземплярів з двостороннім друком /а.с.45/.

Дані обставини свідчать про те, перша сторінка спірного договору була замінена відповідачем вже після його підписання сторонами у 2007 році, тобто були внесені зміни щодо умов договору без згоди позивача.

Встановлені обставини свідчать про відсутність волевиявлення позивача в частині строку дії договору, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження доводи, викладені в апеляційній скарзі, в частині пропуску позивача строку звернення з позовом до суд, оскільки відповідач вважає, що початок перебігу строку позовної давності необхідно відраховувати від дати його державної реєстрації - 15.12.2010 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

У правовій позиції Верховного Суду України , викладеній у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-267цс15, яка в силу положень статті 360 -7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України, зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні(сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналась або повинна була дізнатись про це порушення) моменти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач про обставини, які є предметом спору і викладені в п.9 договору оренди землі №277 від 3.12.2007 року дізнався тільки після отримання у відділі Держгеокадастру України в Олександрівському районі Кіровоградської області копії договору у травні 2016 року.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані, оскільки не підтвердженні належними доказами.

Відповідно, виходячи з положень ст.ст. 256, ч.1 ст. 261 ЦК України позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

В договорі оренди земельної ділянки № 277 від 03.12.2007 року, укладеного між сторонами, пункт 9 необхідно визнати недійсним в частині «починаючи з дати його державної реєстрації», так як саме даний пункт договору в такій редакції викладений за відсутності волевиявлення позивача по справі.

Вимоги позивача про визнання спірного договору оренди недійсним в повному обсязі не підлягають задоволенню, оскільки права позивача порушенні тільки у відсутності його волевиявлення щодо строку дії договору, визначеного в пункті 9 договору. В іншій частині спірний договір відповідає волевиявленню позивача і ним зазначені обставини не заперечується.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н» задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н», третя особа - відділ Держгеокадастру у Олександрівському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним п.9 договору оренди земельної ділянки № 277 від 03 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н», зареєстрованого у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 041037960158 від 15.12.2010 року, в частині «починаючи з дати його державної реєстрації».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «Агроконтракт-Н» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,21 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: