Постанова

від 06.12.2016 по справі 808/8833/13-а(сн/808/20/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 грудня 2016 рокусправа № 808/8833/13-а(СН/808/20/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - Семенов М.В. дов від 15.01.2016

відповідача: - Морозова Я.В. дов від 26.02.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року

у справі № 808/8833/13-а(СН/808/20/16)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №№ 0001212201, 0001202201 від 01.10.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача, оскільки реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленою первинною документацією. Первинні документи, що підтверджують господарські правовідносини між позивачем та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс- Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект», повністю відповідають вимогам до них як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Вони не визнані у встановленому порядку недійсними. Придбані позивачем у ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» товари використані у господарський діяльності позивача, що також підтверджується первинними документами. Суми податку на додану вартість та валових витрат, що були відображені в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ «Компанія Національ», підтверджені відповідними податковими накладними, видатковими накладними, що оформлені із дотриманням усіх вимог законодавства та були предметом дослідження під час перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.07.2016 позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що усі операції між ТОВ «Компанія Національ» та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами, не визнаними у встановленому порядку недійсними, а не встановленням судом обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності вказаних контрагентів та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що протоколи допитів громадян, які дали пояснення щодо обставин господарської діяльності контрагентів позивача, та вироки Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.06.2012 у кримінальній справі № 1-511/2011 (провадження № 1/0808/518/2012), Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2014 по справі № 333/1775/13-к (провадження № 1-кп/333/1/14) не можуть бути такими, що підпадають під визначення ч.4 ст.72 КАС України, оскільки не підтверджують позицію податкового органу стосовно повної фіктивної підприємницької діяльності контрагентів позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що його висновки ґрунтуються на відомостях в актах перевірок контрагентів позивача, встановлену відсутність підприємств за юридичною адресою, відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання та транспортних засобів. Відповідач зазначає, що первинні документи, надані позивачем до суду першої інстанції, не мають доказової сили, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу винних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а проведеною перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавців - ТОВ «Сортікс Буд», ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» до покупця - ТОВ «Компанія Національ».

Крім того, є безпідставним не взяття до уваги судом першої інстанції вироку у справі № 333/1775/13-к, в якому Комунарський районний суд м.Запоріжжя, серед іншого, дійшов висновку, що показання свідків є доказами, що саме ОСОБА_3 фактично керувала господарською діяльністю ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «БК Паллада» та ТОВ «Паллладіум люкс», а також вказав на те, що відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, використовували печатку та статутні документи ТОВ «БК Паллада» та ТОВ «Рангоут» для незаконного формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Національ» з питань взаємовідносин з ТОВ «БК «Паллада», з ТОВ «Рангоут», з ТОВ «Вінкана Сервіс», з ТОВ «Сортікс - Буд», з ТОВ «Мавікс», з ТОВ «Тейсодал Проект» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт перевірки №80/08-29-22-1102/3636455 від 09.08.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР (який діяв у періоді, який перевірявся), п.п.14.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення Товариством суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг)», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 1 266 357 грн., у тому числі: IV кв. 2010 року - 176 101грн.; І кв. 2011 року - 186 535 грн.; ІІ кв. 2011 року -180 499 грн.; ІІІ кв. 2011 року - 248 343 грн.; IV кв. 2011року - 254 345 грн.; І кв. 2012 року - 151 980 грн.; ІІ кв. 2012 року - 68 554 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-вр від 03.04.97 (який діяв у періоді, який перевірявся), п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, вимог заповнення декларації з ПДВ у відповідності до наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 за № 197/18935, наказу ДПА України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», внаслідок чого Товариством занижено податок на надану вартість всього у сумі 1 082 217 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2010 р. - 66240 грн.; листопад 2010 р. - 52130 грн.; грудень 2010 р. - 22511 грн.; лютий 2011 р. - 71476 грн.; березень 2011р. - 75070 грн.; квітень 2011 р. - 52907 грн.; травень 2011 р. - 57139 грн.; червень 2011 р. - 48471 грн.; липень 2011 р. - 56950 грн.; серпень 2011 р. - 98425 грн.; вересень 2011 р. - 56339 грн.; жовтень 2011 р. - 89840 грн.; листопад 2011 р. - 60456 грн.; грудень 2011 р. - 67747 грн.; січень 2012 р. - 31848 грн.; лютий 2012 р. - 35324 грн.; березень 2012 р. - 74055 грн.; квітень 2012 р. - 65289 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на встановлені обставини формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «БК «Паллада», з ТОВ «Рангоут», з ТОВ «Вінкана Сервіс», з ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект», по яких встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій. Оскільки у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів, то угоди укладені із ним не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

При цьому відповідачем використані дані:

- актів документальних позапланових перевірок ТОВ «БК «Паллада», з ТОВ «Рангоут», з ТОВ «Вінкана Сервіс», з ТОВ «Сортікс-Буд»,

- акт про не можливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Тейсодал Проект»,

- ненадання позивачем до перевірки первинних документів стосовно взаємовідносин з вказаним контрагентами ТОВ «Тейсодал Проект» та з ТОВ «Мавікс»,

- матеріали кримінального провадження, згідно яких за результатами проведених заходів СВ УПМ ДПС у Запорізькій області внесено до реєстру досудових розслідувань матеріали №32012080000000002, відносно ОСОБА_3, за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Вказаним досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3, маючи на меті здійснення фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, діючи навмисно зареєструвала на ім'я підставних осіб суб'єкти підприємницької діяльності: ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Палладіум Люкс», після реєстрації яких отримала на руки печатки та статутні документи фіктивних підприємств та в подальшому використовувала їх для формування незаконного податкового кредиту з ПДВ та валових витрат підприємствам-контрагентам.

З моменту державної реєстрації вказані суб'єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності, фінансово-господарську діяльність фактично не здійснювали, а ОСОБА_3, діючи від імені керівників вказаних підприємств, займалась прикриттям незаконної діяльності по конвертації грошових коштів із безготівкової форми в готівкову, з метою ухилення від сплати податків різноманітними підприємствами-контрагентами, шляхом складання підроблених документів про проведені угоди та надані послуги за грошову винагороду в розмірі раніш обумовлених відсотків від сум безтоварних ітерацій, а також: займалась незаконним формуванням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат підприємствам-контрагентам, чим завдала державі збитки в особливо великих розмірах.

Крім того, в ході слідства проведені обшуки в офісних приміщеннях та в гаражі ОСОБА_3, в яких влучені документи фінансово-господарської діяльності та печатки наступах підприємств з світками активності, серед яких ТОВ «Сортікс Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Рангоут» (т.1, а. с.21).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013:

№0001202201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1365516,75 грн., в т.ч. за основним платежем 1266357 грн., за штрафною санкцією 99159,75 грн.;

№0001212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 276506,50 грн., в т.ч. за основним платежем 1082217 грн. та 194289,50 грн. за штрафною санкцією.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.99 № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки від 09.08.2013 зафіксовано, що ТОВ «Компанія Національ» (покупцем) відображені у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з контрагентами-продавцями (постачальниками) з постачання за усним договором з ТОВ «Сортікс-Буд» - малярських інструментів та палива (т.1, а. с.15), за договором поставки № 26 від 20.01.2011 з ТОВ «БК «Паллада» - мітел та віників, малярських інструментів та держаків для лопати (т.1, а. с.16), за договором поставки № 9 від 20.01.2011 з ТОВ «Рангоут» - мітел та віників (т.1, а. с.17, 18), за договором поставки № 12 від 02.04.2012 з ТОВ «Вінкана Сервіс» - мітел та віників (т.1, а. с.20).

В результаті дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження виконання означених договорів, судом першої інстанції встановлено, що документи, які були надані під час проведення перевірки, підтверджують господарські правовідносини між позивачем та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс- Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект», повністю відповідають вимогам до них як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов'язкові реквізити, не визнані у встановленому порядку недійсними.

Оплату за поставлені товари (надані послуги) здійснено у повному обсязі, що також підтверджується відповідними банківськими документами.

Придбані позивачем у вказаних контрагентів товари використані у господарський діяльності позивача, що також підтверджується первинними документами.

Виходячи з встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача зі всіма контрагентами: ТОВ «БК «Паллада», з ТОВ «Рангоут», з ТОВ «Вінкана Сервіс», з ТОВ «Сортікс-Буд», з ТОВ «Мавікс», з ТОВ «Тейсодал Проект», а дані досудового слідства (протоколи допиту свідків) та вирок стосовно ОСОБА_3 по справі № 333/1775/13-к не є такими, що підпадають під визначення частини 4 статі 72 КАС України, оскільки не підтверджують позицію податкового органу стосовно повної фіктивної підприємницької діяльності контрагентів позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Дійсно позивачем надані до суду первинні документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «БК «Паллада», з ТОВ «Рангоут», з ТОВ «Вінкана Сервіс», з ТОВ «Сортікс-Буд», які були предметом дослідження відповідачем в ході перевірки.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку. Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування.

Згідно частини 4 цієї статті вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто вирок у кримінальній справі є обов'язковим для суду при розгляді адміністративної справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

В матеріалах справ міститься вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.04.2014 у справі № 333/1775/13-к (провадження № 1-кп/333/1/14), в якому, зокрема, встановлено, що згідно обвинувального акту орган досудового розслідування дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфікував за ч.2 ст.205 КК України з кваліфікуючою ознакою - спричинення державі великої матеріальної шкоди.

Відповідно до змісту обвинувального акту ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, використовували печатки та статутні документи ТОВ «БК Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс» для незаконного формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам, серед яких і ТОВ «Компанія Національ».

Проте, фактично єдиним доказом сторони обвинувачення великого розміру матеріальної шкоди є висновок економічної експертизи № 114 від 28.02.2013, який Комунарським районним судом м.Запоріжжя визнано неналежним доказом, зокрема, з огляду на те, що експертом не досліджувалась відповідність відображення в податковому обліку підприємствами-контрагентами податкового кредиту первинним документам, які прийняті цими підприємствами до свого обліку та маються в їх розпорядженні, тобто уся робота експерта була зведена до простих арифметичних функцій, визначених на підставі даних податкової звітності.

Також Комунарським районним судом м.Запоріжжя зазначено, що акти про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Вінкана Сервіс» №1760/2221/87835190 від 19.10.2012, про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Рангоут» № 913/22/37443199 від 19.12.2012, про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «БК Паллада» № 838/2211/34830179 від 03.09.2012, хоч і містять певні свідчення про ознаки фіктивності ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Рангоут», ТОВ «БК Паллада», однак також не мають відомостей, що можуть слугувати обґрунтуваннями спричинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 великої матеріальної шкоди та незаконного формування податкового кредиту підприємствам-контрагентам, зазначеним в обвинувальному акті.

Статтею 205 КК України «Фіктивне підприємництво» визначено, що фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Як вбачається з вироку від 29.04.2014 у справі № 333/1775/13-к, Комунарський районний суд м.Запоріжжя через недоведеність органом досудового розслідування, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.2 ст.205 КК України з кваліфікуючою ознакою - «заподіяння великої матеріальної шкоди державі», дійшов висновку про наявність в їх діях іншої кваліфікуючою ознаки - «створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності» (т.13, а. с.199).

Вищевказаним вироком постановлено:

- ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України;

- ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (т.13, а. с.170-203).

Вказаний вирок набрав законної сили 30.05.2014 (т.13, а. с.203).

Таким чином, наведеним судовим рішенням у кримінальній справі, яке набрало законної сили, встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі створення ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Рангоут», ТОВ «БК Паллада», за рахунок господарських операцій з якими за даними відповідача, ТОВ «Компанія Національ» сформував валові витрати і податковий кредит у період 2010-2012 р.р., що позивачем не спростовуються.

Крім того, вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.02.2012 у кримінальній справі № 1-511/2011 (провадження № 1/0808/518/2012) встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності з приводу створення ТОВ «Сортікс-Буд», за рахунок господарських операцій з яким за даними відповідача, ТОВ «Компанія Національ» також формував валові витрати та податковий кредит, що позивачем не спростовуються.

Вказані обставини не можуть бути залишені поза увагою суду з огляду на ч.4 ст.72 КАС України, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Отже, посилання позивача на реальність здійснення господарських операцій із вказаними підприємствами з приводу поставки товару є помилковими та спростовується доводами, наведеними у вироку суду, який набрав законної сили.

Первинні документи, які стали підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них відповідних сум до валових витрат та податку на додану вартість податкового кредиту є безпідставними.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 17.11.2015 у справі № 2а/3264/11/1070, прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, і така правова позиція, виходячи з приписів ч.1 ст. 244 2 КАС України, враховується при винесенні рішення у даній справі.

Таким чином, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що подані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача зі всіма контрагентами: ТОВ «БК «Паллада», з ТОВ «Рангоут», з ТОВ «Вінкана Сервіс», з ТОВ «Сортікс-Буд».

Стосовно господарських правовідносин позивача з ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект», доводи податкового органу полягають у ненаданні позивачем до перевірки первинних документів, які б підтверджували господарські операції з даними контрагентами.

За приписами абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції на момент проведення перевірки) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст.44 ПК України).

У відповідності до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В свою чергу, в абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України передбачено, що протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази надання до перевірки або після закінчення перевірки та до прийняття відповідного рішення контролюючим органом первинних документів, які б своїй сукупності підтверджували факт придбання позивачем товарів у ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект».

Отже виходячи з наведеного та з урахуванням встановлених контролюючим органом обставин щодо діяльності цих підприємств, апеляційний суд вважає правильним висновок відповідача про не підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Паллада», з ТОВ «Рангоут», з ТОВ «Вінкана Сервіс», з ТОВ «Сортікс-Буд», з ТОВ «Мавікс», з ТОВ «Тейсодал Проект».

З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №№ 0001212201, 0001202201 від 01.10.2013, висновок відповідача щодо безпідставного відображення в податковому обліку операцій поставки товару, є обґрунтованим.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 808/8833/13-а (СН/808/20/16) скасувати, прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко