Ухвала

від 20.12.2016 по справі 804/16607/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2016 рокусправа № 804/16607/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДИКОМ» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «МЕДИКОМ» звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001322201 від 03.08.2015р., відповідно до якого з ТОВ «МЕДИКОМ» підлягає стягненню сума 1 166 400 грн., з них: 777 600 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 388 800 грн. - штрафна санкція.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій з ТОВ «Теана», ТОВ «Бі Сі Інвест» та ТОВ «Атіка Буд», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Криворізька центральна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що в ході проведеної перевірки встановлено , що акти наданих послуг в підтвердження здійснення господарських операцій не розкривають змісту цих послуг, не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що у свою чергу, виключає, можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності позивача та позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «МЕДИКОМ» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ТОВ «МЕДИКОМ» просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «МЕДИКОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Теана» (код ЄДРПОУ 32975288) за січень 2015 року, ТОВ «Бі Сі Інвест» (код ЄДРПОУ 39379356) за лютий 2015р., ТОВ «Атіка Буд» (код ЄДРПОУ 39449737) за березень 2015р.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 17.07.2015р. № 779/04-81-22-01/32975288, яким встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п.198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст. 3 , ст.4, п. 6 ст. 8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого приказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 та відповідно ст.55-1 Господарського кодексу України документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Теана» за січень 2015 року., ТОВ «Бі Сі Інвест» за лютий 2015р., ТОВ «Атіка Буд» за березень 2015р. та ТОВ «МЕДИКОМ» завищено податковий кредит всього на суму 777 599,99 грн., в т.ч. ТОВ «Теана» за січень 2015 року на суму 61 600,00 грн., ТОВ «Бі Сі Інвест» за лютий 2015р. на суму 93 000,00 грн., ТОВ «Атіка Буд» за березень 2015р. на суму 622 999,99 грн.

Висновків про допущенні порушення податковий орган виходив з того що до перевірки не було надано дефектних відомостей; актів списання обладнання та/або запчастин; документів, що підтверджують придбання відповідних запчастин для здійснення ремонтних робіт; здійснених калькуляції наданих послуг з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання та розшифровки відповідно якого обладнання проводилась діагностика та обслуговування та які види робіт були виконані. Таким чином не має можливості ідентифікувати вищезазначені послуги. Контрагенти зазначені у акті перевірки відсутні за місцезнаходженням. Фактично згідно баз данних на рівні ДПС України у контрагентів встановлено відсутність фактичної можливості для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. За таких обставин податковий орган прийшов до висновку, що контрагенти позивача не могли фактичо здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, фактично отримане 07.08.2015р., відповідно до якого нарахована сума податкового зобов'язання у сумі 1 166 400,00 грн., з них: 777 600,00 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 388 800,00 грн. - штрафна санкція.

Так у перевіряємий період, ТОВ «Медиком» мало взаємовідносини з ТОВ «ТЕАНА», з ТОВ «Бі Сі Інвест» та з ТОВ «Атіка Буд» на що укладено договори:

Договір про надання послуг №44/01-2015 від 23.01.2015, згідно з яким TOВ «ТЕАНА», далі - Виконавець, з одного боку, та ТОВ «МЕДИКОМ» з другого, далі - Замовник.

Договір про надання послуг №34 від 25.12.2014 (м.Київ), згідно з яким ТОВ «ТЕАНА», далі - Виконавець, з одного боку, та ТОВ «МЕДИКОМ» з другого, далі - Замовник.

Договір про надання послуг від 31.01.2015 №43-02 (м.Кривий Ріг), згідно з яким ТОВ «Бі Сі Інвест», надалі - «Виконавець», з одного боку, та ТОВ «МЕДИКОМ», надалі - «Замовник».

Договір про надання послуг від 31.01.2015 №50-02 (м.Кривий Ріг), відповідно до якого ТОВ «Бі Сі Інвест», надалі - «Виконавець», з одного боку, та ТОВ «МЕДИКОМ», надалі - «Замовник».

Договір про надання послуг від 19.03.2015 №29/03-2015 (м. Кривий Ріг), згідно з яким ТОВ «Атіка Буд», надалі - «Виконавець», з одного боку, та ТОВ «МЕДИКОМ», надалі - «Замовник».

Договір про надання послуг від 27.02.2015 №3-46 (м. Кривий Ріг), у відповідності до якого ТОВ «Атіка Буд», надалі - «Виконавець», з одного боку, та ТОВ «МЕДИКОМ», надалі - «Замовник»,

Договір про надання послуг від 19.03.2015 №03-2015 (м. Кривий Ріг), згідно з яким ТОВ «Атіка Буд», надалі - «Виконавець», з одного боку, та ТОВ «МЕДИКОМ», надалі - «Замовник».

За вказаними договорами підприємство позивача отримувало послуги з профілактики та діагностування обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства (т. 2 а.с. 105-137).

На виконання умов вказаних договорів виписано податкові накладні, підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) , виписано рахунки-фактури (т.1 а.с. 171-212, т. 2 а.с. 134-153).

Оплату за надані послуги проведено відповідно до актів вексельних платежів (т. 2 а.с. 102-104).

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «МЕДИКОМ» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками -фактурами.

Надані послуги пов'язуються з основним видом діяльності позивача в сфері діяльності лікувальних установ.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача можливостей для надання послуг в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

Судом першої інстанції вірно відхилено доводи податкового органу щодо ненадання до перевірки технічної документації щодо виконаних робіт, дефектності відомостей, актів списання обладнання та запчастин, документів, які підтверджують придбання запчастин, кошторисів (калькуляції) щодо здійснених послуг як на одну з підстав нереальності оскаржуваних договорів, оскільки вказані документи не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві..

Зазначені факти свідчать на користь висновку суду першої інстанції щодо підтвердження реальності спірних господарських операцій, крім того відсутність деяких документів, а так само помилки в їх заповненні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, в той час як з інших даних вбачається фактичний рух активів та зміна у капіталі позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

Згідно з висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 21 грудня 2016 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник