Постанова

від 02.12.2016 по справі 804/6703/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 р. Справа № 804/6703/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» (надалі - ТОВ «Союзенергомаш») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 року №0011161400.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Союзенергомаш» зазначило, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом були зроблені протиправні висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій, в акті не наведено об'єктивних доводів, не викладено належних доказів наявності в його діях ознак протиправної діяльності. На думку позивача, ним у повному обсязі були надані відповідачу під час перевірки всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведених господарських операцій, що не заперечувалось і самим відповідачем в акті перевірки. Тому, висновки податкової інспекції щодо не підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ «Союзенергомаш» з контрагентами за пеервіряємий період є безпідставними, а винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача надав клопотання розглядати справу без його участі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явились, поважність причин неявки суду не обґрунтував. Правом надати письмові заперечення проти позовних вимог не скористався.

З урахуванням приписів ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зважаючи на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

У період з 02.09.2016року по 08.09.2016 року на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союзенергомаш» (п.н. 38141333) № 791 від 01.092016 року відповідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Союзенергомаш» (п.н. 38141333) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Альмеріс» (п.и. 39985329) за жовтень-грудень 2015 року, результати якої відображено в акті від 15.09.2016 №1975/04-64-14/38141333 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки відповідачем було встановлено завищення податкового кредиту за жовтень-грудень 2015 р., що в свою чергу призвело до порушення п.185.1 ст. 185, п. 188.1ст. 188, п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.6ст.198,п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 3 747 608 грн.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки ним встановлено здійснення взаємовідносин без мети реального настання правових наслідків та відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання від контрагента - постачальника ТОВ «Альмеріс» на адресу ТОВ «Союзенергомаш».

На підставі акта перевірки Лівобережною ОДПІ у м. Дніпропетровську складено податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0011161400, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 3 747 608 грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом з акту перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки ТОВ «Союзенергомаш» встановлені фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Альмеріс», з яким укладено договір купівлі-продажу від 01.10.2015 №139/3-2015.

Факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альмеріс» підтверджується відповідними первинними документами, які досліджені під час перевірки, а також копії яких наявні в матеріалах справи, в тому числі: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також податкові накладні, банківські платіжні доручення, векселя, , що свідчить про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар.

Позивач є виробником запірної та трубопровідної арматури, тому весь отриманий товар було використано у якості сировини на виробництві.

Придбаний у ТОВ В«АЛЬМЕРІСВ» товар доставлявся безпосередньо на центральний склад за адресою м. Дніпро, вул. Гаванська, 8 та оприбутковувався згідно видаткових накладних та ТТН, наданих разом із товаром, після чого на даний товар виписувалась внутрішня прибуткова накладна, в якій проставлявся артикул та товар. В подальшому товар зі складу передавався у виробництво в цеха на підставі вимог цехів.

В кінці кожного місяця виробничі цеха проводили списання використаного товару, відповідно до списання ТМЦ у виробництво за кожен місяць.

В подальшому, згідно накладних на випуск виробів з виробництва, всю продукцію списано на склад готової продукції, з якого її реалізовано.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності зазначених підприємств, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок.

Зміст укладених позивачем з зазначеними контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на порушення вимог чинного законодавства України контрагентом позивача (не встановлено придбання товарів контрагентами згідно Єдиного реєстру податкових накладних, порушення податкової дисципліни щодо ведення податкового обліку та звітності) при здійсненні своєї господарської діяльності, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.

Відповідно обов'язкових до застосування, в силу приписів ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 31.01.2011 у справі № 21-47а10. від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Наведена правова позиція Верховного Суду України узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03. рішення від 22.01.2009) Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року № К/800/33480/15.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.

Як на час укладення правочину позивача із контрагентом, так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.

За ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності суб'єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.

З огляду на викладене, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов'язань.

Суд критично ставиться також до посилань відповідача на дефектність первинної документації (видаткових накладних), оскільки чинне податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів в первинному документів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів (або наявність помилок у їх оформленні) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що також підтверджується судовою практикою (ухвали Вищого адміністративного суду України №К/800/31740/13 від 26.01.2015, №К/800/24305/14 від 15.07.2014р.).

Крім того, судом встановлено, що видаткові накладні з контрагентом ТОВ «АЛЬМЕРІС» мають обов'язкові реквізити, а саме: є дата та місце складання (м. Запоріжжя), посади осіб відповідальних за проведення господарської операції (з боку Продавця видаткові накладні підписанні директором Товариства - ОСОБА_1, з боку Покупця підписанні завідувачкою складом - ОСОБА_2, комерційним директором ОСОБА_3, начальником бюро МТЗ - ОСОБА_4В.). Крім цього, всі видаткові крім підпису відповідальних осіб за господарську операцію скріпленні печатками підприємств учасників господарських операцій.

Судом критично також оцінюються доводи відповідача, що також стали підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, в акті перевірки в обґрунтування відсутності мети реального настання правових наслідків та об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання від контрагента - постачальника ТОВ «АЛЬМЕРІС» на адресу ТОВ «Союзенергомаш». Так, відповідач посилається на отриманні під час розслідування кримінального провадження №3201504004000025 даних, а саме: протокол допиту свідка від 29.03.2016 ОСОБА_1 (як директора ТОВ «АЛЬМЕРІС», яка свідчить, що підприємство зареєстроване без мети здійснення підприємницької діяльності, а для отримання незаконної фінансової вигоди).

Судом враховано, що лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду викладеними в ухвалі від 18 квітня 2016 у справі К/800/236/14, Постанові від 08 серпня 2016 р. у справі №К/800/21948/14, Ухвалі від 15 вересня 2016 у справі №К/800/4995/16 тощо.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови підприємства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, висловленими, зокрема, в ухвалі від 03.12.2014 року по справі № К/800/11278/14, в ухвалі від 17.12.2014 року по справі № К/800/23862/14, в ухвалі від 17.12.2015 року по справі № К/9991/55328/12.

У даному ж випадку суд відзначає відсутність доказів, які б свідчили чи то про спільну та свідому участь позивача разом із недобросовісними платниками податків у схемах, пов'язаних із ухиленням від оподаткування, чи то хоча би про його обізнаність із такою протиправною діяльністю своїх контрагентів до вступу в господарські правовідносини з такими особами.

Суд також зауважує, що в даному контексті предметом інтересу позивача як господарюючого суб'єкта є в першу чергу бажаний для нього результат, тобто, отримання бажаного товару, робіт чи послуг, а не детальні умови чи організаційні аспекти їх виконання (такі як умови залучення контрагентом ресурсів та засобів для їх виконання, порядок набуття ним товару тощо). А провадячи свою підприємницьку діяльність, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, легальності наявних у них реєстраційних чи установчих документів, матеріальних засобів і ресурсів, умов залучення ним ресурсів для виконання умов договорів тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції.

Однак, зазначений в акті перевірки витяг з протоколу допиту ОСОБА_1 не містить інформації щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АЛЬМЕРІС» з ТОВ «Союзенергомаш».

На ухвалу суду від 29.11.2016 року про витребування у відповідача належним чином засвідченої копії протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 29.03.2016, відповідачем не надано зазначеного документу.

Разом з тим, з метою дослідження господарських взаємовідносин ТОВ «АЛЬМЕРІС» безпосередньо з ТОВ «Союзенергомаш», ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року залучено до участі в розгляді справи в якості свідка ОСОБА_1, яка у судове засідання не з'явилась, проте, суду надано нотаріально посвідчену заяву від 17.11.2016 року. Відповідно до цієї заяви ОСОБА_1 заявляє, що ніяких показань по кримінальним справам стосовно того, що не була директором ТОВ «АЛЬМЕРІС» не давала.

Навпаки, у заяві ОСОБА_1 підтвердила, що з вересня 2015 року по лютий 2016 року займала посаду директора ТОВ «АЛЬМЕРІС» (код 39985329) та організовувала виробниче-господарську діяльність підприємства, пов'язану з оптовою торгівлею товарами широкого асортименту, у тому числі металопрокатом. За час керівництва ТОВ «АЛЬМЕРІС» підписувала господарські договори на закупівлю та продаж товарів, оформлювала первинні документи, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності,специфікації, акти, приймання - передачі товарів, та інші, через банківські установи здійснювала розрахунки, подавала звітність до компетентних органів. ОСОБА_1 пояснила, що у тому числі у жовтні 2015 року було укладено з Товариством з обмеженою ТОВ «Союзенергомаш» договір купівлі-продажу металопрокату на загальну суму 18 000 000 гривень, який був переданий покупцю протягом жовтня-грудня 2015 року, розрахунки здійснено в повному обсязі.

Крім того, посилання відповідача на матеріали кримінальних проваджень, протоколи допиту свідків тощо, судом оцінюються критично, оскільки вказані відомості та обставини, встановлені в ході досудового слідства, повинні бути перевірені з підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства, в тому числі, судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України, однак такого рішення суду надано не було.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржене у цій справі податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених правочинів.

Вказана думка суду повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України. Так, у постанові від 03.04.2013 у справі №К/9991/38114/12 суд зазначив: «Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат на обрахування податку на прибуток.

В той же час, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер. Факт того, що придбані товари використовувалися в господарській діяльності позивача, відповідачем в акті перевірки та під час судового засідання не заперечується, однак, відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення зазначені обставини не було прийнято до уваги.

Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність свого рішення не довів, заперечень проти позову не надав.

Натомість, позивач надав суду належні докази на підтвердження реальності проведення господарських операцій щодо поставки металопрокату, надав суду всі необхідні докази цього. А доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

Тому, оскаржене податкове повідомлення-рішення, винесене внаслідок встановлених відповідачем порушень, є протиправним, як і нараховані ним суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

У зв'язку з цим адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України , положень Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної ОДПІ в м. Дніпропетровську сплачену суму судового збору за подання адміністративного позову в загальному розмірі - 56 215 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29 вересня 2016 року №0011161400, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 3 747 608 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомаш» (код ЄДРПОУ 38141333) за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачений судовий збір у розмірі 56 215 (п'ятдесят шість тисяч двісті п'ятнадцять) гривень за подання адміністративного позову.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_5