Ухвала

від 13.12.2016 по справі 200/5547/16-а(2а/200/262/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2016 рокусправа № 200/5547/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2016 року

у справі № 200/5547/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської міської ради,

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Еллада-7»

про визнання протиправними дій, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Еллада-7» про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення та скасування рішення №294/67 від 30 вересня 2015 року про поновлення права користування земельною ділянкою у м. Дніпропетровську по пр. ім. Газети «Правда» 17-А, площею 0,4607 га для проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку шляхом укладання договору оренди землі строком на три роки.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративний справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснював владні управлінські функції, спір має приватноправовий характер, справа повинна розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 оскаржуваного рішення Дніпропетровської міської ради №294/67 від 30 вересня 2015 року поновлено право користування земельною ділянкою у м. Дніпропетровську по пр. ім. Газети «Правда» 17-А, площею 0,4607 га для проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку товариству з обмеженою відповідальністю «Еллада-7» шляхом укладання договору оренди землі строком на три роки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 1998 року добросовісно, відкрито і безпосередньо та правомірно користується земельною ділянкою переданою в оренду третій особі; вважає, що набув на ділянку право відповідно до статті 119 Земельного кодексу України за давністю користування, оскаржуване рішення відповідача прийнято з метою його усунення від користування ділянкою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За змістом статті 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є: фізичні особи та юридичні особи; держава Україна, ОСОБА_2 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

У справі між сторонами виник спір, предметом оскарження якого є дії та рішення Дніпропетровської міської ради про надання земельної ділянки у користування, які є формою волевиявлення відповідача, як орендодавця, шляхом реалізації права на землю.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Дніпропетровська міська рада, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин, у цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, відповідач відносно позивача владних управлінських функцій не здійснював.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із земельних відносин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 197, 199, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим