Рішення

від 08.12.2016 по справі 2-6339/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м . Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 2-6339/10 Головуючий у 1-ій інстанції - Коренюк А.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/10723/2016 Доповідач - Музичко С.Г.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі головуючого судді Музичко С.Г.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТБ Банк» 79 439,75 грн., заборгованість за кредитним договором, 794,34 грн. - судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 80 351,09 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що як поручитель письмової вимоги про погашення заборгованості від банку не отримував. Вважає, що позивач пропустив шести місячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки з 14.01.2009 року ОСОБА_4 має прострочення за користування кредитом.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідач та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених в ній доводів.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконували взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яку відповідачі повинні солідарно сплатити позивачу.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позико-давцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, 14.12.2006р. був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав 11 620 доларів США строком до 14.12.2012р . зі сплатою 12,49% річних.

В цей же день у забезпечення зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 . був укладений договір поруки.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов `язнь за кредитним договором, станом на 13.05.2010 року утворилась заборгованість, що складає 8 681,01 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 68 807,82 грн. та 10 628,93 грн., з яких заборгованість за кредитом - 62 982,85 грн., проценти за користування кредитом 5 821,97 грн., пеня за прострочення кредиту - 10 403,93 грн., штрафні санкції 225 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 2 даної норми визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У постанові 6-190 цс 14 від 21.01.2015 рокуВерховний Суд України зробив правовий висновок, зазначивши наступне. Пред`явивши вимогупро повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

З договору поруки слідує , що строку, після якого порука припиняється сторонами не обумовлена , а умова договору поруки (пункт 4.1.) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

27.10.2009 року банком було пред'явлено вимогу до позичальника ОСОБА_4 про дострокове повернення кредиту, внаслідок чого змінено строки виконання основного зобов'язання.

До поручителя ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення боргу було надіслано 10.06.2009 року. (а.с.21).

З позовом до суду ПАТ «ОТПБанк» звернувся 18.06.2010 року, тому відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки є припиненим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому відповідно до положень ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню, а колегія суддів ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу до поручителя.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 303, 307, 309, 319 ЦПК України, колегія

вирішила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог , заявлених до ОСОБА_2, скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким узадоволенніпозову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді