Ухвала

від 07.12.2016 по справі 463/950/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

07 грудня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

КафідовоїО.В., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Львівської міської ради, треті особи: Львівська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Відділ Держземагентства у м. Львові, про скасування ухвали Львівської міської ради та свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вони є співвласниками будинку № 9 по вул. Поворотній у м. Львові, за яким на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 26 листопада 1953 року було закріплено земельну ділянку площею 333,6 кв. м, однак під час приватизації їм було передано у власність земельну ділянку площею 0,0279 га, межа якої проходить вздовж стіни їхнього будинку, у зв 'язку з наведеним, їм необхідна частина земельної ділянкидля догляду за будинком та забезпечення проходу.

Для вирішення цього питання вони неодноразово зверталися до Львівської міської ради з проханням надати їм частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, проте Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради листом від 29 липня 2014 року повідомило про те, що земельна ділянка за вказаною адресою відноситься до будинку по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Посилаючись на те, що внаслідок приватизації відповідачами земельної ділянки по АДРЕСА_2 фактично було передано частину їхньої земельної ділянки без погодження з ними меж, що суперечить вимогам ст. 198 ЗК України, зв'язку із чим позивачі, із урахуванням уточнених позовних вимог, просили скасувати ухвалу Львівської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0, 0413 га по АДРЕСА_2 та скасувати свідоцтво про право власності на зазначенуземельну ділянку, видане відповідачам 19 травня 2015 року

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 березня 2016 року позов задоволено.

Скасовано ухвалу Львівської міської ради від 26 лютого 2015 року № 4401 в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передання у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0, 0413 га по АДРЕСА_2.

Скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 19 травня 2015 року на земельну ділянку по АДРЕСА_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками будинку АДРЕСА_3

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 05 липня 2012 року на підставі ухвали Львівської міської ради від 10 листопада 2011 року № 952, власниками земельної ділянки площею 0,0279 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку - є ОСОБА_4 та ОСОБА_8

Співвласниками будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Ухвалою Львівської міської ради від 29 грудня 2011 року № 1123 ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_2.

На підставі звернення відповідачів щодо погодження межі між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів Львівської міської ради прийнято рішення, оформлене протоколом від 01 лютого 2013 року № 64, яким погоджено межу між вказаними земельними ділянками відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_8 для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3

За зверненням ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 щодо погодження межі між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів Львівської міської ради прийнято рішення, оформлене протоколом від 05 квітня 2013 року № 72, яким підтверджено попереднє рішення комісії щодо погодження межі між земельними ділянками за вказаними адресами.

Законність вказаних вище рішень узгоджувальної комісії встановлена апеляційним судом Львівської області в рішенні від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язати вчинити дії.

Як зазначено у вказаному рішенні апеляційного суду, акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування по АДРЕСА_3 від 05 листопада 2011 року був використаний ОСОБА_4 для отримання державного акта на земельну ділянку площею 0,0279 га, який ніким не оскаржувався та не був скасованим.

Наведене свідчить, що такий акт не міг бути складений у відсутності ОСОБА_4 та спростовується його змістом, оскільки містить його підпис у графі «Землекористувач».

Також у рішенні апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2014 року зазначено про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не надали належних доказів про причини зменшення розміру їх земельної ділянки, що позбавляє можливості встановити за рахунок якої саме суміжної земельної ділянки необхідно збільшити розмір належної їм земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, дійшов висновку про те, що позивачами не доведено тієї обставини, що саме за рахунок належної їм частини земельної ділянки, відповідачам передано у власність земельну ділянку по Корецькій, 8 у м. Львові, а судом першої інстанції безпідставно не враховано того факту, що спір щодо законності встановлення (погодження) межі між сторонами, як суміжними землекористувачами, було вирішено в іншій цивільній справі, рішення у якій набрало законної сили і відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України, має преюдиційне значення при вирішенні даного спору, оскільки стосується земельного спору між тими ж самими сторонами.

Такі висновки судів апеляційної інстанцій є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам, до яких вірно застосовано норми права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Спір щодо встановлення межі між земельними ділянками сторін було вирішено рішеннями узгоджувальної комісії Львівської міської ради від 01 лютого 2013 року № 64 та від 05 квітня 2013 року № 72, які були долучені до матеріалів технічної документації на земельну ділянку відповідачів і законність яких підтверджено рішенням апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2014 року у вказаній вище цивільній справі.

Крім того колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що земельна ділянка передана у власність відповідачів за рахунок їхньої земельної ділянки, оскільки у власності позивача ОСОБА_4 є лише земельна ділянка площею 0,0279 га по АДРЕСА_3 з цільовим призначенням: для обслуговування житлового будинку, що державним актом на право власності на землю, виданим на підставі ухвали Львівської міської ради від 10 листопада 2011 року № 952, і інших рішень про передачу позивачам у власність чи надання в користування земельної ділянки для обслуговування будинку чи для влаштування проходу між будинками Львівська міська рада у встановленому законом порядку не приймала, а тому підстав для висновку про порушення прав позивачів внаслідок передачі у власність відповідачів земельної ділянки площею 0,413 га немає.

При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що не заслуговують на увагу доводи позивачів проте, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 26 листопада 1953 року залишено в користуванні присадибну ділянку площею 333, 6 кв. м за будинком АДРЕСА_3, що знаходилася на той час в користуванні іншої особи - ОСОБА_9, оскільки відсутні рішення Львівської міської ради про передачу земельної ділянки вказаною площею у власність позивачам.

За таких обставин, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2016 року, оскільки воно є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 05 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.С. Висоцька

М.К.Гримич

О.В. Кафідова

О.В. Умнова