Рішення

від 07.12.2016 по справі 761/5328/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника Національної академії медичних наук України за довіреністю - Прилипко Юлії Леонідівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної академії медичних наук України про визнання неправомочними загальних зборів, визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Національної академії медичних наук України та за позовом Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України до Національної академії медичних наук України про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом до Національної академії медичних наук України про визнання неправомочними загальних зборів, визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Національної академії медичних наук України, в якому просив: визнати неправомочними загальні збори Національної академії медичних наук України, що були проведені 15 січня 2016 року; визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів, яке прийнято на Загальних Зборах Національної академії медичних наук України від 15 січня 2016 року; витребувати у відповідача протокол Загальних зборів від 15.01.2016 року та рішення, яке прийнято на Загальних Зборах Національної академії медичних наук України від 15 січня 2016 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 січня 2016 року загальними зборами Національної академії медичних наук України (далі - НАМН) були прийняті рішення, зокрема, про внесення змін до статутних документів НАМН та переобрані президент, віце-президенти, головний вчений секретар і члени Президії НАМН. Між тим, згідно із Законом України від 26.11.2015 року № 848-УІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі Закон 2015 року), який відповідно до п. 1 Перехідних та прикінцевих положень цього закону набрав чинності 13 січня 2016 року, встановлено новий порядок діяльності НАМН, наступного дня після публікації Закону 12.01.2016 року у «Офіційному віснику України» № 2.

Цим законом було скасовано Закону України від 13.12.1991 року № 1977 (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 165 із наступними змінами (далі Закон 1991 року), раніше діючі положення Закону 1991 року та інші нормативно-правові акти, які застосовуються в частині, що не суперечать Закону 2015 року (п.10 Прикінцевих та перехідних положень). Зазначеним Законом 2015 року встановлено новий порядок діяльності НАМН України, у тому числі нові вимоги щодо проведення загальних зборів.

Справа № 761/5328/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/14359/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. На момент проведення 15.01.2016 року Загальних зборів НАМН Статут НАМН України, прийнятий на підставі Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року не був узгоджений із чинним Законом 2015 року, зокрема, щодо порядку обрання президента, віце-президентів, головного вченого секретаря і членів Президії НАМН України на Загальних зборах, отже порядок, передбачений статутом не відповідає вказаному Закону.

Згідно із положеннями Закону 2015 року, зазначеними у розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» НАМН у тримісячний строк має привести у відповідність із цим Законом статути і структуру керівних органів.

На Загальних зборах, ігноруючи вимоги діючого Закону 2015 року було прийняте рішення з порушенням нових положень Закону 2015 року, що призвело до порушенням прав щодо делегування працівників наукових установ НАМН України, що безпосередньо пов'язано із вибором керівного складу НАМН, обраних 15.01.2016 року нелегітимними загальними зборами.

У липні 2016 року Київська міська профспілкова організація вільної профспілки медичних працівників України звернулась до суду, як третя особа, що заявляє самостійні вимоги у даній справі за № 761/5328/16-ц до ОСОБА_2 та Національної академії медичних наук України про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів (а.с. 187).

Ухвалою суду від 26.07.2016 року (а.с. 224) залучена до участі у справі Київська міська профспілкова організація вільної профспілки медичних працівників України, як третя особу без самостійних вимог.

У серпні 2016 року у процесі розгляду даної справи № 761/27254/16-ц до суду надійшла позовна заява Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України за позовом до Національної академії медичних наук України про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів, яка була розподілена іншому судді, яким ухвалою від 02 серпня 2016 року було відкрито провадження у справі № 761/27254/16-ц за позовом Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України до Національної академії медичних наук України про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів.

Ухвалою суду від 10 серпня 2016 року об'єднані в одне провадження зазначені справи: справа № 761/27254/16-ц та справа № 761/5328/16-ц за № 761/5328/16-ц за клопотанням представника третьої особи Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України у справі за № 761/5328/16-ц він же представник позивача Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України у справі № 761/27254/16-ц (далі Позивач-2) про об'єднання проваджень зазначених справ.

У позовній заяві Голова Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України (Позивач-2) просив визнати протиправним та скасувати рішення Загальних зборів Національної академії медичних наук України від 15 січня 2016 року про переобрання.

Позивач-2 посилався на те, що прийняття оспореного рішення за нормами раніше діючого Закону призвело до порушення права наукових працівників трудових колективів наукових установ НАМН щодо їх участі з правом ухвального голосу у проведенні Загальних зборів, на яких були обрані президент НАМН, перший віце-президент, віце-президентів та головний учений секретар НАМН, інші члени Президії НАМН.

Позивач-2 вважав, що відповідачем не були враховані як зазначені так і інші положення з питань виборів керівництва Закону 2015 року, який був опублікований 12.01.2016 року у Офіційному віснику України № 2 та набрав чинності на час прийняття оспореного рішення загальних зборів від 15 січня 2016 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року позови задоволено.

Визнано неправомочним проведення загальних зборів від 15 січня 2016 року Національною академією медичних наук України. Скасовано рішення прийнятих на загальних зборах Національної академії медичних наук України від 15 січня 2016 року про переобрання президента, віце-президентів, головного вченого секретаря і членів Президії Національної академії медичних наук України а саме: - Постанову № 2 загальних зборів Національної академії медичних наук України від 15 січня 2016 року; - Постанову № З загальних зборів Національної академії медичних наук України від 15 січня 2016 року; Постанову № 4 загальних зборів Національної академії медичних наук України від 15 січня 2016 року. Стягнуто з Національної академії медичних наук України на користь Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України судові витрати у сумі 1 378 грн. Стягнуто з Національної академії медичних наук України на користь держави судові витрати у сумі 551,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовів.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послалась на те, що суд першої інстанції не правильно врахував та встановив, що Закон України від 26.11.2015 року № 848-УІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» набрав чинності 13 січня 2016 року, оскільки насправді він набрав чинності тільки 16 січня 2016 року, а тому загальні збори були правомірно проведені 15 січня 2016 року за правилами старого Закону, що призвело до ухвалення неправильного та незаконного рішення.

Крім того, апелянт вважав, що у позивачі взагалі не було права на звернення до суду з позовом, оскільки не встановлено та не доведено, чим саме їхні права були порушені.

У судовому засіданні представники Національної академії медичних наук України підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України в судове засідання не з'явився повідомлявся належним чином. До суду надійшла заява про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою і перебуванням на лікарняному.

Також у судове засідання не з'явився ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7, з посиланням на те, що у ОСОБА_2 різко погіршився стан здоров'я, а том він перебуває на лікуванні.

Питання, щодо відкладення розгляду справи було розглянуто колегією суддів у судовому засіданні з заслуховуванням думки осіб які з'явились у судове засідання.

Колегія суддів вислухавши думку осіб які з'явились у судове засідання, вивчивши надані документи на місті ухвалила відмовити у задоволенні заяви представника Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України, оскільки жодного документу ( довідки медичної установи, копія відкритого лікарняного листа, тощо) на підтвердження заяви про відкладення суду надано не було.

Також було відхилено клопотання представник ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, з підстав викладених вище, а також з підстав того, що сам представник ОСОБА_2 була повідомлена, про час та місце розгляду справи по суті, але в судове засідання не з'явилась причини неявки суду не повідомила. Мала право представляти інтереси свого довірителя але безпідставно проігнорувала явку у судове засідання.

Враховуючи викладене колегія суддів на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, проводило судове засідання за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення Загальних зборів НАМН України 15.01.2016 року Статут НАМН України не був узгоджений із чинним Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 848-VІІІ від 26.11.2015 року, зокрема, щодо порядку обрання президента, віце-президентів, головного вченого секретаря і членів Президії НАМН України на Загальних зборах, а тому порядок, передбачений статутом не відповідає вказаному Закону.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем не були враховані положення Закону 2015 року, який був опублікований у «Офіційному віснику України» № 2, 12.01.2016 року та на думку суду набрав чинності на час прийняття оспорюваного рішення загальних зборів.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Так, прийшовши до висновку, що на момент проведення Загальних зборів НАМН України 15.01.2016 року Статут НАМН України не був узгоджений із чинним Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 848-УІІІ від 26.11.2015 року, суд першої інстанції помилково послався на те, що відповідно п. 1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України від 26.11.2015 року № 848-VІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» цей закон набрав чинності 13 січня 2016 року, тобто з дня, наступного за днем його опублікування 12.01.2016 року в «Офіційному віснику України» № 2.

Згідно з п. 1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України від 26.11.2015 року № 848-VІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність», Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Проте, відповідно до ч.1 ст.139 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» підписані Президентом України закони публікуються в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України. Публікація законів у цих друкованих засобах масової інформації вважається офіційною.

Тобто, законодавцем передбачено тільки два офіційних видання, публікація нових законів у яких породжує набрання законами чинності - газета "Голос України" та Відомості Верховної Ради України.

Враховуючи наведене, помилковим є висновок суду про те, що Закон України від 26.11.2015 року № 848-VІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» набрав чинності 13 січня 2016 року, з наступного дня за днем його опублікування 12.01.2016 року в «Офіційному віснику України» № 2, оскільки останнє видання не віднесено Законом України «Про регламент Верховної Ради України» до таких, публікація в яких призводить до набрання чинності законами.

Посилання суду першої інстанції на те, що «Офіційний вісник України» № 2 віднесений Указом Президента України № 503/97 від 10.06.1997 року «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» до офіційних видань і публікація в ньому призводить до набрання чинності законом є помилковими, оскільки вказаний Указ суперечить положенню Закону України «Про регламент Верховної Ради України», який має вищу юридичну силу.

Як роз'яснено в листі Міністерства Юстиції України від 30.01.2009 № Н-35267-18, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є

обов'язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами

Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд першої інстанції не врахував наведеного та в порушення норм матеріального права, помилково при прийнятті рішення застосував Указ Президента України, не врахувавши положення ч.1 ст. 139 Закону України «Про регламент Верховної Ради України», яке має вищу юридичну силу перед підзаконним актом, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Закон України від 26.11.2015 року № 848-VІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» був опублікований 15 січня 2016 року у газеті «Голос України» від 15.01.2016 р. № 6 та у Відомостях Верховної Ради України від 15.01.2016 р. № 3, стор. 5, стаття 25, які відповідно до ч.1 ст.139 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» є офіційними виданнями та публікація законів у цих друкованих засобах масової інформації вважається офіційною, а тому він набрав чинності 16 січня 2016 року.

Таким чином, на момент проведення 15 січня 2016 року загальних зборів Національної академії медичних наук України, чинною була попередня редакція Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-XII від 13.12.1991р., а тому загальні збори відповідача були правомірно проведені з додержанням процедури, передбаченої саме цим Законом.

Суд першої інстанції також безпідставно не взяв до уваги листи-відповіді на звернення Національної академії медичних наук України, які було долучено до матеріалів справи за клопотанням відповідача, які підтверджували те, що вказаний Закон набрав чинності саме 16 січня 2016 року, а саме: лист завідувача секретаріату комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Чижевського Б.Г. (том 1, а.с. 129), лист голови комітету з питань науки та освіти Верхової Ради України Гриневич Л. (том 1, а.с. 152), лист заступника керівника Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України Теплюка М. (том 1, а.с. 154-155), лист першого заступника міністра Юстиції України Севастьянової Н. (том 1, а.с. 159-160).

Крім того, вказані обставини також підтверджуються загальнодоступною інформацією на офіційному веб-сайті Верховної Ради України за посиланням http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-19/card4#History, відповідно до якого Закон України від 26.11.2015 року № 848-VІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» набрав чинності 16.01.2016р.

При цьому, на офіційному веб-сайті Верховної Ради України враховано і опублікування вказаного Закону і у «Офіційному віснику України» № 2 12.01.2016р. стор. 19, стаття 40, код акту 80089/2015 (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/848-19/card6#Public), що також підтверджує ту обставину, що опублікування Закону у вказаному виданні, не призводить до набрання чинності законами.

Згідно з ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На порушення порядку проведення загальних зборів Національної академії медичних наук України за правилами Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-XII від 13.12.1991р., позивачі звертали увагу суду, але з підстав набрання сили новим Законом на його думку 13 січня 2016 р.

Інших доводів з цього питання позивачами заявлено не було, а тому колегією суддів не перевірялось.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, формально підійшовши до розгляду справи, не з'ясувавши належним чином дату набрання чинності Закону України від 26.11.2015 року №848-VІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» та яка редакція Закону діяла 15.01.2016р. коли були проведені загальні збори Національної академії медичних наук України, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга представника Національної академії медичних наук України підлягає задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.218, 303-305, ч.1 п.2 ст.307, ст.ст.309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Національної академії медичних наук України за довіреністю - Прилипко Юлії Леонідівни задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту:

У задоволенні позовів ОСОБА_2 та Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України до Національної академії медичних наук України відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Національної академії медичних наук України (Код ЄДРПОУ 00061125) витрати на сплату судового збору у розмірі 1061,06 грн.

Стягнути з Київської міської профспілкової організації вільної профспілки медичних працівників України (Код ЄДРПОУ 36471906) на користь Національної академії медичних наук України витрати на сплату судового збору у розмірі 1061,06 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді