Ухвала

від 22.12.2016 по справі 810/2290/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2290/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Школьної К. В., представника відповідача Савенок О. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Обухівське» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Обухівське» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2016 р. № 000001/1502/91.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 30.12.2015 р. посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях за звітний податковий період лютий 2015 рік (назва звітності - податкова декларація з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 30.12.2015 р. № 2994/15-02/857284/354 (а.с. 8).

Висновком зазначеного Акта було встановлено порушення позивачем положень п. 57.1 статті 57, п. 203.2 статті 203 Податкового Кодексу України 02 грудня 2010 року № 2755-VI: платником порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість по коду класифікації доходів бюджету 14010160 (суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г згідно статті 209 ПК України), а саме: за лютий 2015 року № 9041786628 від 18.03.2015 року.

На підставі Акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.01.2016 р. № 000001/1502/91 форми «Ш», яким за затримку на 92 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 2181941, 00 грн., ПАТ «Обухівське» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 436388, 20 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України (в редакції, що була чинною станом на дату граничного строку сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання - 30.03.2015 р.) передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З вказаної норми випливає, що узгоджені суми ПДВ мають бути перераховані саме з електронного рахунку.

Вказана норма узгоджується з п. 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 (в редакції, що була чинною станом на 30.03.2015 р., далі - Порядок № 569), згідно якої за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок.

Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку.

В той же час, станом на час виникнення спірних правовідносин частина 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2011 р. № 11 (далі - Порядок № 11), визначала, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

В редакції постанови КМ України № 262 від 05.05.2015 р. ця норма була викладена наступним чином: на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її в електронному вигляді до територіального органу ДФС.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період, перераховується із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок у порядку та строки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

З огляду на вказані зміни, колегія суддів приходить до висновку, що постановою КМ України № 262 від 05.05.2015 р. Уряд привів у відповідність Порядок № 11 Податковому кодексу України та Порядку № 569, однак, вже після періоду існування спірних відносин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 5 Порядку № 569 датою початку здійснення платником податку операцій з використанням електронного рахунка є дата реєстрації його платником податку (для платників податку, зареєстрованих до 1 лютого 2015 р., - 1 лютого 2015 року).

Вказана норма була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, зараховуючи узгоджену суму податкових зобов'язань на спеціальний рахунок, а не електронний, діяв з дотримання вимог Порядку № 11, проте, всупереч вимог Порядку № 569 та 209.2 статті 209 ПК України

В той же час, відповідальність за порушення сплати (перерахування) податків передбачена статтею 126 ПК України, відповідно до якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, зазначені даною нормою санкції застосовуються виключно за несплату узгодженої суми зобов'язань, а в даному випадку - неперерахування.

В свою чергу, для позивача, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, способом сплати (перерахування) ПДВ у відповідності до п. 209.2 статті 209 ПК України є акумулювання сум податків на спеціальних рахунках.

З матеріалів справи вбачається, що позивач акумулював суми узгоджених податкових зобов'язань на спеціальних рахунках 30.03.2015 р. (в межах граничного строку, встановленого для сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, визначених податковою звітністю за лютий 2015 року), досягнувши таким чином кінцевої мети - перерахування податку, та листом від 30.03.2015 р. № 170 повідомив по це відповідача, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

За цих обставин, позивачем у повній мірі виконано п. 209.2 статті 209 ПК України в частині зарахування коштів на спеціальний рахунок, п. 203.2 ст. 203 ПК України та п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині сплати узгодженого податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Натомість, відповідальність за відхилення платника податку від механізму виконання вимог вищезазначених статей через невідповідність Порядку № 11 Податковому кодексу України та Порядку № 569 на час виникнення спірних правовідносин діючим податковим законодавством не передбачена.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Обухівське» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А . Губська (Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.