Ухвала

від 14.12.2016 по справі 818/1110/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р.Справа № 818/1110/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О. за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. по справі № 818/1110/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІГЕСІЯ"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001261402 від 29.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17903 грн. та №0001271402 від 29.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 295561 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, якою встановлено порушення позивачем: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.188.1 ст.188, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ІГЕСІЯ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.09.2014 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 15.08.2016 року №146/1402/39393098/48.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0001261402 від 29.08.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 17903,00 грн., у тому числі: за основним платежем 15733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2170 грн.;

- №0001271402 від 29.08.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 295561 грн., у тому числі: за основним платежем 236449 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59112 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки акту планової виїзної перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому відповідач безпідставно донарахував податкові зобов'язання позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з додатку до Акту перевірки б/н під назвою В«Сума витрат не врахована при визначенні собівартості готової продукції по рахунку 23 В«ВиробництвоВ» , відповідач зазначив такі витрати, як електроенергія у сумі 38109 грн., орендна плата у сумі 42000 грн., ветеринарні послуги у сумі 12409 грн.(4190+8219) на об'єкт витрат - м'ясо птиці, яке було отримане в результаті поділу м'яса на частини.

Однак, вище перелічені витрати - це витрати, які підприємство понесло всього за 2015 рік і не тільки на поділ м'яса на частини, а у зв'язку із здійсненням інших видів діяльності підприємства. Документами, які підтверджують реалізацію позивачем, окрім поділеного на частини, також неподіленого на частини товару (цілих тушок курчат, тощо) є видаткові накладні на реалізацію товару, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Собівартість реалізованих товарів визначається на підставі вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (надалі - П(С)БО) 9 В«ЗапасиВ» .

Собівартість реалізованої продукції відповідно до п. 11 П(С)БО 16 В«ВитратиВ» складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Тобто при постачанні самостійно виготовлених товарів нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення (абз. 2 п.16 П(С)БО 16 В«ВитратиВ» ).

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

прямі витрати на оплату праці (до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (до змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.)

В свою чергу, згідно абз.4 п.4 П(С)БО 16 В«ВитратиВ» , об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

ТОВ В«ІГЕСІЯВ» враховувало (обліковувало) вказані витрати та відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 В«ВитратиВ» , включало ці витрати до витрат, пов'язаних із збутом товарів. Підтвердження обліку позивачем вказаних витрат є оборотно - сальдова відомість по рахунку 93 В«Витрати на збутВ» за 2015 рік.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при дорозподілі вищевказаних витрат лише на поділене на частини м'ясо птиці, відповідач в порушення абз.4 п.4, п.11, п.12, п.13, п.14, п.15, п.16 П(С)БО 16 В«ВитратиВ» , неправильно розрахував собівартість реалізованої продукції та сформував помилкові висновки, що позивач постачав товари за ціною нижче її собівартості.

За таких обставин, вимоги апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

З акту перевірки та додатків до акту перевірки вбачається, що відповідачем проведено оцінку за методом середньозваженої собівартості щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок кожного дня.

Однак, пунктом 18 П(С)БО 9 В«ЗапасиВ» визначено, що оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ В«ІГЕСІЯВ» застосовує метод середньозваженої собівартості відповідно до пункту 19 П(С)БО 9 В«ЗапасиВ» , згідно якого оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Згідно пункту 2.18 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007, метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів передбачає, що вибуття запасів може оцінюватися такими способами:

оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

Позивач розраховує періодичну середньозважену собівартість, яка дорівнює (собівартість запасів на початок місяця + вартість запасів одержаних у звітному місяці до дати операції мінус вартість запасів, які вибули у звітному місяці до дати операції) : (кількість запасів на початок місяця + кількість запасів одержаних у звітному місяці до дати операції мінус кількість запасів, які вибули у звітному місяці до дати операції).

Отже, позивач визначав оцінку вибуття запасів способом, передбаченим п. 19 П(С)БО 9 В«ЗапасиВ» та частиною 2 пункту 2.18 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів і вказаний спосіб оцінки вибуття запасів у позивача передбачений обліковою політикою підприємства, затвердженою Наказом №1 від 15.01.2015 (п. 14.5.2 та 14.5.3 Додатку № 1 зі змінами. викладеними в Наказі № 2 від 05.02.2015).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, всупереч вимогам п. 18 П(С)БО 9 В«ЗапасиВ» , неправомірно проведено оцінку за методом середньозваженої собівартості щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок кожного дня.

Твердження апелянта, що позивачем порушено вимоги п.п. 134.1 ст. 134 ПК України за рахунок заниження доходів в сумі 44423 грн. та заниження витрат в сумі 40579 грн. за рахунок проведення безтоварної операції з повернення товару від ТОВ "Мастерпродукт 2005", колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивач реалізував м'ясо птиці покупцю ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» на суму 78293,44 грн., в т.ч. ПДВ 13048,9 грн. У лютому 2016 р. покупець ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» частково повернув ТОВ В«ІГЕСІЯВ» товар на суму 53307,40 грн., в т.ч. ПДВ 8884,57 грн. Відповідач зазначає, що фактично товар ТОВ В«ІГЕСІЯВ» не повертався, а первинні бухгалтерські документи складені з метою штучного сторнування податкового зобов'язання та штучного сторнування доходів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ В«ІГЕСІЯВ» (постачальник) та ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» (покупець) укладено договір поставки № 82 від 11.01.2016, відповідно до якого здійснювалася поставка покупцю м'яса птиці. Пунктом 6.3. Договору поставки № 82 від 11.01.2016 передбачено право покупця повернути товар постачальнику, якщо покупець протягом місяця з моменту поставки товару не реалізує поставлений товар. При цьому пунктом 6.3. Договору поставки передбачено, що повернення товару здійснюється силами та за рахунок покупця.

Поставка позивачем товару (м'яса птиці) покупцю ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» за договором поставки №82 від 11.01.2016 підтверджується наступними видатковими накладними: № 91 від 11.01.2016 на 1006,564 кг. на суму 28083,14 грн. з ПДВ; № 158 від 13.01.2016 на 1004,832 кг. на суму 28034,81 грн. з ПДВ; № 373 від 25.01.2016 на 9,532 кг. на суму 224,00 грн. з ПДВ; № 497 від 01.02.2016 на 30,762 кг. на суму 722,91 грн. з ПДВ; № 880 від 10.02.2016 на 507 кг. на суму 16264,56 грн. з ПДВ; № 772 від 13.02.2016 на 105 кг. на суму 3451,35 грн. з ПДВ; № 777 від 15.02.2016 на 30 кг. на суму 705,00 грн. з ПДВ; № 933 від 22.02.2016 на 36,2 кг. на суму 1031,70 грн. з ПДВ та відповідними довіреностями на отримання товару посадовою особою ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» .

За поставлений позивачем товар ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» здійснив часткову оплату на загальну суму 56341,95 грн., що підтверджується копіями банківських виписок від: 11.01.2016 р.; 14.01.2016 р.; 01.02.2016 р.

Згідно матеріалів справи, покупець ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» повернув ТОВ В«ІГЕСІЯВ» нереалізовану частину поставленого товару на суму 53307,40 грн. з ПДВ, що підтверджується накладними на повернення: № 1 від 05.02.2016 (1004,832 кг. на суму 28 034,81 грн.); № 2 від 05.02.2016 (325,168 кг. за ціною 9 072,19 грн.); № 3 від 15.02.2016 (505 кг. на суму 16200,40 грн. з ПДВ).

За повернутий товар TОB В«ІГЕСІЯВ» здійснило часткове повернення коштів покупцю ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» на підставі платіжних доручень від: 19.02.2016 року; 24.02.2016 року; 25.02.2016 року.

У зв'язку з тим, що покупець ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» повернув товар на суму 53307,40 грн., в т.ч. ПДВ 8884,57 грн., ТОВ В«ІГЕСІЯВ» провело коригування податкових зобов'язань в лютому 2016 р. відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПКУ.

Станом на період січень 2015 р. - лютий 2015 р. існувала заборгованість ТОВ В«ІГЕСІЯВ» перед ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» за повернутий товар у сумі 15131,88 грн. Наявність взаєморозрахунків між сторонами договору поставки № 82 від 11.01.2016, за яким повертався товар, підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 29.02.2016.

Повернутий від ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» товар був оприбуткований на складі позивача згідно: картки рахунку 281 В«Товари на складіВ» за 05.02.2016 - 14.02.2016; картки рахунку 281 В«Товари на складіВ» за 15.02.2016 - 31.03.2016.

Згідно карток рахунку 281 В«Товари на складіВ» та видаткових накладних від: 05.02.2016 року; 09.02.2016 року; 18.03.2016 року, повернутий від ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» товар був реалізований позивачем іншим покупцям.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням наявності у позивача вищевказаних первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування руху активів позивача (запаси) та зміна зобов'язань (платежі) в процесі здійснення господарської операції з повернення товару від ТОВ В«Мастерпродукт 2005В» .

Посилання апелянта про заниження позивачем бази оподаткування з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг нижче їх собівартості, чим порушено вимоги п. 188.1 ст. 188 ПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, відповідач неправильно розрахував собівартість реалізованої продукції та сформував помилкові висновки, що позивач постачав товари за ціною нижче її собівартості.

Окрім того, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в порушення пункту 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, позивач реалізував товар за цінами нижче звичайних цін.

Однак, колегія суддів вважає безпідставним таке твердження апелянта з огляду на наступне.

Згідно п.188.1 ст.188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Підпунктом 14.1.71 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.219 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Однак, в Акті перевірки не зазначено які ринки ідентичних товарів досліджувались відповідачем і чи досліджувалися взагалі, чи були ці товари ідентичними на тих ринках, тобто не виконано обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, чи ціна продажу кінцевому споживачу не відповідає рівню ринкових цін, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не дослідивши ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів у порівняних економічних (комерційних) умовах на момент виникнення правовідносин з покупцями ТОВ В«ІГЕСІЯВ» , дійшов помилкового висновку, що позивач реалізував товар за цінами нижче звичайних цін.

Окрім того, твердження апелянта, що внаслідок проведення безтоварної операції з повернення товару від ТОВ "Мастерпродукт 2005" на адресу ТОВ "ІГЕСІЯ" на суму 53307,40 грн., в т.ч. ПДВ 8884,57 грн., позивач безпідставно включив до складу витрат 44 423 грн. (53307,40 грн. - 8884,57 грн.), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що господарська операція з повернення товару між ТОВ "Мастерпродукт 2005" та ТОВ "ІГЕСІЯ" носила реальний характер.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2016р. по справі № 818/1110/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 19.12.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5