Рішення

від 16.12.2016 по справі 196/1278/16-ц

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1278/16-ц

№ провадження 2/196/587/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді ГУДИМ О.М.

при секретарі - Шевченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ляшківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, треті особи відділ Держгеокадастру у Царичанському районі Дніпропетровської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних та фізичних осіб-підприємців Царичанської районної державної адміністрації, Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ляшківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, треті особи відділ Держгеокадастру у Царичанському районі Дніпропетровської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних та фізичних осіб-підприємців Царичанської районної державної адміністрації, Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 13.12.2008 року помер її чоловік - ОСОБА_2. Після його смерті залишилося спадкове майно: право власності на земельну ділянку (пай), площею 2,940 га, що розташована на території Залеліївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке належало померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 014935, виданого 08.11.2004 року головою Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 470-р від 28.10.2003 року, кадастровий номер земельної ділянки 1225681100-01-015-0267.

03.12.2010 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори їй було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно, зареєстроване в реєстрі за № 3-3747, с/с 138/2009.

На початку листопада 2016 року вона звернулася до реєстраційної служби Царичанського РУЮ Дніпропетровської області в порядку ст. 125 ЗК України щодо реєстрації права власності на вищезазначену земельну ділянку. Отримала усну відмову з підстав невідповідності даних кадастрового номеру земельної ділянки у оригінальному Державному акті, у витягу відділу Держгеокадастру даним, внесеним у свідоцтві про право власності на земельну ділянку.

Згідно даних відділу Держгеокадастру вірний кадастровий номер земельної ділянки 122568110 0 -01-015-0267. У свідоцтві про право власності на спадщину за законом внесений кадастровий номер 122568110 1 -01-015-0267.

Вказана невідповідність між даними державного нотаріуса та Держгеокадастру на дату звернення для державної реєстрації виникла внаслідок становлення даних у кадастровому реєстрі та формування даних з присвоєнням відповідних кодів земельних ділянок з урахуванням принципу кадастрового зонування. До 01.01.2013 року присвоєння кадастрових номерів відбувалось на підставі Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого Постановою КМУ від 18.08.2010 року № 749. Принцип зонування відображався присвоєнням десятої цифри "0" або "1" у КОАТУУ - десятизначному коді згідно із Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України.

З 01.01.2013 року вказаний Тимчасовий порядок втратив чинність на підставі Постанови КМУ від 17.10.2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру". В структурі кадастрового номеру було встановлено відсутність юридичного закріплення поняття адміністративно-територіального устрою України.

Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення НОМЕР_1 : 00. Таким чином, в структурі кадастрового номера відсутнє юридичне закріплення поняття КОАТУУ в значенні Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України. Кадастрове зонування було вирішено встановлювати шляхом створення індексних кадастрових карт (планів) з урахуванням зокрема принципу незалежності кадастрового зонування від адміністративно-територіального поділу України. Зокрема, п.40 Порядку було передбачено, що у разі виявлення в ході проведення робіт із землеустрою, ведення Державного земельного кадастру, оновлення його геодезичної та/або картографічної основи невідповідності внесених до Державного земельного кадастру меж кадастрових зон і кварталів межам державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць, географічних об’єктів, земельних ділянок, інших об’єктів Державного земельного кадастру, межі відповідних кадастрових зон і кварталів можуть уточнюватись відповідно до пунктів 36-38 Порядку. Пунктом 41 Порядку встановлено, що зміна меж адміністративно-територіальних одиниць після внесення до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт (планів) та відомостей про кадастрове зонування не тягне за собою змін у кадастровому зонуванні відповідної території. Вимоги до уточнених індексних кадастрових карт встановлені наказом Державного агенства земельних ресурсів України від 29.03.2013 року № 131.

Відповідно до п.п.6 п.6 Загальної частини Порядку, саме Державному кадастровому реєстратору Держгеокадастру надані повноваження щодо виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об’єктів.

Відповідно до ст. 173 ЗК України межі району, села, селища, міста, району у містах встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до технічно-економічного обгрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до Земельного кодексу.

Таким чином, за період з дня видачі свідоцтва про право на спадщину 03.12.2010 року до дати звернення для реєстрації права власності на земельну ділянку у кадастровій системі відбулися зміни у формуванні кадастрових номерів, які призвели до неможливості реєстрації речових прав позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину внаслідок наявності невідповідних відомостей у ньому. У відповідності до п.10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", ст. 1031 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й з інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Вважає, що внаслідок невідповідності даних у свідоцтві про право на спадщину порушені саме права позивача на державну реєстрацію його речових прав.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. У відповідності до норм ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені державним нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій щодо видачі оспорюваного свідоцтва визнані сторонами та не підлягають доказуванню.

Прохає:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.12.2010 року, видане державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 3-3747, с/с 138/2009, на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, нкпп НОМЕР_2;

- визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку (пай), площею 2,940 га, розташовану на території Залеліївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після померлого 13.12.2008 року чоловіка ОСОБА_2, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 014935, виданого 08.11.2004 року головою Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 470-р від 28.10.2003 року, кадастровий номер земельної ділянки 1225681100-01-015-0267.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, до суду надійшла заява з проханням розглядати дану справу без її участі, свої позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача - Ляшківської сільської ради Царичанського району в судове засідання не з’явився, надіслали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Представник третьої особи - відділу Держгеокадастру у Царичанському районі Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, належним чином були сповіщені про день, час та місце розгляду справи в суді, заяви про причину неявки чи про відкладення розгляду справи до суду не надіслали.

Представник третьої особи - відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних та фізичних осіб-підприємців Царичанської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, належним чином були сповіщені про день, час та місце розгляду справи в суді, заяви про причину неявки чи про відкладення розгляду справи до суду не надіслали.

Представник третьої особи - Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, надіслали заяву з проханням розглядати дану справу без участі нотаріуса.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази та даючи їм оцінку у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Нормами ч.4 ст. 174 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у судовому засіданні відповідно до норм ч. 1 ст. 61 ЦПК України встановлено наступне.

13 грудня 2008 року помер чоловік позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії І-КИ № 259332, видане 16.12.2008 року виконкомом Залеліївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області) (а.с.6).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 014935, виданого 08.11.2004 року, померлому ОСОБА_2 належала земельна ділянка, площею 2,940 га, розташована на території Залеліївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1225681100-01-015-0267 (а.с.8).

Державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори спадкоємцеві ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 2,940 га, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Залеліївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1225681101-01-015-0267, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 014935, виданого 08.11.2004 року (а.с.7).

На початку листопада 2016 року, позивач, звернувшись до реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області в порядку ст.125 Земельного кодексу України щодо реєстрації права власності на вищевказану спадкову земельну ділянку, отримала усну відмову з підстав невідповідності даних кадастрового номеру земельної ділянки у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ДП № 014935, виданого 08.11.2004 року, та у Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1201712082014 від 21.07.2014 року даним, внесеним у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому 03.12.2010 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрованому в реєстрі за № 3-3747.

Згідно даних відділу Держгеокадастру, вірний кадастровий номер вищевказаної земельної ділянки 1225681100:01:015:0267, а також цей факт підверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1201712082014 від 21.07.2014 року (а.с.9). При цьому, державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори у свідоцтво про право на спадщину за законом внесений невірний кадастровий номер 1225681101-01-015-0267 (а.с.7).

Вказана невідповідність між даними державного нотаріуса та держгеокадастру на дату звернення для державної реєстрації виникла внаслідок становлення даних у кадастровому реєстрі та формування даних з присвоєнням відповідних кодів земельних ділянок з урахуванням принципу кадастрового зонування.

До 01 січня 2013 року присвоєння кадастрових номерів відбувалося на підставі Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою КМУ від 18.08.2010 року № 749. Принцип зонування відображається присвоєнням десятої цифри "о", або "1" у КОАТУУ - десятизначному коді згідно із Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України. Однак з 01.01.2013 року вказаний Тимчасовий порядок втратив чинність на підставі постанови КМУ від 17.10.2012 року № 1051 " Про порядок затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру". В структурі кадастрового номеру було встановлено відсутність юридичного закріплення поняття адміністративно-територіального устрою України. Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 900000000:00. Таким чином, в структурі кадастрового номера відсутнє юридичне закріпленя поняття КОАТТУ в значенні Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України.

Кадастрове зонування було вирішено встановлювати шляхом створення індексних кадастрових карт (планів) з урахуванням зокрема принципу незалежності кадастрового зонування від адміністративно-територіального поділу України. Зокрема, п.40 Порядку було передбачено, що у разі виявлення в ході проведення робіт із землеустрою, ведення Державного земельного кадастру, оновлення його геодезичної та/або картографічної основи невідповідності внесених до Державного земельного кадастру меж кадастрових зон у кварталів межами державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць, геграфічних об'єктів, земельних ділянок, інших об'єктів Державного земельного кадастру, межі відповідних кадастрових зон і кварталів можуть уточнюватись відповідно до пунктів 36-38 Порядку. Пунктом 41 Порядку встановлено, що зміна меж адміністративно-територіальних одиниць після внесення до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт (планів) та відомостей про кадастрове зонування не тягне за собою змін у кадастровому зонуванні відповідної території. Вимоги до уточнених індексних кадастрових карт встановлені наказом Державного агенства земельних ресурсів України від 29.03.2013 року № 131. Відповідно до п.п.6 п.6 Загальної частини Порядку, саме Державному кадастровому реєстратору Держгеокадастру надані повноваження щодо виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів.

Відповідно до ст.173 Земельного Кодексу України межі району, села, селища, міста, району у місті, встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обгрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до Земельного Кодексу.

Таким чином, за період з дня видачі свідоцтва про право на спадщину за законом 03 грудня 2010 року до дати звернення для реєстрації права власності на земельну ділянку у кадастровій системі відбулися зміни у формуванні кадастрових номерів, які призвели до неможливості реєстрації речових прав позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину внаслідок наявності невідповідних відомостей у ньому. У відповідності до п.10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до вимог ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", ст. 1031 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й з інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Внаслідок невідповідності даних у свідоцтві про право на спадщину порушені саме права позивача на державну реєстрацію його речових прав.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Згідно ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права та визнання правочину недійсним.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що маються законні підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач в позовній заяві та в заяві про розгляд справи без її участі не заявляла вимоги щодо стягнення сплаченого нею при подачі позовної заяви судового збору з відповідача, тому суд вважає, що судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ляшківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, треті особи відділ Держгеокадастру у Царичанському районі Дніпропетровської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних та фізичних осіб-підприємців Царичанської районної державної адміністрації, Царичанська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, нкпп НОМЕР_2, 03 грудня 2010 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 3-3747, спадкова справа № 138/2009.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом після померлого 13.12.2008 року чоловіка ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 2,940 га, розташовану на території Залеліївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1225681100-01-015-0267, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 014935, виданого 08.11.2004 року головою Царичанської районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації № 470-р від 28.10.2003 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги до районного суду протягом 10 днів з дня проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Головуюча О.М.ГУДИМ