Ухвала

від 20.12.2016 по справі 826/2986/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2986/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Літвіної Н.М., суддів: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25 вересня 2015 року № 0005502205 та № 0005512205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВВН» (код за ЄДРПОУ 34297337) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Девоут» (код ЄДРПОУ 39483118) за період березень 2015.

За результатами перевірки, відповідачем складено акт від 16 вересня 2015 року №445/26-58-22-05/34297337, у якому зафіксовані порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6, ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 145 788 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 9 207 грн. за березень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 25 вересня 2015 року прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0005502205, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 788 грн. та на 72 894,00 грн. за штрафними санкціями.;

- № 0005512205, згідно якого позивачем зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 9 207 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до п. п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п. 138.8. ст. 138 ПК України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу стосовно того, що здійснені між ТОВ «ВВН» та ТОВ «Девоут» господарські операції неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. На переконання відповідача за наданими послугами лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, наслідком чого є отримання ТОВ «ВВН» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість.

Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, вказані висновки є помилковими.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та його контрагентом, 01 березня 2015 pоку було укладено договір № 01032015 надання послуг. Згідно умов вищевказаного договору Замовник доручає, Виконавець зобов'язується надати послуги, у обсязі та на умовах, що передбачені сторонами. У відповідності до положень п. 1,2. Договору під послугами сторони розуміють:

- планування, організацію та проведення рекламної діяльності у відповідності до затвердженої програми; промоутерських, консультаційних та ін. заходів, направлених на просування продукції; створення рекламних матеріалів для діяльності;

- підготовка та створення рекламних матеріалів для друку згідно затвердженим проектам;

- розробка та підготовка для виробництва інших рекламних матеріалів пов'язаних із діяльністю Замовника;

- друк та/чи виготовлення матеріалів, пов'язаних із діяльністю Замовника.

Також, п. 2.1. цього ж договору передбачено, що виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги із просування продукції: «ФР0Ш», «СТЕЛЛА», «ДОМОВИЧЕК», «EVELINE», «DENTALEN», «МОМЕНТ», «ЦЕРЕЗИТ», «PICNIC», «ДИВИДИК», «УБОЙНАЯ СИЛА», «ПРЕЛЕСТЬ», «АННА ЗАРАДНА» «FORESTER» «RAPTOR», «DELISS», «GARDEX». Усі зобов'язання були виконані, що стало законною підставою укладення відповідних актів та здійснення розрахунків.

Окрім укладеного договору, між позивачем та його контрагентом було укладено додаткову угоду від 01 березня 2016 року № 0103215, у відповідності до положень якої, а саме п. 1, визначено, що планування, організація та проведення рекламної діяльності здійснюється у відповідності до затвердженої замовником адресної програми, оформленої у табличному варіанті в додатках до додаткової угоди, копії якої містяться в матеріалах адміністративної справи.

Для підтвердження виконання робіт за вказаними договорами, сторонами оформлено наступні акти виконаних робіт: № 99 на суму 193 166,67 грн. від 30 березня 2015 року, № 101 на суму 206 616,67 грн. від 31 березня 2015 року, № 98 на суму 195 400,00 грн. від 30 березня 2015 року, № 100 на суму 179 791,67 грн. від 31 березня 2015 року.

Також на виконання вказаних договірних зобов'язань видано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на кожну поставку, а саме: № 97 від 31 березня 2015 року на суму 247 940, 00 грн., № 96 від 31 березня 2015 року на суму 215 750,00 грн., № 73 від 30 березня 2015 року на суму 231 800, 00 грн., № 72 від 30 березня 2015 року на суму 234 480, 00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем під час перевірки було надано банківські виписки від 15 липня 2015 року на суму 500 000,00 грн., від 20 липня 2015 року на суму 200 000,00 грн. та від 27 липня 2015 року на суму 500 00,00 грн.

Для підтвердження виконання контрагентом умов договору надання послуг № 01032015 від 01 березня 2015 року надано примірники шаблонів та макетів, що були виготовлені ТОВ «ДЕВОУТ» для організації рекламної та промоутерської діяльності в погоджених торгівельних мережах, а саме макети продукції «ФР0Ш», «EVELINE», «SILVER», «Larbre Vert».

Отже, надані позивачем документи свідчать про те, що зобов'язання сторін за договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, яку досліджено судом.

Матеріали справи містять докази використання позивачем отриманих від контрагента робіт і послуг у власній господарській діяльності.

Надані позивачем первинні документи оформленні у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та свідчать, що господарські операції, спрямовані на виконання договорів.

Господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено, що контрагентів позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В ході судового розгляду справи встановлено, що перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання позивач учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Девоут», а саме: позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи-контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Позивач зауважив, що лише після отримання перелічених документів товариством був укладений відповідний договір.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Девоут», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, у випадку, коли платник податку виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, зазначені у актах обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, разом з тим, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи інформації про необхідність проведення рекламних та маркетингових послуг, відсутність наказів про необхідність їх проведення у товариства, оскільки наявність таких документів не є обов'язковою. Законодавством не обмежено право підприємства на здійснення заходів, які сприяють збільшенню обсягів продажу, що є метою господарської діяльності та передбачає отримання товариством прибутку.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на припущеннях, що відповідно свідчить про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 25 вересня 2015 року № 0005502205 та №0005512205.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків, та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.