Ухвала

від 06.12.2016 по справі 334/7825/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 334/7825/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/7825/16-к Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11сс/778/702/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст.181 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

захисник-адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23 листопада 2016 року, якою задоволено частково клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 та до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 2 місяці, із забороною залишати місце свого проживання, та з покладенням на підозрюваного певних обов`язків. Строк дії ухвали встановлено до 22 січня 2017 року включно.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані матеріали кримінального провадження доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 просить вищевказану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід особисте зобов`язання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог ст.178 КПК України. слідчий суддя поверхово дослідив докази, не оцінив в сукупності всі обставини провадження та не врахував їх при обранні запобіжного заходу, обмежившись лише переліком наявності підстав для застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт. Крім того зазначає, що клопотання слідчого взагалі не містить будь-яких даних про те, що інші менш суворі запобіжні заходи ніж домашній арешт не можуть запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків. Також апелянт зазначає, що всупереч вимогам кримінального процесуального закону і практиці Європейського суду з прав людини, ризики, наведені у клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі, є невмотивованими.

Згідно з ухвалою, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У клопотанні зазначено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за наступних обставин.

22 січня 2013 року перший заступник генерального директора Концерну «Міські теплові мережі» ОСОБА_6 , будучи наділеним владними повноваженнями по розпорядженню коштами підприємства, на підставі довіреності від 17 січня 2013 року №293/1/20, будучи службовою особою підприємства, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, нехтуючи економічною доцільністю своїх дій, розуміючи їх збитковість для підприємства, підписав договір №02/12-12 про заміну кредитора (відступлення права вимоги) із ТОВ «Квант-Енерго» в особі директора ОСОБА_10 , та прийняв, згідно з актом прийому-передачі, документів за договором про заміну кредитора (відступлення права вимоги) №02/12-12 від 22 січня 2013 року: завірену копію договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) №01/12-12 від 01 листопада 2011 року; договір доручення №18-08, №18/08-1, №18-08/2 від 19 лютого 2008 року; ухвалу Господарського суду Луганської області від 15 січня 2009 року по справі №20/746; ухвалу Господарського суду Луганської області від 17січня 2013 року, по справі №20/746. Тим самим, ОСОБА_6 , зловживаючи службовим становищем, умисно з метою одержання неправомірної вигоди представниками ТОВ «Квант-Енерго», використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, зобов`язав Концерн «Міські теплові мережі» у строк до 22 лютого 2013 року виплатити ТОВ «Квант-Енерго» грошові кошти, згідно з договором №02/12-12, в сумі 35000000 грн, та надав право вимоги боргу частково, в сумі 35000000 грн, за договором про заміну кредитора (відступлення права вимоги) від 01 листопада 2011 року №01/12-12, договорами доручення №18-08 від 19 лютого 2008 року, №18/08-1 та №18-08/2, та додатковими угодами до них, який виник внаслідок неповних розрахунків ОКП «Луганськводпром».

07 травня 2013 року ТОВ «Квант-Енерго» з метою одержання неправомірної вигоди на адресу Концерну «Міські теплові мережі» направило претензію на суму 34900000 грн, зазначивши що, згідно з п.3.2.2. Договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) від 22 січня2013 року №02/12-12, Концерн «Міські теплові мережі» повинен був провести розрахунки за договором до 22 лютого 2013 року.

Надалі, 31 травня 2016 року ОСОБА_6 , розуміючи економічну недоцільність підписаного договору із ТОВ «Квант-Енерго», достовірно знаючи про те що, в бухгалтерському обліку підприємства заборгованість по контрагенту ТОВ «Квант-Енерго» не значиться, а договір із вказаним підприємством у реєстрі договорів підприємства відсутній, реєстр платежів не складено, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди представниками ТОВ «Квант-Енерго», використовуючи службове становище всупереч інтересам служби надав вказівку начальнику юридичного відділу ОСОБА_11 про складання листа узгодження до рахунку та погодив вказаний лист узгодження до рахунку, ініціювавши перерахування 1500000 грн, які знаходились на розрахунковому рахунку Концерну «Міські теплові мережі» на розрахунковий рахунок ТОВ «Квант-Енерго, платіжним дорученням №6342, з призначенням платежу, як сплата заборгованості згідно договору № 02/12-12.

02 липня 2013 року ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди представниками ТОВ «Квант-Енерго», розуміючи економічну недоцільність підписаного договору, достовірно знаючи про те що, в бухгалтерському обліку підприємств заборгованість по контрагенту ТОВ «Квант-Енерго» не значиться, а договір із вказаним підприємством; в реєстрі договорів підприємства відсутній, реєстр платежів не складено, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди представниками ТОВ «Квант-Енерго», використовуючи службове становищ всупереч інтересам служби, надав вказівку начальнику юридичного відділу ОСОБА_11 про складання листа узгодження до рахунку та погодив вказаний лист узгодження до рахунку, ініціювавши перерахування 2000000 грн, які знаходились на розрахунковому рахунку Концерну «Міські теплові мережі» на розрахунковий рахунок ТОВ «Квант-Енерго» платіжним дорученням № 1139, з призначенням платежу, як сплата заборгованості згідно з договором N 02/12-12.

29 липня 2013 року ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди представниками ТОВ «Квант-Енерго», розуміючи економічну недоцільність підписаного договору, достовірно знаючи про те що, в бухгалтерському обліку підприємств заборгованість по контрагенту ТОВ «Квант-Енерго» не значиться, а договір із вказаним підприємством в реєстрі договорів підприємства відсутній, реєстр платежів не складено, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди представниками ТОВ «Квант-Енерго», використовуючи службове становищ всупереч інтересам служби, надав вказівку начальнику юридичного відділу ОСОБА_11 про складання листа узгодження до рахунку та погодив вказаний лист узгодження до рахунку, ініціювавши перерахування 1000000 грн, та 500000 грн, які знаходились на розрахунковому рахунку Концерну «Міські теплові мережі» на розрахунковий рахунок ТОВ «Квант-Енерго», платіжними дорученнями №1197 та №8814 відповідно, з призначенням платежу як сплата заборгованості згідно договору № 02/12-12.

Згідно з висновком економічної експертизи № 226 від 15 листопада 2016 року, у період часу з 31 травня 2013 року по 29липня 2013 року, документально підтверджується перерахування (списання рахунків) Концерну «Міські теплові мережі» на користь ТОВ «Квант-Енерго» грошових коштів на загальну суму 5000000 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 , у період часу з 31 травня 2013 року по 29липня 2013 року, розуміючи економічну недоцільність укладеного ним 22січня 2013 року договору № 02/12-12 із ТОВ «Квант-Енерго», всупереч меті, встановленій статутом підприємства, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди представникам ТОВ «Квант-Енерго», використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, розуміючи що, бухгалтерському обліку підприємства заборгованість по контрагенту ТОВ «Квант-Енерго» не значиться, договір із вказаним підприємством у реєстрі договорів підприємства відсутній, реєстр платежів не складено, погодивши списання з рахунків Концерну «Міські теплові мережі» на користь ТОВ «Кван Енерго» грошових коштів на загальну суму 5000000 грн, завдав тяжких наслідків Концерну «Міські теплові мережі», завдавши шкоди підприємству на вказану суму, що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та, відповідно примітки ст. 364 КК України, являється тяжким наслідком.

17 листопада 2016 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Заслухавши доповідь судді; підозрюваного ОСОБА_6 , та його захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Цих вимог закону слідчий суддя не дотримався в повній мірі при розгляді клопотання.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, яке Законом віднесено до категорії тяжких злочинів.

Обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання документами: протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , висновком економічної експертизи, тощо.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom »). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Разом з цим, перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя не звернув уваги на те, що на підтвердження ризиків, вказаних у клопотанні, слідчим та прокурором не надано жодного доказу, а саме: не доведено існування ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, працює, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання.

Колегія суддів вважає, що підтвердженим є лише ризик можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому провадженні, проте, слідчим та прокурором не доведено, що запобігти цьому ризику неможливо шляхом застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж домашній арешт.

Так, підозрюваний ОСОБА_6 на цей час вже не обіймає посаду заступника генерального директора Концерну «Міські теплові мережі». Свідки, на яких посилається слідчий у клопотанні, не знаходяться у підпорядкуванні підозрюваного.

На викладене слідчий суддя уваги не звернув, в порушення вимог ст.ст.177, 178 КПК України, під час розгляду клопотання не перевірив належним чином всіх обставин, в ньому викладених, та без достатніх для цього підстав застосував до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У зв`язку з вищевикладеним, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому - підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу ніж домашній арешт - у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1-4 ч.5 ст.194 КПК України.

На думку колегії суддів, зазначений запобіжний захід буде достатньою гарантією для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 23листопада 2016 року, якою задоволено частково клопотання слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , та до ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, скасувати.

У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Застосувати у відношенні ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1-4 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до визначеної службової особи (слідчого, прокурора або суду) із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні.

Роз`яснити, що в разі невиконання зазначених обов`язків, стосовно нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і грошове стягнення в розмірі, визначеному ч.2 ст.179 КПК України.

Строк дії покладений на ОСОБА_6 обов`язків встановити до 22січня 2017 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4