Постанова

від 22.12.2016 по справі 810/7009/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7009/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О. Є.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Вогні Гестії» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.08.2014 р. №0002002209.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р., позов задоволено.

Ухвалою ВАС України від 25.08.2016 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, в серпні 2014 р. податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Вогні Гестії» на предмет дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Тема-Б» за лютий 2014 року.

Актом перевірки № 400/22-09/34647220 від 04.08.2014 р. виявлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.15 ст. 201 ПК України та наказу Міндоходів України № 708 від 25.11.2013 року «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення», яке призвело до заниження суми ПДВ за лютий 2014 р. у розмірі 130000, 00 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0002002209 від 28.08.2014 р., прийнятого за наслідком перевірки та складеного акту, позивачу було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 195000, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 130000, 00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 65000, 00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Вогні Гестії» у березні 2014 року до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2014 року та Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Даним уточнюючим розрахунком було виключено з декларації за лютий 2014 року суми податкового кредиту, сформовані з ТОВ «Енергія Інвест Нью» та збільшено податковий кредит, за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Тема-Б» у лютому 2014 року.

Податковим органом прийнято вказаний уточнюючий розрахунок до декларації 28.03.2014 р. року, що підтверджено квитанцією № 2.

Також позивачем було подано в електронному вигляді реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в якому були відображені із позначкою «У» накладні, які включалися/виключалися.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13.11.2013 року затверджено порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до п. IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що позивачем подано уточнюючий розрахунок у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

В акті перевірки відповідач зазначив, що податкові накладні повинні бути включені до реєстру отриманих податкових накладних та відображені в податковій звітності за період, за який їх отримано.

В свою чергу, вказана обставина не нівелює права платника податку виправити допущені у податковій звітності помилки у відповідності до п. 50.1. ст. 50 ПК України.

За цих обставин колегія суддів вважає висновок відповідача щодо неможливості уточнення показників податкового кредиту минулого періоду помилковим.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Тема-Б» було укладено ряд господарських договорів: від 03.02.2014 р. - договір поставки товару № 030214-1, за умовами якого ТОВ «Тема Б» зобов'язувалось поставити позивачу окремими партіями продукцію, ціна якої визначається на підставі поданих заявок. Згідно п. 4.1 договору відвантаження продукції відбувалось на складі продавця за видатковими накладними, в яких зазначена кількість та ціна товару. Разом із продукцією продавець надавав на кожну партію товару податкові та товаро-транспортні накладні. За приписами п. 4.2 право власності на товар перейшло від продавця до покупця в момент фактичної передачі продукції на складі продавця (а. с. 106-109 Т. 1); від 03.02.2014 р. - договір надання послуг з мерчандайзингу товарів № 03/02-14, що згідно додатку 1 до договору мали бути надані за адресою м. Житомир, вул. Щорса, 169 на території ПАТ «Житомирський консервний завод» та полягали у підготовці товару до продажу згідно переліку (а. с. 110 - 115 Т. 1); від 31.01.2014 р. - договір про надання послуг № 31/01/14-скл, за умовами якого контрагент позивача зобов'язувався здійснити прийомку, складування, розвантаження, завантаження та переміщення продукції за місцем надання послуг: м. Київ, вул. Малинська, 3 (складські приміщення).

В матеріалах справи наявні узгоджені тарифи на послуги згідно договору № 31/01/14-скл, видаткові накладні на поставлену продукцію, товарно-транспортні накладні, що оформлені належним чином та, на переконання колегії суддів, доводять реальність спірних господарських операцій, зважаючи також на те, що відповідачем в акті перевірки не зазначено відсутність яких саме документів ставить під сумнів для відповідача реальність цих господарських операцій.

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції також прийшов до висновку, що, здебільшого, всі представлені документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», наявні необхідні реквізити та зафіксовано зміст проведеної господарської операції щодо кожної партії товару. Крім того, податковим органом не були поставлені під сумнів проведені позивачем та ТОВ «Тема Б» господарські операції на предмет їх дійсності та товарності.

Також судом першої інстанції зазначено про «Презумпцію добросовісності платника податків», що означає дійсність поданих платником податку контролюючому органу документів податкової звітності, які визначають об'єкт оподаткування та/або фінансові показники, які впливають на його податковий обов'язок, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

В той же час, резолютивна частина рішення суду першої інстанції не відповідає змісту мотивувальної та не є її логічним завершенням.

Так суд першої інстанції не обґрунтував жодним чином наявність підстав для залишення позову позивача без задоволення.

Зазначивши, що перелік поданих позивачем документів не є вичерпним, судом першої інстанції не було зазначено при цьому які саме документи, на його думку, необхідно подати позивачем, та матеріали справи не містять доказів про вчинення судом першої інстанції дій на витребування таких документів.

Всупереч цьому, решта доводів суду першої інстанції свідчить про протиправність оскаржуваного ППР.

У відповідності до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України постанова складається з мотивувальної частини із зазначенням, в тому числі, мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Натомість, при ухваленні судового рішення судом першої інстанції вказаних вимог процесуального закону не дотримано, що призвело до неправильного вирішення спору, з огляду на що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та колегією суддів приймаються в якості належних.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Також у відповідності до ст. 88, 94 КАС України вирішенню підлягає питання стягнення з відповідачів судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам до кожного з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 28 серпня 2014 року № 0002002209.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (ЄДРПОУ 38738300) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вогні Гестії» (ЄДРПОУ 34647220) судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 3607, 50 грн. (три тисячі шістсот сім гривень 50 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.