Постанова

від 22.12.2016 по справі 805/3085/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 р. Справа № 805/3085/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Козаченка А.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 пуско-налагоджувальне управлінняВ» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Приморське відділення) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 пуско-налагоджувальне управлінняВ» звернулося до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Приморське відділення) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.08.2016 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області (Приморське відділення) прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску яким застосовано відносно позивача: штраф у розмірі 170 410, 69 грн. за період з 21.01.2014 року по 31.12.2014 року (10% до 01.01.2015 року), штраф у розмірі 398 220, 69 грн. за період з 01.01.2015 року до 01.08.2016 року (20% з 01.01.2015 року) та нараховано пеню в розмірі 154 325, 46 грн.

Позивач, посилаючись на п. 9(4) Прикінцевих та перехідних положень Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» та інші законодавчі положення, просить суд визнати протиправним та скасувати вказане рішення.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 пуско-налагоджувальне управлінняВ» (ідентифікаційний код 36061995) зареєстроване як юридична особа 13.08.2008 року та, відповідно довідки від 04.11.2008 року № 1272/10/29-014-20, взятий на облік як платник податків.

15.08.2016 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області (Приморське відділення) прийнято рішення №0016411303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску яким застосовано відносно позивача: штраф у розмірі 170 410, 69 грн. за період з 21.01.2014 року по 31.12.2014 року (10% до 01.01.2015 року), штраф у розмірі 398 220, 69 грн. за період з 01.01.2015 року до 01.08.2016 року (20% з 01.01.2015 року) та нараховано пеню в розмірі 154 325, 46 грн.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до спірного рішення, який надано відповідачем, за період до 14.04.2016 року позивачу нараховано пеню в розмірі 958, 31 грн. та штраф - 20632, 43 грн.; за період після 14.04.2014 року - пеню в розмірі 15 3367, 15 грн. та штраф в розмірі 547 998, 95 грн.

06.12.2016 року позивачу ОСОБА_1 Торгово-промисловою палатою України було видано сертифікат № 7061 яким засвідчено форс-мажорні обставини з 06.05.2014 року по 21.03.2016 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» (далі Закон № 2464) визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону - 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

Таким чином, згідно вищевикладеного, у позивача у період до 14.04.2014 року існував обов'язок по сплаті єдиного внеску, доказів щодо сплати податку у вказаний період не надано.

Разом з цим, як вбачається з розрахунку відповідачем розміру штрафних санкцій в залежності від періоду, за період 14.04.2016 року позивачу нараховано пеню в розмірі 958, 31 грн. та штраф - 20632, 43 грн.

Відповідно суд зазначає, що спірне рішення в частині штрафних санкцій, прийнятих за період до 14.04.2014 року в загальній сумі 21 590, 74 грн. з яких: пеня - розмірі 958, 31 грн. та штраф - 20632, 43 грн. (10% до 01.01.2015 року) не підлягає скасуванню.

Таким чином суд відмовляє в задоволенні вказаної частини позовних вимог.

Розглядаючи спірне рішення в частині накладення штрафних санкцій за період з 14.04.2014 року, суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв всупереч вимогам Закону № 2464 з огляду на наступне.

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

Підпунктом б пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9.3 наступного змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Унормування вищенаведеної статті згідно до Закону України В«Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праціВ» відбулося зі зміною нумерації п. 9-3 на п. 9-4.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Крім того, суд зазначає, що пункт 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

Суд вважає, що спірним у даному випадку є наявність у відповідача підстав для прийняття відносно позивача спірного рішення, яким до останнього застосовано штрафні санкції у період після 14.04.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення сформоване з посиланням на статтю 25 Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» , яка визначає заходи впливу та стягнення.

Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 1669 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 15 вересня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірного рішення.

Також суд зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до спірного рішення, який надано відповідачем, за період після 14.04.2014 року - пеню в розмірі 15 3367, 15 грн. та штраф в розмірі 547 998, 95 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про скасування спірного рішення в частині штрафу та пені, принятих за несплату єдиного внеску у період після 14.04.2014 року.

Щодо можливості застосування до спірних правовідносин п. 28 розділу І Закону України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911) суд зазначає наступне.

На підставі п. 28 розділу І Закону № 911 виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» .

Закон № 911 набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу ІІ цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі № 1-7/99 до спірних правовідносин суд не застосовує п. 28 розділу І Закону № 911 як такий, що не має зворотної дії.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд приходить до висновку про скасування рішення №0016411303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску яким застосовано відносно позивача: штраф у розмірі 170 410, 69 грн. за період з 21.01.2014 року по 31.12.2014 року (10% до 01.01.2015 року), штраф у розмірі 398 220, 69 грн. за період з 01.01.2015 року до 01.08.2016 року (20% з 01.01.2015 року) та нараховано пеню в розмірі 154 325, 46 грн. в частині пені в розмірі 15 3367, 15 грн. та штрафу в розмірі 547 998, 95 грн.

Також суд вважає достатнім та належним способом захисту прав позивача обрати саме скасування спірного рішення у відповідній частині.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа; згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 пуско-налагоджувальне управлінняВ» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Приморське відділення) про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити частково.

Скасувати рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Приморське відділення) №0016411303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску на загальну суму 722 956, 84 грн. з яких штраф у розмірі 170 410, 69 грн. за період з 21.01.2014 року по 31.12.2014 року (10% до 01.01.2015 року), штраф у розмірі 398 220, 69 грн. за період з 01.01.2015 року до 01.08.2016 року (20% з 01.01.2015 року) та пеня в розмірі 154 325, 46 грн. в частині коштів на загальну суму 701 366, 10 грн. (з яких пеня - 153 367, 15 грн., штраф - 547 998, 95 грн.)

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Приморське відділення), (код ЄДРПОУ 39883670, юридична адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, бул. Італійська, 59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_1 пуско-налагоджувальне управлінняВ» (ЄДРПОУ 36061995, юридична адреса: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лавицького, 24, оф. 73) судовий збір у розмірі 10 520 (десять тисяч п'ятсот двадцять) гривень 79 копійок.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.