Постанова

від 21.12.2016 по справі 815/6868/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6868/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Атаман-Фрут» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Атаман-Фрут» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Державної фіскальної служби щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів у сумі 199 108,41 грн. (ввізне мито - 45 251,91 грн. ПДВ - 108 604,59 грн. та додатковий імпортний збір - 45 251,91 грн.);

-зобов'язати Одеську митницю Державної фіскальної служби вчинити дії, а саме: підготувати висновок про повернення ПП «Атаман-Фрут» надмірно сплачених до бюджету митних платежів у сумі 199 108,41 грн. (ввізне мито - 45 251,91 грн. ПДВ - 108 604,59 грн. та додатковий імпортний збір - 45 251,91 грн.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Ухвалою суду від 12 грудня 2016 року відкрито провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару, у зв'язку із прийняттям якого позивачем сплачено митні платежі в розмірі більшому, ніж визначено декларантом, на суму 199108, 41 грн. Позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям митним органом рішення про визначення вартості товару, яке судовим рішенням скасовано, разом з тим, відповідачем, на думку позивача, протиправно відмовлено в наданні висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Представник позивача у судове засідання 20.11.2016 року з'явився, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.11.2016 року з'явився, проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, відповідно до яких зазначає, що Одеська митниця ДФС повідомила позивача про те, що підставою для подання підприємством заяви та подальшої підготовки митницею відповідного висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів слугуватиме акт про результати перевірки, у якому буде зафіксоване переплату митних платежів і а за умови дотримання платником податків вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Держмитслужби України Податкового та Митного кодексів України. Вказує на те, що інформація щодо наявності або відсутності податкового боргу платника податків - ПП «Атаман-Фрут» (довідка з державної податкової інспекції про відсутність податкового боргу) позивачем до Одеської митниці ДФС не була надана, у зв'язку з чим Одеська митниця ДФС внаслідок дій позивача не мала можливості надати передбачений законодавством України висновок. Таким чином, Одеська митниця ДФС під час розгляду заяви ПП «Атаман-Фрут» від 29.07.2016 року № 02/2907 (вхідний номер митниці 5817/10-29 від 02.08.2016 року) та надання відповіді на неї листом № 3088/10/15-70-19-01 від 30.08.2016 року, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права за законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «Атаман-Фрут».

У судове засідання 20.11.2016 року Представник третьої особи, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання не з'явився, письмових заперечень по справі не надавав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України, не прибуття в судове засідання третьої особи, відсутність клопотань про допит свідків, експертів, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року по справі № 815/7000/15 (залишено в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 року), було задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "Атаман-Фрут до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000077/2 від 20.11.2015 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00117 від 20.11.2015 року.

Позивач 29.07.2016 року направив на адресу Одеської митниці ДФС заяву про повернення податків, митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету в розмірі 199108, 41 грн. (вхідний номер митниці 5817/10-29 від 02.08.2016 року) (а.с. 24).

Листом за вих. № 3088/10/15-70-19-01 від 30.08.2016 року Позивачу було відмовлено в задоволенні заяви та здійсненні оформлення та повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита (а.с. 25-27).

Не погоджуючись із відмовою Відповідача у поверненні надмірно сплачених Позивачем митних платежів, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи викладені в позовній заяві та запереченнях проти позову, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до частини 1 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно частини 3 статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд зазначає, що наказом Державної митної служби України №618 від 20 липня 2007 року затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі Порядок №618), який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів:

а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку;

б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава;

в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою;

г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються, аркуші з позначенням «3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №618).

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №618).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. (пункт 4 розділу ІІІ Порядку №618).

Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України. Копія Висновку про повернення, оригінал заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України та документ, у якому відображаються результати перевірки заяви платника, залишаються у Відділі для контролю (пункт 5 розділу ІІІ Порядку №618).

Таким чином, Порядком № 618 передбачено, що повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі заяви платника, до якої додаються документи згідно з встановленим переліком. Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати, для чого може ініціювати проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. На підставі поданої заяви, доданих до неї документів, інформації про факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати, результатів перевірки (в разі проведення) митним органом складається висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, який після підписання керівником направляється до органу Державної казначейської служби України.

При розгляді справи встановлено, що сума надмірно сплачених позивачем платежів в розмірі 199108, 41 грн. за митною декларацією за номером 500060006/2015/011068 від 20.11.2015 року на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000077/2 від 20.11.2015 року, а саме ввізне мито - 45241, 91 грн., додатковий імпортний збір - 45241, 91 грн., що призвело до надмірної сплати податку на додану вартість в сумі 108604, 59 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, скасовано вищевказане рішення митного органу про коригування митної вартості товару, яким позивачу збільшено суму митних платежів, то відповідно скасована і підстава для сплати позивачем грошових коштів визначених митним органом.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 1 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється в силу вимог Бюджетного та Податкового кодексів України.

Підпунктом 5 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі «ОСОБА_1 проти Італії» (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, заява № 22774/93, пункту 63, абзацу 2 та 3) наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Отже, скасування рішення митного органу про коригування митної вартості, без відшкодування декларанту матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює порушених прав позивача. Крім того, суд зазначає, що кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, надмірно сплачені декларантом при митному оформленні товару кошти підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що Одеська митниця ДФС є територіальним органом Державної фіскальної України, на яку чинним законодавством, серед іншого, покладено обов'язок щодо реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Отже, на переконання суду, Одеська митниця ДФС, як територіальний орган ДФС України, у разі виникнення сумнівів щодо наявності/відсутності у позивача податкової заборгованості, мала можливість за допомогою інформаційних систем самостійно встановити дану обставину.

При цьому суд зауважує, що митний орган, як орган державної влади, зобов'язаний всіляко сприяти громадянам та юридичним особам в реалізації їх прав, гарантованих Конституцією України та законами України.

Також, представником позивача до матеріалів справи надано довідку від 09 серпня 2016 року №29527/10-17, в якій контролюючим органом зазначено про відсутність у позивача податкової заборгованості.

Щодо посилань відповідача на статті 345, 354 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 14 статті 354 Митного кодексу України передбачено, що в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Разом з тим, суд зазначає, що вищевикладені приписи чинного законодавства визначають загальний порядок перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В даному випадку розмір надмірно сплачених платежів, які позивач просить повернути, було визначено не декларантом, а митним органом у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для проведення перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, а в разі потреби, митний орган мав можливість самостійно ініціювати перевірку в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу, як визначено приписами Порядку № 618.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15 грудня 2015 року затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань (далі Порядок №1146), який регламентує взаємовідносини територiальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з мiсцевими фiнансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статтi 45 та частини другої статтi 78 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пунктів 8 та 11 Порядку №1146 за платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства. На пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Одеської митниці Державної фіскальної служби щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів у сумі 199 108,41 грн. (ввізне мито - 45 251,91 грн. ПДВ - 108 604,59 грн. та додатковий імпортний збір - 45 251,91 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи в частині повернення на користь приватного підприємства «Атаман-Фрут» (ЄДРПОУ 36384850) надмірно сплачених до бюджету митних платежів у сумі 199 108,41 грн. (ввізне мито - 45 251,91 грн. ПДВ - 108 604,59 грн. та додатковий імпортний збір - 45 251,91 грн.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі В«Серявін та інші проти УкраїниВ» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 35, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Атаман-Фрут» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Державної фіскальної служби щодо ненадання у визначений законом строк висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів у сумі 199 108,41 грн. (ввізне мито - 45 251,91 грн. ПДВ - 108 604,59 грн. та додатковий імпортний збір - 45 251,91 грн.).

Зобов'язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи в частині повернення на користь приватного підприємства «Атаман-Фрут» (ЄДРПОУ 36384850) надмірно сплачених до бюджету митних платежів у сумі 199 108,41 грн. (ввізне мито - 45 251,91 грн. ПДВ - 108 604,59 грн. та додатковий імпортний збір - 45 251,91 грн.) та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ 39441717) на користь приватного підприємства «Атаман-Фрут» (ЄДРПОУ 36384850) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Суддя С.М. Корой