Ухвала

від 29.11.2016 по справі 804/14071/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2016 р. м. Київ К/800/10685/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року

у справі №804/14071/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (надалі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС від 30.07.2015 року №0000505103.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів ненадання позивачем належним чином оформлених сертифікатів якості (відповідності) товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює встановлення фактичного виробника готової продукції, регіон, в якому вироблено готову продукцію; журналу видачі довіреностей, для встановлення осіб, які безпосередньо приймали участь при здійсненні господарських операцій; документального підтвердження руху (транспортування) товарно-матеріальних цінностей від постачальників.

Крім цього, суд наголошував на недолученні ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до матеріалів справи документального підтвердження надання дозволу замовника на виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями; присутності працівників контрагентів на місцях проведення ремонтних робіт; перебування машин та механізмів підрядників (субпідрядників) на контрольно-пропускних пунктах, об'єктах будівництва, будівельних майданчиках тощо.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів, робіт та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммаркбуд», Публічного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмут», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМК-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Літпром кривбас», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембуд колія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент», Приватного підприємства «Спецконтакт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокол КР», Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-КР» підтверджується відповідними первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством та які є підставою для формування податкового обліку платника податків; контрагенти ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на час вчинення господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» просить відмовити в задоволенні касаційної скарги СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а також бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2015 року та з питання правомірності нарахування залишків сум від'ємного значення звітних (податкових) періодів до 01.02.2015 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2015 року, наслідки якої оформлено актом від 17.07.2015 року №13/28-01-51-03/00191000.

За результатами здійсненої перевірки СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС дійшла висновку про порушення позивачем ст. 22, п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Реммаркбуд», ПАТ «Електромашпромсервіс», ТОВ «Ярмут», ТОВ «ВМК-Інвест», ТОВ «Літпром кривбас», ТОВ «Рембуд колія», ТОВ «Слаф Реагент», ПП «Спецконтакт», ТОВ «Сокол КР», ТОВ «Каскад-КР» товарів, робіт та послуг, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 року №0000505103, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3399765,42 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1699882,71 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання відповідного активу.

В свою чергу, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

За змістом ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні товари, роботи та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.

Не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій у даній ситуації і технічну можливість ТОВ «Реммаркбуд», ПАТ «Електромашпромсервіс», ТОВ «Ярмут», ТОВ «ВМК-Інвест», ТОВ «Літпром кривбас», ТОВ «Рембуд колія», ТОВ «Слаф Реагент», ПП «Спецконтакт», ТОВ «Сокол КР», ТОВ «Каскад-КР» виконати спірні поставки товарів, робіт та послуг з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При цьому, судами не перевірено, якими силами та засобами виконувались придбані позивачем у ТОВ «Реммаркбуд» ПАТ «Електромашпромсервіс, ТОВ «Літпром кривбас», ТОВ «Рембуд колія», ПП «Спецконтакт» роботи, а також у ТОВ «Сокол КР» та ТОВ «Каскад-КР» послуги з охорони території й об'єктів, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів, яким чином ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» здійснювало контроль за станом виконання придбаних робіт та послуг тощо.

Достеменно судами попередніх інстанцій не проаналізовано і реальність операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ярмут», ТОВ «ВМК-Інвест» та ТОВ «Слаф Реагент»: не перевірено обставини щодо існування відповідних активів (чи вироблялись, ким і коли), а також про їх рух на шляху до платника-набувача (як транспортувались, ким приймались, де зберігались).

Поза увагою судових інстанцій залишилась і перевірка наміру ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на отримання економічного ефекту від оспорюваних господарських операцій за наслідками дослідження аналізу та умов їх здійснення.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Виходячи з положень ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун