Постанова

від 20.12.2016 по справі 812/1356/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року справа №812/1356/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Компанієць І.Д., Сухарьок М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 812/1356/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,-

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 26.10.2016 року № 593/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" застосовано штраф у розмірі 39 573,90 грн., штраф 39 793,80 грн., та нарахована пеня у розмірі 68 580,28 грн. (а.с. 3-7).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано прийняте ОСОБА_2 податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області рішення від 26.10.2016 № 593/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛисстальпромВ» застосовано штраф у розмірі 39 573,90 грн., штраф у розмірі 39 793,80 грн. та нарахована пеня у розмірі 68 580,28грн. (а.с. 61-66).

Відповідач із такою постановою суду першої інстанції не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на помилкове застосування судом першої інстанції положення абз. 3 п. 9.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою встановлюється заборона на застосування штрафних фінансових санкцій за невиконання (несвоєчасне виконання) зобов'язань незалежно від наявності або відсутності факту звільнення такого платника від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464. На думку апелянта, зі змісту вище визначеної норми вбачається, що положення даного пункту не скасовують обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, а лише надають можливість платникам єдиного внеску на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно та в повному обсязі і, як наслідок, законодавець звільнив позивача від застосування штрафних санкцій і пені з боку фіскальних органів у разі виконання вимог щодо волевиявлення (надання заяви про звільнення від виконання вищезазначених обов'язків) та вимог щодо надання Сертифікату торгово-промислової палати України, що передбачено ст.. 10 Закону № 1669. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано того факту, що період нарахування штрафних санкцій розпочався раніше ніж було розпочато антитерористичну операцію (а.с. 72-76).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" є юридичною особою, ідентифікайний код юридичної особи - 36642376, місцезнаходження юридичної особи: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця П. Морозова, будинок 58, та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.08.2009 за № 1 381 10270006 001360, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 190748 та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10,11).

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 22.11.2016 № 1612098000430, позивач перебуває на обліку у відповідача, як платник єдиного внеску (а.с. 48).

Відповідач ОСОБА_2 податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо питань адміністрування єдиного внеску.

26 жовтня 2016 року відповідачем, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення № 593/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.01.2014 року по 10.07.2015 року, а саме, штраф у розмірі 39573,90 грн. (10 % своєчасно не сплачених сум єдиного внеску до 01.01.2015 року), а також штраф у розмірі 39793,80 грн. за період з 20.01.2015 року по 06.10.2016 року (20 % своєчасно не сплачених сум єдиного внеску з 01.01.2015 року) та пеню у розмірі 68580,28 грн. (0,1% від суми недоїмки), разом - 147 947 грн. 98 коп. (а.с. 8). Зазначене рішення отримано позивачем 01.11.2016 року за вх. № 103, що не заперечується позивачем та не є спірним у справі (а.с. 9).

Крім того, відповідачем зроблено розрахунок штрафних санкцій та пені по Єдиному соціальному внеску за період з 20.01.2014 року по 06.01.2016 року (а.с. 49-50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не мав правових підстав для винесення Рішення від 26.10.2016 № 593/1302 відносно позивача, оскільки відповідно до п. 94 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ, достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності,, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст.. 2 Закону № 1669.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VІ), Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон № 1669-VII) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ст. 9 Закону № 2464-VІ, зокрема, ч. 8 цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Абзацем 1 ч. 2 ст. 25 Закону № 2464-VІ визначено, що її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п.2, ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ).

Згідно внесених змін до п.2, ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску, що виникли з 01.01.2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до п. 13 ст. 25 Закону № 2464-VІ, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідно платежу до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

За змістом вказаних норм вбачається, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, а у разі прострочення платежу контролюючим органом нараховується пеня в розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення такого платежу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За змістом цієї норми вбачається, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.

На виконання Закону № 1669-VII, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Лисичанськ Луганської області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р. затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено м. Лисичанськ Луганської області.

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053 та від 05.11.2014 р. № 1079-р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює свою діяльність в межах населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція, а саме, м. Лисичанськ Луганської області, яке, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є основним місцем реєстрації останнього.

Підпунктом 8 частини 4 статті 11 Закону №1669 передбачено внесення змін до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» (в редакції,чинної у спірний період) доповнено пунктом 9-3 такого змісту: В«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Проте, нормою аналогічного змісту розділ VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» доповнено пунктом 9-4.

Колегія суддів зазначає, що п. 9.4 розділу VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України № 2464-VI пов'язує звільнення платників єдиного внеску від штрафу та/або пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції з наявністю двох умов, це перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону 2464-VI, де проводилася антитерористична операція та штраф та/або пеню застосовано до платника за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільняється від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VІ за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року.

Суд зазначає, що пункт 9-3 (9-4) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 пов'язує звільнення платників єдиного внеску від штрафу та/або пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції з наявністю двох умов:

- перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція ;

- штраф та/або пеню застосовано до платника за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що до позивача не може бути застосовано відповідальність, штрафні санкції та пеню, передбачені Законом № 2664 за невиконання обов'язків щодо своєчасності перерахування єдиного внеску, які нараховані відповідачем за період з 14 квітня 2014 року по 06 жовтня 2016 року у розмірі 71 915,98 грн. та пеню у розмірі 67 248,13 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про скасування спірного рішення № 593/1302 в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що штраф в сумі 7 451 грн. 73 коп. та пеню в сумі 1332 грн. 15 коп. нараховано до 14.04.2014 року, а тому, колегія суддів дійшла до висновку, що податковим органом правомірно нараховано позивачу суму штрафних санкцій та пені за період з 20 січня 2014 року по 13 квітня 2014 року у загальному розмірі 8 783 грн. 88 коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на ту обставину, що оскільки позивач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України та відповідної заяви, що, на його думку, доводить відсутність законних підстав для звільнення позивача від застосування штрафних та фінансових санкцій і нарахування пені колегія суддів не приймає до уваги, оскільки п. 9.4 розділу VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України № 2464-VI, який не втратив своєї чинності на теперішній час не передбачає подання окремих заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати України, тощо.

Щодо посилання апелянта на судову практику ВАСУ у справах № 805/1181/15-а, № 805/773/16-а, 805/1389/15-а, 805/1380/15, 805/1209/15-а, в якій останній дійшов до висновку, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України та відповідна заява є обов'язковими умовами для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, лише висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення, прийняте ОСОБА_2 податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Донецькій області № 593/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисстальпром" за період з 14 квітня 2014 року по 06 жовтня 2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо спірного рішення контролюючого органу в частині нарахування штрафних санкцій та пені в частині нарахування штрафних санкцій та пені за період з 20 січня 2014 року по 13 квітня 2014 року, колегія суддів дійшла до висновку, що воно є правомірним, таким, що прийняте з дотримання норм матеріального права, у зв'язку з чим, постанову суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 202, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області - задовільнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 812/1356/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 26.10.2016 № 593/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» за період з 20 січня 2014 року по 13 квітня 2014 року застосовано штраф у сумі 7 451 грн. 73 коп. та пеню в сумі 1332 грн. 15 коп.

В задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

ОСОБА_3